Рішення № 3501187, 22.04.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2009 р. Справа № 14/24

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Рівнеліфт"

до відповідача Житлово-комунальне підприємство "Паркове"

про стягнення в сумі 175 510 грн. 30 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача:директор В.М.Варжель, представники по довіреності Солімчук І.М., Кожемякіна В.І.

Від відповідача : представник по довіреності Стельмах Р.О.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ СПОРУ : Відкрите акціонерне товариство "Рівнеліфт" (надалі ВАТ "Рівнеліфт" або Позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Житлово-комунального підприємства "Паркове" (надалі ЖКП "Паркове" або Відповідач) в якому просить стягнути з останнього суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 172983 грн. за виконані на підставі господарського договору №2 від 01.12.2006 року технічне обслуговування і поточний ремонт ліфтів та обладнання диспетчеризації (надалі Договір), 3% річних за період з 29.02.2008р. по 01.01.2009 року в сумі 2527,3 грн. та судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7000 грн., витрати на сплату державного мита в розмірі 1755,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн..

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому вимог позивача не визнає посилаючись при цьому на наступне.

Ппозов ВАТ "Рівнеліфт" пред'явлений на підставі господарського договору № 2 від 01.12.2006 року про технічне обслуговування, поточний ремонт ліфтів та обладнання диспетчеризації.

Під час процедури погодження вказаного договору між ВАТ „Рівнеліфт" та ЖКП „Паркове" відбулися наступні події.

ВАТ „Рівнеліфт" надало для ЖКП „Паркове" проект договору про технічне обслуговування, поточний ремонт ліфтів та обладнання диспетчеризації для ознайомлення та підпису. ЖКП „Паркове", в свою чергу, на основі нормативних актів, якими ЖКП керується у своїй діяльності, був розроблений та наданий для підпису ВАТ „Рівнеліфт" протокол розбіжностей до запропонованого господарського договору.

Даний протокол розбіжностей надавався ВАТ „Рівнеліфт" для ознайомлення та підпису під час підписання начальником ЖКП „Паркове" договору № 2 від 01.12.2006 року, однак керівник ВАТ „Рівнеліфт" відмовився від прийняття протоколу розбіжностей для ознайомлення та вирішення питання про його прийняття чи відмову. Згодом вказаний протокол був надісланий для ВАТ „Рівнеліфт" поштою, однак ніякої відповіді отримано не було.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Незважаючи на це, ВАТ „Рівнеліфт" не здійснило будь-яких дій щодо погодження протоколу розбіжностей.

Тому, відповідно до цієї ж ст.181 ГК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору та є стороною-виконавцем за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

В даному випадку, ВАТ „Рівнеліфт" є монополістом на ринку в м. Рівне по наданню послуг технічного обслуговування, поточного ремонту ліфтів та обладнання диспетчеризації.

Тому, у зв'язку з тим, що після отримання та непідписання протоколу розбіжностей, ВАТ „Рівнеліфт", не передало у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то, керуючись законодавством слід вважати, що пропозиції ЖКП „Паркове" вважаються прийнятими.

Відповідно до п.п. 1, 6 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. У зв'язку з невиконанням ВАТ „Рівнеліфт" договору № 2 від 01.12.2006 ЖКП „Паркове" тимчасово припинило оплату послуг, які не були надані.

Заявлений ВАТ „Рівнеліфт" позов є необгрунтованим та не дає права стягувати вказані ним суми боргу, оскільки на даний час позивачем не дотримуються умови чинного законодавства, умови договору № 2 від 01.12.2006 року про технічне обслуговування, поточний ремонт ліфтів та обладнання диспетчеризації та складеного до нього протоколу розбіжностей.

Зокрема, відповідно до п. 4.1.1. договору № 2 від 01.12.2006 року Підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати роботу в обсягах та строки, передбачені кошторисом з врахуванням вимог, що стосуються спеціалізованої організації, передбачених „Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів", Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні та технологічними процесами, які розробляються і затверджуються Підрядником, і здати роботу Замовнику в стані, який відповідає вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Отож, відповідно Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, затвердженого наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10.04.2000р., спеціалізована організація в разі укладення Договору відповідає за безперебійну і безпечну роботу ліфта і зобов'язана:

- всі роботи з технічного обслуговування ліфтів виконувати відповідно до графіка та якісно.

Також, відповідно до протоколу розбіжностей до договору № 2 від 01.12.2006 року передбачений обов'язок Підрядника надавати Замовнику графіки чергових технічних оглядів, графіки поточних та капітальних ремонтів в розрізі року.

