Ухвала суду № 35090861, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/34812/11

№К/9991/34812/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Кошіля В.В., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011

у справі № 2а-12021/09/5/0170 Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим

за позовом Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Альтаїр ЛТД»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (ДПІ)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим № 0000281502/0 від 06.02.2009; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Альтаїр ЛТД» 3,40 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25.12.2008 № 2670/15-2/16507847, про порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІII), а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

За наслідками перевірки відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІII прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000281502/0 від 06.02.2009 про застосування штрафу у сумі 215,86 грн. (50% від сплаченого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1079,30 грн. із затримкою на 74 календарних днів).

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу, яка поширюється, в тому числі, на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать приєднана до справи копія платіжного доручення № 87 від 23.09.2008 (а.с. 105), оцінку якого судами попередніх інстанцій надано з дотриманням норм ст. 86 КАС України, позивач вчасно сплатив поточні податкові зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2008 року, однак, ця сума в оперативному обліку сплачених податкових зобов'язань, що ведеться податковим органом, врахована на погашення податкового боргу позивача, який виник раніше.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Оскільки позивач сплатив суму податкового зобов'язання за серпень 2008 року в установлений Законом № 2181-ІІІ строк, підстави для притягнення його до відповідальності, встановленої підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону, за порушення строку сплати податкового зобов'язання за цей звітний податковий період відсутні.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: В.В. Кошіль М.В. Сірош