Рішення № 3501188, 21.04.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2009 р. Справа № 20/36

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Рівне»

до відповідача Фермерського господарства «Задубина»

про стягнення в сумі 804 грн. 26 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Дежурко Г.М. (дов. № 64 від 21.04.2009р.).

Від відповідача: не з’явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Рівне»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Фермерського господарства «Задубина»(надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість за поставлену продукцію, в сумі 697 (шістсот дев’яносто сім) грн. 09 коп., інфляційні в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 26 коп. та річні в розмірі 33 (тридцять три) грн. 91 коп..

21 квітня 2009 року в господарський суд надійшов лист Відповідача (а.с. 26), в якому вказує, що згідно квитанції № 53/1 від 27 березня 2009 року (а.с. 27) Відповідач сплатив Позивачу суму заборгованості, а саме 697 (шістсот дев’яносто сім) грн. 09 коп..

В судовому засіданні від 21 квітня 2009 року представник Позивача не заперечив проти сплати Відповідачем суми основного боргу.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25).

Враховуючи те, що 21 квітня 2009 року закінчується двомісячний строк вирішення спору, господарський суд вважає можливим розгляд справи без участі Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що на підставі довіреностей (а.с. 11-12), згідно накладних № 11750/06 від 25 червня 2007 року (а.с. 8), № 12905 від 6 липня 2007 року (а.с. 9) та № 13318/06 від 11 липня 2007 року (а.с. 10) Відповідач отримав від Позивача продукцію на загальну суму 2 808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн. 17 коп.. В даних накладних відсутні посилання на письмові договори та не вказано строків оплати за продукцію.

29 листопада 2008 року Позивач направляв на адресу Відповідача претензію (а.с. 14; докази направлення та отримання на а.с. 13), яка отримана Відповідачем 2 грудня 2008 року. Дана претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Семиденний строк після пред’явлення вимоги, передбачений статтею 530 Цивільного кодексу України, закінчився 9 грудня 2008 року. Отже, з 10 грудня 2008 року Позивач мав право не лише вимагати від Відповідача сплати заборгованості, але й нараховувати Відповідачу інфляційні та річні.

На момент подачі позовної заяви до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий товар становила 697 (шістсот дев’яносто сім) грн. 09 коп..

27 березня 2009 року, під час судового розгляду даної справи, квитанцією № 53/1 від 27 березня 2009 року (а.с. 27) Відповідач сплатив Позивачу суму заборгованості.

В судовому засіданні від 21 квітня 2009 року представник Позивача не заперечив проти сплати Відповідачем суми основного боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення основного боргу, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як вказано вище у даному судовому рішенні, в накладних № 11750/06 від 25 червня 2007 року (а.с. 8), № 12905 від 6 липня 2007 року (а.с. 9) та № 13318/06 від 11 липня 2007 року (а.с. 10) не вказано строків оплати за продукцію.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Семиденний строк після пред’явлення вимоги, передбачений статтею 530 Цивільного кодексу України, закінчився 9 грудня 2008 року. Отже, з 10 грудня 2008 року Позивач мав право не лише вимагати від Відповідача сплати заборгованості, але й нараховувати Відповідачу інфляційні та річні.

Згідно розрахунку ціни позову (а.с. 7), Позивач нарахував Відповідачу інфляційні за період з червня 2008 року по січень 2009 року включно в сумі 73 (сімдесят три) грн. 26 коп..

Суд, враховуючи ту обставину, що в силу дії частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (обґрунтування вказано вище), у Позивача виникло право вимагати інфляційні лише з 10 грудня 2008 року задовольняє позовні вимоги лише в частині стягнення інфляційних за період з 10 грудня 2009 року по січень місяць 2009 року включно.

Враховуючи вищевказане, суд зробив перерахунок суми інфляційних, згідно якого сума інфляційних за період з 10 грудня 2009 року по січень місяць 2009 року включно становить 30 (тридцять) грн. 61 коп..

Згідно розрахунку ціни позову (а.с. 7), Позивач нарахував Відповідачу річні за період з 27 червня 2007 року по 17 лютого 2009 року включно в сумі 33 (тридцять три) грн. 91 коп..

Суд, враховуючи ту обставину, що в силу дії частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України (обґрунтування вказано вище), у Позивача виникло право вимагати річні лише з 10 грудня 2008 року задовольняє позовні вимоги лише в частині стягнення інфляційних за період з 10 грудня 2009 року по 17 лютого 2009 року включно.

Враховуючи вищевказане, сума річних за даний період (70 днів) становить 4 (чотири) грн. 00 коп..

Враховуючи усе вищевказане, вимоги Позивача щодо стягнення річних та інфляційних підлягають до часткового задоволення, а саме підлягають до стягнення: 30 (тридцять) грн. 61 коп. інфляційних та 4 (чотири) грн. 00 коп. річних.

Судові витрати в частині 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача (спір виник з вини Відповідача –несплата сума боргу після виставлення вимоги [претензії], а оплата здійснена вже під час судового розгляду даної справи).

Судові витрати в частині 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. судово-інформаційних послуг відповідно до частин 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись пунктом 1-1 статті 80, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу –697 (шістсот дев’яносто сім) грн. 09 коп..

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Задубина», 35136, Рівненська область, Млинівський район, с. Добрятин, код 21087979 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Рівне», 33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 109А, код 24173219 –4 (чотири) грн. 00 коп. річних, 30 (тридцять) грн. 61 коп. інфляційних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по держмиту та 107 (сто сім) грн. 35 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 27.04.2009р.

Суддя