Рішення № 3501858, 16.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.09 Справа № 16/62

За позовом Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Продукт», м. Луганськ

про стягнення 822818,52грн.

Суддя Шеліхіна Р.М.

При секретарі судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Мошковська Є.М., дов. від 02.10.08.;

від відповідача – не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за договором купівлі-продажу товарів від 01.12.07. №1119\08 «Ф»в сумі 733819,38грн., пені в сумі 44427,68грн. за період з 01.11.08. по 23.02.09., інфляційних нарахувань в сумі 39018грн., 3 відсотків річних в сумі 5553,46грн. - за прострочення оплати купленого товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив.

Повторним клопотанням (перше клопотання про відкладення розгляду справи було задоволене судом 30.03.09), зданим до суду 15.04.09., відповідач просить суд відкласти розгляд справи і вдруге гарантує явку повноважного представника у наступне судове засідання, не заперечуючи доводів позивача по суті.

Докази обставин, вказаних у клопотанні як підставу для відкладення розгляду справи, до клопотання не додані. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача з суттю спору, а також те, що ухвалою суду по даній справі від 30.03.09. явка представників сторін судом не визнана обов’язковою, суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача без задоволення і вирушення спору по суті за наявними в справі матеріалами в порядку ст..75 ГПК України.

Між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу товарів від 01.12.07. №1119\08 «Ф», на підставі якого позивач (продавець) зобов’язався передати відповідачу (покупцю) товар в асортименті, в строки та по ціні, вказаних у товарно-транспортних накладних, що є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити куплений товар через 11 календарних днів з дня виписки Товарно-транспортної накладної на продукцію (п.3.3).

Додатковою угодою №1 «Д»сторони встановили ціни та знижки на товар (а.с.21).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу і відповідає інституту правових норм глави 54 Цивільного кодексу України.

На виконання умов вказаного договору позивач продав відповідачу товар –продукти харчування, що підтверджено матеріалами справи –товарно-транспортними накладними та актами про приймання товару на склад покупця (відповідача) з відмітками відповідача про отримання продукції (а.с.30-86), але відповідач не розрахувався у повному обсязі з позивачем за отриманий товар –частково оплачено тільки ТТН від 20.10.08. №ФЦ-07855 (а.с.30), у зв’язку з чим за ним утворився борг у сумі 733819,38грн., який позивач просить стягнути на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов’язків за вказаним договором, позивач заявив до стягнення - пеню в сумі 44427,68грн. за період з 01.11.08. по 23.02.09. на підставі умов п.7.2 вказаного договору купівлі-продажу, а також інфляційні нарахування в сумі 39018грн., 3 відсотки річних в сумі 5553,46грн. - за прострочення оплати купленого товару в порядку ст..625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України відповідач не має права відмовлятися від виконання умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу товарів від 01.12.07. №1119\08 «Ф», на підставі якого відповідач зобов’язаний оплатити куплений товар.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором купівлі-продажу товарів від 01.12.07. №1119\08 «Ф», укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем оплати товару, і відповідно до ч.1ст.530 ЦК України - строку права вимоги у позивача.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт продажу продукції і отримання продукції відповідачем за договором купівлі-продажу товарів від 01.12.07. №1119\08 «Ф»на суму 811392,56грн. та заборгованість у розмірі 733819,38грн.

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті проданого товару на суму 733819,38грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору купівлі-продажу товарів від 01.12.07. №1119\08 «Ф»в частині оплати купленої у позивача продукції і вимоги закону.

За таких обставин, і з урахуванням вимог ст.526,629,655,692 ЦК України, якими встановлено обов’язок відповідача виконувати умови укладеного договору належним чином і у повному обсязі оплачувати позивачу проданий товар, позов в частині боргу у сумі 733819,38грн. за договором купівлі-продажу товарів від 01.12.07. №1119\08 «Ф»слід задовольнити.

Стягнення пені в сумі 44427,68грн. за період з 01.11.08. по 23.02.09. на підставі умов п.7.2 - за прострочення оплати купленого товару цілком обґрунтовані умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу товарів від 01.12.07. №1119\08 «Ф»і вимогами закону –ст..232 ГК України та ст. 629 ЦК України, згідно яких відповідач зобов’язаний сплатити неустойку у вигляді пені при порушенні строків оплати товару у відповідності до умов договору, а договір є обов’язковим до виконання сторонами.

За прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті продукції відповідач зобов’язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, тому вимогу про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 39018грн., 3 відсотків річних в сумі 5553,46грн. слід задовольнити на підставі правил ст.625 ЦК України.

Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати –держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,232 ГК України, ст.ст.526,625,629,655,692 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Продукт», м. Луганськ, вул. «Лутугінська», буд.123 «а», ід. код 30694827 на користь Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна», м. Київ, вул. ім. Мельникова, 12, ід. код 25593656 (поштова адреса: м. Київ, вул.. «Естонська», 120) борг в сумі 733819,38грн., пеню в сумі 44427,68грн., інфляційні нарахування в сумі 39018грн., 3 відсотки річних в сумі 5553,46грн., витрати по державному миту в сумі 8228,19грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Видати наказ.

Рішення підписане 17.04.09

Суддя Р. Шеліхіна