Однак, позивачем для ЖКП „Паркове" не було надано жодного графіка технічних оглядів чи ремонтів, а також взяті на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню ліфтів не виконуються належним чином, доказом чого є складені акти від 28 лютого 2009 року.

- своєчасно готувати ліфти до чергового технічного огляду, проводити його, поставивши до відома власника та вносити відповідні записи до паспорта ліфтів і спеціального журналу (та інші зобов'язання відповідно до Положення).

Дані вимоги ВАТ „Рівнеліфт" також не виконуються.

Не виконуються і вимоги п. 4.1.5. Протоколу розбіжностей до договору № 2 від 01.12.2006 року, відповідно до якого після проведення поточного та капітального ремонтів замінені зношені вузли та агрегати ВАТ „Рівнеліфт" повинно здавати на склад ЖКП „Паркове".

Дана вимога вже неодноразово виставлялася ВАТ „Рівнеліфт", однак залишена без розгляду та для ЖКП „Паркове" не передано жодного зношеного технічного обладнання.

Відповідно до ст.144 Конституції України, рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Згідно ст.7 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги" тарифи на житлово-комунальні послуги затверджують органи місцевого самоврядування, тому, диференційовані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюються не окремим ЖКП, а затверджуються розпорядженням міського голови. До складу вказаних тарифів, залежно від класу будинку, входить і тариф на обслуговування ліфтів.

Згідно пункту 1.1 Статуту житлово-комунального підприємства „Паркове", ЖКП створене на основі рішення Рівненської міської ради від 17 травня 2001 р. № 457.

Відповідно до пункту 1.6 цього ж Статуту ЖКП у своїй діяльності зобов'язане керуватись рішеннями міської ради та виконавчого комітету, наказів та розпоряджень управління житлово-комунального господарства.

Відповідно до Розпорядження міського голови № 2094-р від 08.11.2006 року оплата наданих послуг ВАТ „Рівнеліфт" проводиться в розмірі 12 % від сплаченої мешканцями суми квартирної плати.

Під час підписання договору № 2 від 01.12.2006 року вказане розпорядження та розпорядження про затвердження диференційованих тарифів квартирної плати не були скасовані та не були оскаржені у встановленому законом порядку.

Тому, розрахунок оплати за надані послуги ВАТ „Рівнеліфт" залежить виключно від тарифів, які встановлюють органи місцевого самоврядування та від затверджених відсотків для проведення взаєморозрахунків між житлово-комунальними підприємствами, що здійснюють експлуатацію житлового фонду. Враховуючи це, протоколом розбіжностей передбачено, що уразі змін до тарифів на житлово-комунальні послуги, зміниться і розмір оплати наданих послуг ВАТ „Рівнеліфт".

Також вимоги ВАТ „Рівнеліфт" про відшкодування суми, на яку збільшилася заборгованість з урахуванням індексу інфляції та про відшкодування трьох відсотків річних є протиправними, оскільки, як вже зазначалося, оплата наданих ВАТ „Рівнеліфт" послуг здійснюється за рахунок оплати мешканцями (з якими ЖКП „Паркове" уклало договори про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) квартплати.

А також відповідно до ст. 1 ЗУ „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ВАТ „Рівнеліфт" не подало жодних доказів належного виконання умов договору № 2 від 01.12.2006 року.

Також згідно п. 8.1. договору № 2 від 01.12.2006 усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов'язані з ним регламентуються із застосуванням до таких правовідносин звичаїв ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Тому, враховуючи вищевикладене, відповідач вимоги ВАТ „Рівнеліфт" вважає безпідставними та необгрунтованими і просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

01 грудня 2006 року між Позивачем та Відповідачем був укладений господарський договір №2 щодо технічного обслуговування і поточного ремонту ліфтів та обладнання диспетчеризації (надалі - Договір). У відповідності до умов Договору Позивач надавав Відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів. Факт надання Позивачем вищевказаних послуг підтверджується актами-рахунками здачі-прийому робіт (20-30 а.с.), які підписані представниками сторін. Відповідно до вказаних актів-рахунків Позивач за період з лютого по грудень 2008 року надав Відповідачу послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 162 331,87 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору оплата технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації здійснюється замовником не пізніше трьох календарних днів після підписання сторонами акта здавання-приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обладнання диспетчеризації.

