увійти
УКР
№ К-3910/07
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
__________________________________
01029, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2009 м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007
у справі №5/175-А
за позовом ЗАТ ВТФ «Дари природи»
до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області
про скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007, задоволено позов ЗАТ ВТФ «Дари природи» до ДПІ у Іршавському районі та визнано протиправними податкові повідомлення-рішення №0000552301/0 від 11.03.2005, №0000552301/1 від 29.05.2005 та №0000552301/2 від 22.08.2005 прийняті ДПІ у Іршавському районі, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 63360грн., в тому числі 52 800грн. основного боргу, 10 560грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.
В своїй скарзі просить скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі №5/175-А.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Іршавському районі проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Дари природи" за період з 01.01.2003 по 01.10.2004.
За результатами перевірки складено акт перевірки №19-2301\30992935 від 09.03.2005 (а.с.7-17) та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552301\0 від 11.03.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 63360 грн., в т.ч. 52800грн. основний платіж та 10560грн. штрафні(фінансові) санкції. Перевіркою встановлено, що позивачем в серпні 2004 року отримано кошти від ОСОБА_1 в сумі 211200 грн. Дана сума була оприбуткована в касу підприємства 13.08.2004грн. згідно прибуткового ордеру № 45 і перераховано на погашення кредиту 203080 грн., пені 1159грн. та прострочених відсотків 6959грн. по кредитній угоді №К101-03/ПК від 31.07.2003. Підставою для проведення даної операції був договір поруки від 31.07.2003, який укладено між ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Мукачівської філії (кредитор), ЗАТ "Виробничо-торгова фірма "Дари природи"(боржник) та ОСОБА_1 (поручитель). Податковий орган вважає, що кошти, отримані від ОСОБА_1 є поворотною фінансовою допомогою, що повинна включатись до валового доходу підприємства на підставі п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств"№283\97-ВР від 22.05.1997.
Позивач оскаржив рішення податкового органу в порядку адміністративного оскарження. За наслідком розгляду скарг позивача податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000552301/1 від 29.05.2005 (а.с.18) та №0000552301/2 від 22.08.2005, згідно яких суми нарахувань залишились незмінними, а до відома позивача доведено нові граничні строки сплати вказаних сум податкових зобов'язань.
Судами також встановлено, що 31.07.2003 між позивачем та ЗАТ "Приватбанк" було укладено кредитний договір № К 101-03\ПКЛ. відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 250000 грн. В забезпечення виконання даного договору між позивачем, ЗАТ КБ "Приватбанк" та громадянкою ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до п.2 якого у випадку невиконання позивачем своїх зобов'язань по кредитній угоді поручитель разом з боржником в повному обсязі відповідає перед кредитором як солідарний боржник, тобто зобов'язаний виконати його зобов'язання по договору.
На виконання вказаного договору поруки поручителем ОСОБА_1 внесено на позичковий рахунок грошові кошти в сумі 211200 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо безпідставності тверджень відповідача про заниження позивачем валового доходу в зв'язку з не включенням до нього сплаченої поручителем ОСОБА_1 банківській установі суми поруки за договором поруки, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, ч.2 ст.556 ЦК України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в т.ч. і ті, що забезпечували його виконання.
Зміна кредитора у зобов'язанні фінансового кредиту не тягне за собою зміну порядку оподаткування операцій з отримання та повернення фінансового кредиту, встановлених п.п. 7.9.1 та 7.9.2 п.7.9 ст7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств". Така зміна кредитора не тягне за собою виникнення нового зобов'язання (новацію), яке можна було б охарактеризувати як отримання позивачем фінансової допомоги.
Як вірно зазначено судами, фінансовий кредит та поворотна фінансова допомога є різними поняттями. Так, згідно п.п. 1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України від22.05.1997р. №283\97-ВР "Про оприбуткування прибутку підприємств" фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом... у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент. Згідно п.п. 1.22.2 п.1.22 ст.1 згаданого закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають процентів або надання інших видів компенсації, як плати за користування такими коштами.
Таким чином поворотна фінансова допомога в розумінні Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" має наступні обов'язкові ознаки:
- вона надається безпосередньо платнику;
- грошові кошти передаються у користування;
- грошові кошти передаються на визначений строк;
- договори про надання поворотної фінансової допомоги не передбачають нарахування процентів або інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.
Отже, в даному випадку виконання поручителем зобов'язання за договором поруки не містить ознак поворотної фінансової допомоги, визначених законом. Кошти в сумі 211 200 грн., сплачені поручителем, не є для позивача поворотною фінансовою допомогою і не підлягають включенню до його валових доходів.
Також судами вірно зазначено, що боржник, зобов'язання якого виконані поручителем, не в змозі, через відсутність документів первинного обліку відобразити таке погашення у власних регістрах бухгалтерського обліку, так як це є фінансово-господарська операція, що відбувається безпосередньо між банківською установою та поручителем і відповідно є підставою для фіксування лише її учасниками.
Матеріалами справи підтверджується, що спірна сума поручителем внесена безпосередньо на позичковий рахунок у банківській установі як виконання взятих на себе договірних зобов'язань по договору поруки і не надавалась в користування позивачу.
Відповідно до ч.4 п.п.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" до валового доходу включаються суми фінансової допомоги, які фактично отримано платником і не повернуто на кінець звітного періоду.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків судів, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі №5/175-А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Закарпатської області від 29.08.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі №5/175-А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
