Ухвала суду № 35115256, 22.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/7160/2012

Провадження № 11/779/339/13

Категорія ч.2 ст.307 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л.Ю.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Іванів О.Й.,

з участю прокурора Рибки Л.Я.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляціями захисників засудженого ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_5, на вирок Івано-Франківського міського суду від 13 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець с.Серафинці, Городенківського району, Івано-Франківської області, мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, ніде не працює, інвалід 2-ї групи, відповідно до ст.89 Кримінального кодексу України (далі КК) несудимий, громадянин України, -

визнаний винуватим і засуджений за:

- ч.1 ст.307 КК із застосуванням ст.69 цього ж Кодексу на 2 (два) роки позбавлення волі;

- ч.2 ст.307 КК із застосуванням ст.69 КК на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.70 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання - 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна з відбуванням у кримінально-виконавчій установі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 змінено з підписки про невиїзд та взято його під варту із зали суду.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 постановлено обчислювати з 13 серпня 2013 року, в який зараховано час його перебування під вартою з 21 лютого по 23 лютого 2012 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на корись НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області 882 грн. 72 коп. судових витрат за проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено відповідно до положень ч.2, 4 ст.81 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК 1960 року).

Вироком суду ОСОБА_4 засуджений за те, що в лютому 2012 року за невстановлених обставинах придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, який зберігав при собі з метою збуту.

17 лютого 2012 року, по місцю свого проживання, що по АДРЕСА_2, ОСОБА_4 незаконно збув ОСОБА_6 медичний шприц із речовиною, що згідно висновку експертизи, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - бупренорфіном, кількістю 0,0010 грам, за що отримав гроші в сумі 50 грн.

20 лютого 2012 року, ОСОБА_4, перебуваючи за вищевказаною адресою, незаконно збув ОСОБА_6 медичний шприц із бупренорфіном, кількістю 0,0009 грам, за що отримав гроші в сумі 50 грн.

У своїй апеляції захисник ОСОБА_2 покликається на незаконність вироку щодо засудженого з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства, оскільки судом не було проведено експертизу визначення психічного стану ОСОБА_4

Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_3 в апеляції покликається на незаконність вироку із-за призначеного ОСОБА_4 надто суворого покарання.

Просить вирок суду змінити, пом'якшити ОСОБА_4 покарання та із застосуванням ст.75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Рибки Л.Я., яка частково підтримала апеляції захисників, просила вирок змінити та пом'якшити покарання; пояснення захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просять вирок суду змінити та пом'якшити ОСОБА_4 покарання, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням; перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи і мотиви апеляцій, колегія суддів вважає, що їх слід задовольнити частково.

Висновки суду про доведеність вини та про правильність кваліфікації неправомірних дій ОСОБА_4 за ч.ч.1, 2 ст.307 КК ґрунтуються на зібраних та детально досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції, в їх сукупності, дав правильну оцінку, і це в апеляціях не оспорюється, а тому, у відповідності до положень ст. 365 КПК, апеляційним судом не перевірялись.

Стосовно покликань захисника ОСОБА_2 у своїй апеляції на неповноту та однобічність досудового слідства, оскільки суд повинен був призначити судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_4, то вони є безпідставними, зважаючи на наступне.

У відповідності до положень п.3 ч.1 ст.76 КПК, експертиза обов'язково призначається для визначення психіатричного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності.

Однак, матеріалами справи не підтверджується те, що ОСОБА_4 на час вчинення інкримінованих йому злочинів міг страждати на психічні розлади.

Даними виписки з історії хвороби на ім'я ОСОБА_4 підтверджується, що у нього спостерігаються розлади психіки внаслідок вживання наркотичних речовин, і що він страждає синдромом відвикання (Т.1, а.с.125).

У відповідності до листа Обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, у ОСОБА_4 внаслідок вживання опіоїдів спостерігається синдром залежності, і станом на 22 березня 2012 року він знаходиться на замісному режимі (далі ЗПТ) (Т.1, а.с.145).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, зокрема довідки ОКПНД від 21 березня 2012 року, ОСОБА_4 на обліку в психоневрологічному диспансері не знаходився, а у відповідності до довідки Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру - тільки на обліку з приводу наркоманії ще з 15 липня 2001 року (Т.1, а.с.141; 143).

Як вбачається із даних виписки із медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_4, він дійсно знаходиться на «Д» обліку з приводу наркоманії, і з 2009 року - на програмі ЗПТ, і в нього наявні розлади психіки і поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Рекомендовано продовжити ЗПТ. У зв'язку з цим, ОСОБА_4 під час повторно огляду присвоєно 2-гу групу інвалідності з 01 травня 2012 року по причині загальних захворювань (Т.1, а.с.222; 223).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема показання свідків, дані письмових доказів, які б викликали сумніви щодо осудності ОСОБА_4 на момент вчинення ним інкримінованих йому злочинів, і окрім цього, сторона захисту під час судового розгляду також не заявляла відповідних клопотань, а тому ні в слідчого, ні в судді не було мотивів і підстав для призначення ОСОБА_4 психіатричної експертизи.

За таких обставин, покликання захисника ОСОБА_2 на неповноту і однобічність судового слідства, є голослівними, і не можуть бути підставами до скасування вироку, і її апеляцію слід задовольнити частково, виходячи з її вимог, заявленими в апеляційній інстанції.

Стосовно покликань захисника ОСОБА_3 на суворість призначеного ОСОБА_4 покарання, колегія суддів погоджується з тим, що хоча суд застосував до засудженого положення ст.69 КК, однак не в повній мірі врахував усі обставини справи та дані про його особу, зокрема: невелику кількість збутого засудженим наркотичного засобу, тяжкий стан здоров'я ОСОБА_4, оскільки він хворіє цирозом печінки, ВІЛ-інфекцією, виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, хронічним холециститом, хронічним бронхітом та синдромом залежності внаслідок вживання опіоїдів, є інвалідом 2-ї групи, перебуває на обліку з приводу наркоманії та проходить курс замісної терапії. Окрім цього, ОСОБА_4 одружений, на утриманні має матір пенсійного віку, а його сім'я перебуває у тяжкому матеріальному становищі.

За таких обставин, призначене ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі є надто суворим.

Враховуючи вищеперелічені обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_4 злочину, колегія суддів приходить до висновку, що засудженому слід пом'якшити покарання та із застосуванням ст.69 КК перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 та ч.2 ст.307 КК, у виді арешту та додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, апеляції захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід задовольнити частково, а вирок суду - змінити в частині призначеного ОСОБА_4 покарання.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 13 серпня 2013 року відносно ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання.

Пом'якшити ОСОБА_4 покарання за:

- ч.1 ст.307 КК із застосуванням ст.69 цього ж Кодексу на 5 (п'ять) місяців арешту;

- ч.2 ст.307 КК із застосуванням ст.69 цього ж Кодексу на 6 (шість) місяців арешту із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання - 6 (шість) місяців арешту з конфіскацією всього належного йому майна.

В решті вирок залишити без зміни.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді Б.М. Гриновецький

О.Й. Іванів

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.Д. Шкрібляк