Ухвала суду № 35090824, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/81435/11

№ К/9991/81435/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Кошіля В.В., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011

у справі № 2а-1581/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства (ДП) «Підприємство Брянківської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004421501/0 від 23.12.2010 про нарахування податкових зобов'язань з податку на землю з юридичних осіб на загальну суму 179040,71 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004921501/0 від 29.12.2010 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в частині 186224,05 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Підприємство Брянівської виправної колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№ 11)» судовий збір у сумі 1,70 грн. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Алчевська ОДПІ в Луганській області просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 23.12.2010 № 0004421501 та в акті перевірки від 29.12.2010 № 0214/160-08680313, про порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІII, а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання із земельного податку (акт перевірки від 23.12.2010) та з податку на додану вартість (акт перевірки від 29.12.2010 ).

За наслідками перевірки відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІII прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004421501/0 від 23.12.2009 про застосування штрафу у сумі 179040,71 грн. (50% від сплаченого податкового зобов'язання із земельного податку у сумі 358081,33 грн. із затримкою на 768 календарних днів) та № 0004921501/0 від 29.12.2010 про застосування штрафу у сумі 228392,82 грн. (50% від сплаченого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 456785,51 грн.).

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків у вигляді штрафу, яка поширюється, в тому числі, на платника податків, який не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: копії платіжних доручень (а.с. 46-69), оцінку яких судами попередніх інстанцій надано з дотриманням норм ст. 86 КАС України, позивач вчасно сплатив поточні податкові зобов`язання із земельного податку за травень-грудень 2009 року та січень-листопад 2010 року, однак, сплачені суми в оперативному обліку сплачених податкових зобов'язань, що ведеться податковим органом, перерозподілялися на погашення податкового боргу позивача, який виник раніше.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Щодо задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0004921501/0 від 29.12.2010 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в частині 186224,05 грн., суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011, якими визнано неправомірними дій ОДПІ щодо розподілу та спрямування на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в порядку календарної черговості його виникнення, сум сплачених позивачем з призначенням платежу ПДВ за лютий-грудень 2009, січень-квітень, червень-серпень 2010.

Встановленим обставинам суди попередніх інстанцій дали правильну юридичну оцінку, застосувавши пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який відповідає обставинам справи і є юридично правильним.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: В.В. Кошіль М.В. Сірош