Постанова № 3500045, 20.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20.02.2009 р.                                                                                                     № 13/525

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднана сільськогосподарська компанія»

до відповідач 1 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

Відповідача 2 головного управління Державного казначейства України у м. Києві

про           визнання права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2007 року та січень, лютий, березень, квітень 2008 року;

визнання недійсним податкових повідомлень рішень №0002092308/0 від 20.02.08 р.; №0002092308/1 від 07.05.08 р.; №0004982303/0 від 17.06.08 р. та №0006982303/0 від 22.08.08 р. та рішення від 25.04.08 р. №14747/7/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги;

зобов'язання ДПІ невідшкодовані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2007 року та січень, лютий, березень і квітень 2008 року відповідно збільшити у картці особового рахунку позивача;

стягнення з державного бюджету через відповідача 2 на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 162351,00 грн.; листопад 2007 року у сумі 173734,00 грн.; січень 2008 року на 189997,00 грн.; лютий 2008 року на 111 722,00 грн.; березень 2008 року на 193 278,00 грн. та квітень 2008 року на 108729,00 грн. на загальну суму 939811,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

          Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення не базуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі –Закон про ПДВ).

У письмовому запереченнях проти позову, а також повноважний представники Відповідача 1 та Відповідача 2 у судовому засіданні повідомили, що проти позову заперечують. В обґрунтування свого заперечення Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва вказує, що внаслідок проведеної перевірки 11.02.2008 року було встановлено відсутність права у ТОВ "Об'єднана сільськогосподарська компанія" отримувати бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2007 року у сумі 162351 грн., по декларації з ПДВ за листопад 2007 року у сумі 173734 грн., а зазначені суми підлягають зменшенню та мають зараховуватись до складу податкового кредиту наступних податкових періодів.

Повноважний представник Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, у своїх запереченнях посилається на те, що на їх адресу висновків на повернення спірної суми Позивачу від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва не надходили, а тому Головне управління не мало правових підстав здійснювати повернення ПДВ на користь ТОВ „Об'єднана сільськогосподарська компанія".

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднана сільськогосподарська компанія»зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 24.04.2000 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 30859482.

Відповідно до довідки АА №155120 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: розведення великої рогатої худоби; виробництво м’яса; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля живими тваринами; оптова торгівля м’ясом та м’ясопродуктами; роздрібна торгівля м’ясом та м’ясними продуктами.

Відповідно до свідоцтва №37688124 від 26.05.05 р. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено виїзну позапланову перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень-листопад 2007 року. За результатами перевірки складено акт від 11.02.2008 року №75/23-8/30859482, висновком якого встановлено, зокрема, відсутність права у Позивача на отримання відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2007 року у сумі 162351 грн., по декларації з ПДВ за листопад 2007 року у сумі 173734 грн., зазначені суми підлягають зменшенню та зараховується до складу податкового кредиту наступних податкових періодів (включається до р.26 відповідних податкових декларацій) та переносяться до рядка 23.2 податкових декларацій наступних звітних періодів.

На підставі зазначеного акту перевірки Відповідачем 1 винесено податкове повідомлення-рішення №0002092308/0 від 20.02.08р. яким: «встановлено порушення постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.07 р. №596 з Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. №805 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»та зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2007 року у сумі 336085,00 грн.

Позивач не погодившись з вищезазначеним рішенням, в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою Відповідача. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 25.04.2008 р. №14747/7/10/25-011 скарга Позивача залишення без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін та виписане податкове повідомлення-рішення №0002092308/1 від 07.05.2008 р.

16.05.2008 р. вих. № 42 Позивачем вищезгадані рішення оскаржені до ДПА України.

На цю скаргу листом № 2265/10/23-210 від 30.05.2008 р. ДПА України надала відповідь де, зокрема, зазначено, що у позивача "відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 162 351,0 грн. та за листопад 2007 року у сумі 173 734,0 грн., а зазначені суми повинні бути зараховані до складу податкового кредиту наступних податкових періодів". Тобто скарга Позивача була залишена без задоволення.

Крім вище вказаної перевірки, Відповідачем було проведено ще дві виїзні позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності Позивач, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень та лютий 2008 року - акт перевірки №295/25-03/30859482 від 03.06.2008 року та за березень та квітень 2008 року –акт перевірки №424/23-03/30859482 від 14.08.2008 року.

Як зазначив Позивач та встановлено в судовому засіданні, в обох вказаних актах зроблені однакові висновки, аналогічні висновку, викладеному в акті №75/23-8/30859482 від 11.02.2008 року, а саме: у Позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість січень - лютий 2008 року і за березень - квітень 2008 року. Такі висновки Відповідач аргументує тими ж підставами, що і в акті від 11.02.2008 року.

На підставі вищевказаних актів Відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення: №0004982303/0 від 17.06.2008 року, яким суму ПДВ заявлену для відшкодування зменшено в повному обсязі за січень 2008 року на 189 997,00 грн. та за лютий 2008 року на 111 722,00 грн. (всього на 301 719,00 грн.) та №0006982303/0 від 22.08.2008 року, яким суму ПДВ заявлену для відшкодування зменшено в повному обсязі за березень 2008 року на 193278,00 грн. та за квітень 2008 року на 108 729,00 грн. (всього на 302 007,00 грн.).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне:

Відповідно до п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 Закону про ПДВ (в редакції від 13.04.2007 р., чинній з 05.06.2007 р. до 01.01.2008 р.) до 1 січня 2008 року поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання здійснюються за нульовою ставкою ПДВ. В той же час при закупівлі молодняка великої рогатої худоби, кормів, паливно-мастильних матеріалів та інших товарів, необхідних для вирощування худоби, Позивач сплачує продавцям цих товарів ПДВ за ставкою 20%. Таким чином, у Позивача виникає від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом. До жовтня 2007 року ця різниця відшкодовувалась з бюджету.

