Ухвала суду № 35090815, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/6825/11

№ К/9991/6825/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Кошіля В.В., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

та заяву заступника прокурора м. Києва про приєднання до касаційної скарги

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 6/177 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех»

до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва,

2. Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

треті особи на стороні відповідача-1:

1. Державна податкова адміністрація у м. Києві,

2. Державна податкова адміністрація України

за участю прокурора м. Києва

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України - ГУ ДК України в м. Києві на користь ТОВ «Авер-Тех» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 1796697,00 грн., у тому числі: за березень 2008 року - 579398,00 грн., за липень 2008 року - 1217299,00 грн.; судові витрати у розмірі 680,00 грн. присуджено на користь ТОВ «Авер-Тех» з Державного бюджету України; в іншій частині позовних вимог відмовлено. .

Висновок суду першої інстанції у частині задоволення позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що правомірність формування платником податку сум бюджетного відшкодування, які заявлено до повернення, підтверджується проведеними податковим органом перевірками та податковим органом не оспорюється, а тому у силу норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) не повернута з Державного бюджету України сума надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає стягненню на користь позивача.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, до якої приєднався заступника прокурора м. Києва, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Авер-Тех» подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за березень, липень 2008 року разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про бюджетне відшкодування ПДВ у сумах 1082858,00 грн. та 1217299,00 грн. відповідно.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено виїзні позапланові перевірки щодо правомірності формування позивачем заявлених сум бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за березень, липень 2008 року, за результатами яких складено акт від 17.06.2008 № 1543/23-06 та довідку від 30.10.2008 № 26331/23-06/21665318, згідно висновків яких позивачем завищено сума бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року на 503460,00 грн., а висновки щодо сум бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2008 року у сумі 579398,00 грн. та за липень 2008 року у сумі - 1217299,00 грн. будуть здійснені після проведення заходів, передбачених п.4.3-4.6 наказу ДПА України від 18.08.2005 № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість».

Як на підставу не відшкодування позивачу сум ПДВ за вказані податкові звітні періоди ДПІ, посилаючись на норми Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.08.2004 № 451/501/132, та наказу ДПА України «Про посилення контролю за проведенням установленого порядку відшкодування податку на додану вартість» від 25.03.1998 № 139 (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 12.11.2002 № 538), вказує на відсутність ТОВ «Авер-Тех» у реєстрах суб`єктів підприємницької діяльності на відшкодування ПДВ, які згідно з пунктом 4 цього Порядку складає Департамент оподаткування юридичних осіб Державної податкової адміністрації України для подальшої передачі Державному казначейству України, а також на необхідність проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача.

Ці обставину суди попередніх інстанцій правомірно визнали такою, що не має правового значення при вирішенні спору про право платника податку на додану вартість на повернення надмірно сплачених сум податку, а доводи відповідача такими, що не ґрунтується на вищенаведених нормам Закону № 168/97-ВР.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована. Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування. Будь-яких доводів, які б свідчили про порушення позивачем Закону № 168/97-ВР при декларуванні зазначеної суми бюджетного відшкодування ДПІ, не навела. Приєднані до справи докази підтверджують, що від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань, яке було враховане позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування в деклараціях за березень, липень 2008 року, визначене з врахуванням сум ПДВ, сплачених позивачем митному органу при ввезенні товарів на митну територію України, які (товари) були використанні позивачем ву власній господарській діяльності.

У силу норми частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та заяву заступника прокурора м. Києва про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: В.В. Кошіль М.В. Сірош