Всупереч вимогам Договору та чинного законодавства з питань виконання зобов'язань, Відповідач виконав свої зобов'язання з оплати наданих послуг невчасно та в неповному обсязі.

Відповідачем проводилась часткова оплата наданих Позивачем послуг. Однак, оскільки в призначенні платежів Відповідач не вказував, за які саме місяці чи конкретні роботи здійснюється оплата, Позивач зараховував сплачені кошти в рахунок погашення боргу, що виник за попередні періоди, починаючи з найдавнішого.

Відповідачем сплачено 101389,86 грн. Відтак, станом на 01.01.2009 р. Відповідач погасив заборгованість, яка виникла до 01.02.2008 року та частково оплатив послуги надані Позивачем у лютому 2008 року в сумі 754,75 грн. з 14917,06 грн. нарахованих згідно акту-рахунку.

Таким чином станом на 01.01.2009 року Відповідачем фактично не оплачені надані Позивачем послуги за 11 місяців 2008 року в сумі 161577,12 грн.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням сплатити заборгованість за надані послуги, однак позитивного вирішення не було досягнуто.

Відтак, враховуючи складну економічну ситуацію, Позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до статті 193 ГК України:

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином вимоги позивача в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 161577,12 грн. грунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають задоволенню

В ч. 2 ст. 625 ЦК України вказано: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»

Відтак, виходячи з приписів ст. 625 ЦК України та вимог Договору Відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за березень-листопад 2008 року, що становить 172983 (Сто сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн.

Крім того, згідно ч.2 ст. 625 ЦПК України з Відповідача підлягає стягненню 3% річних розраховані за формулою:

Сума боргу х (3% : 365 кількість днів у році) х кількість прострочених днів.

Загалом 3% річних станом на 01.01.2009 року становить - 2527,3 грн.

Заперечення відповідача є необгрунтованими, спростовуються вісім вищенавденим та не можуть бути підставою для відмови в позові.

Крім того суд зазначає, що всупереч ст.33 ГПК України та ст.181 ГК України відповідач не надав суду доказів того, що він направляв позивачу протокол розбіжностей до господарського договору №2 від 01.12.2006 року.

Пунктом 4 ст.181 ГК України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Однак господарський договір №2 від 01.12.2006 року не містить застережень про те, що відповідач складав протокол розбіжностей до нього. Відтак суд приходить до висновку, що між сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору , а отже він є укладеним.

Не знайшло свого підтвердження і посилання відповідача на те, що позивач не виконував умов господарського договору №2 від 01.12.2006 року, так як відповідачем акти-рахунки здачі-прийому робіт підписані відповідачем без будь-яких зауважень стосовно їх (робіт) неповного чи неякісного виконання.

Не є підставою для звільненя відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату вартості послуг, наданих позитивачем, і розпорядження міського голови м.Рівне №2094-р від 08.11.2006 року, так як правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору №2 від 01.12.2006 року і свої зобов"язання у вказаних правовідносинах сторони мають виконувати саме у відповідності до вищевказаного договору.

Відповідно до п.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, з огляду на наведену норму Закону, безпідставним є посилання відповідача на Закон України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" та саме несвоєчасне внесення громадянами України плати за житлово-комунальні послуги.

Для захисту своїх порушених прав у судовому порядку Позивач був змушений звернутися за правовою допомогою адвоката, /договір № 01/0109 з адвокатом Солімчуком І.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №97 від 15.03.2002р.) та акт про надання правової допомоги від 11.02.2009р.)/ та поніс витрати в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень, які сплачені вказаному адвокату по платіжному дорученню №96 від 10.02.2009 року (31 а.с.).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, оплата послуг адвоката відноситься до судових витрат, які, на підставі ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову покладаються на Відповідача. Відтак, понесені Позивачем витрати на сплату державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на оплату послуг адвоката підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з рахунку Житлово-комунальне підприємство "Паркове" вул. Тиха 1,Рівне,33000 р/р 26008730060590 "Укрсоцбанк" Рівненська обласна дирекція МФО 333012 ЗКПО 31479209 на користь Відкрите акціонерне товариство "Рівнеліфт" (вул. Боярка 40А, Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 05523808) суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 172983 грн. за виконані на підставі господарського договору №2 від 01.12.2006 року технічне обслуговування і поточний ремонт ліфтів та обладнання диспетчеризації, 3% річних за період з 29.02.2008р. по 01.01.2009 року в сумі 2527,3 грн. та судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 7000 грн., витрати на сплату державного мита в розмірі 1755,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "27" квітня 2009 р.