Зарахування від'ємної різниці до складу податкового кредиту наступних податкових періодів означає, що він може бути використаний тільки у випадку повного припинення поставок переробним підприємствам м'яса живою вагою, тобто припинення господарської діяльності, що явно суперечить нормам Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України". При невідшкодуванні податкового кредиту нульова ставка втрачає свій економічний зміст, передбачений Законом про ПДВ.

Згідно п.11.4. ст. 11 Закону про ПДВ зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Встановлено, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Вичерпний перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування визначено п.7.7.11 Закону. Позивач до таких осіб не належить.

Закон про ПДВ не містить норми, яка б надавала право Кабінету Міністрів України чи податковому органу приймати рішення, щодо встановлення іншого порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На думку суду в акті перевірки і в оскаржуваних рішеннях Відповідач безпідставно посилається на приписи постанови КМУ від 28.03.2007 р. №596, листи ДПА, в яких трактується виключення постановою КМУ від 28.03.2007 р. №596 другого речення з п.2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, як підстава для позбавлення сільгоспвиробників тваринницької продукції права на бюджетне відшкодування.

Так, згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст.7 вказаного Закону суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4. Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Згідно порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та мЧяса в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року №805 цей Порядок підготовлений з метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції та своєчасного перерахування їм дотацій за поставлені переробним підприємствам молока та мЧясо в живій вазі, відповідно до п.11.21 ст. 11 Закону про ПДВ.

Відповідно до п. 2 Порядку сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко мЧясо в живій вазі з нарахуванням ПДВ за нульовою ставкою.

З аналізу положень цього Порядку вбачається, що він не містить вимог щодо віднесення таких операцій до скороченої (спеціальної) декларації, крім того, зазначений порядок не регулює питання відображення операцій по реалізації молока та мЧяса переробним підприємствам у деклараціях по ПДВ.

Механізм відображення операцій у деклараціях по ПДВ врегульований затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 Порядком заповнення та надання податкової декларації по податку на додану вартість.

Згідно п. 1.2 вказаного Порядку у скорочену (спеціальну) декларацію включають тільки ті операції, які стосуються спеціальних режимів, встановлених п. 11.21 та п. 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 01 січня 2008 року сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовуються виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'яса в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 01 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7 ст. 7, пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мЧясо в живій вазі, зо здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

З зазначених норм Закону вбачається, що позивач, як сільськогосподарський товаровиробник, до переліку осіб, які зазначені цими нормами, не відноситься.

Таким чином, ТОВ «Об’єднана сільськогосподарська компанія»при декларуванні операції ПДВ правомірно застосував нульову ставку податку, встановлену п.п.6.2.6 п.6.2 ст. 6 Закону про ПДВ.

З наведених підстав суд вважає, що податкова інспекція в порушення зазначених норм Закону про ПДВ позбавляє права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за жовтень та листопад 2007 року та січень, лютий, березень, квітень 2008 року, тому суд дійшов висновку про задоволення позову –в частині скасування повідомлень-рішень винесених Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва: №0002092308/0 від 20.02.2008 р.; №0002092308/1 від 07.05.2008 р.; №0004982303/0 від 17.06.2008 р.; №0006982303/0 від 22.08.2008 р.

Щодо частини позовних вимог про визнання права Позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані вище періоди то суд вважає, що це право передбачене Законом про ПДВ, а тому додаткове його визнання за окремий час нормами чинного законодавства не передбачено. Отже, у даній частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва: №0002092308/0 від 20.02.2008 р.; №0002092308/1 від 07.05.2008 р.; №0004982303/0 від 17.06.2008 р.; №0006982303/0 від 22.08.2008 р.

3.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва невідшкодовані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2007 року та січень, лютий, березень і квітень 2008 року відобразити у картці особового рахунку платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана сільськогосподарська компанія". 4.Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь ТОВ "Об'єднана сільськогосподарська компанія" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість: за жовтень 2007 року у сумі 162 351,0 грн. (сто шістдесят дві тисячі триста п’ятдесят одна гривня 00 коп.), за листопад 2007 року у сумі 173 734,0 грн. (сто сімдесят три тисячі сімсот тридцять чотири гривні 00 коп.), за січень 2008 року на 189997,00 грн. (сто вісімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто сім гривень 00 коп.), за лютий 2008 року на 111 722,00 грн. (сто одинадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні 00 коп.), за березень 2008 року на 193 278,00 грн. (сто дев’яносто три тисячі двісті сімдесят вісім гривень 00 коп.), за квітень 2008 року на 108729,00 грн. (сто вісім тисяч сімсот двадцять дев’ять гривень 00 коп.), на загальну суму 939811,00 грн.(дев’ятсот тридцять дев’ять тисяч вісімсот одинадцять гривень 00 коп.).

5.В решті позову відмовити.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                 А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено і підписано 19.03.2009 р.