31.03.2009
№ К-18318/07
Вищий
адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєва Г.К., Рибченка
А.О., Федорова М.О.
розглянувши
у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Миколаєві на постанову Одеського апеляційного адміністративного
суду від 16.08.2007 по справі № 6/165/07 (22а-837/07)
за позовом Товариства
з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон»
до Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Миколаєві
про визнання
протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнати дії Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Миколаєві (далі - СДПІ) протиправними та скасувати податкове
повідомлення-рішення від 28.02.2007 № 00002540/0, винесене на підставі Акту про
результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою
відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон (далі - ТОВ) від
21.01.2007 № 160/40/14291113 з питань достовірності нарахування суми бюджетного
відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень
2006 року, де зазначено про порушення п.п.7.7.2 «а» п.7.7 ст. 7 Закону України
«Про податок на додану вартість» і зменшено суму відшкодування за грудень 2006
року на 1 741 596 грн., так як сплачена отримувачем товарів (послуг) грошовими
коштами у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг)
складає 44 874 404 грн., шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на 1 741 596
грн.
Постановою
Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 по справі №
6/165/07 (22а-837/07) змінено постанову Господарського суду Миколаївської
області від 10.04.2007, та задоволено позов частково.
Суд першої інстанції мотивував свою постанову
встановленим фактом того, що розрахунки з постачальниками були проведені
позивачем шляхом заліку
При цьому посилаючись на п. 1.17 ст. 1, п. 4.2 ст. 4,
п.п.7.7.2 «а» п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану
вартість» та п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку
підприємств», суди дійшли висновку, що Законом України «Про податок на додану
вартість» не передбачено, що оплата повинна проходити саме в грошовій формі.
Тобто, дія пп 7.7.2 «а» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану
вартість» розповсюджується також і на бартерні операції, в складі яких уже
врахований ПДВ, нарахований відповідно до п. 4.2 ст. 4 зазначеного Закону. У
зв'язку з викладеним, суди визнали, що позивач правомірно визначив суму
відшкодування податку на додану вартість.
Крім того судами зазначено, що рішення суб'єкта владних
повноважень не може вважатися правомірним, якщо воно прийнято з порушенням
порядку, встановленого законодавством (п. 1 ч. 1 ст. 11, ст. 11-1 Закону
України «Про державну податкову службу в Україні»).
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка
не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться
за наявності обставин, передбачених ч. 6 ст.11-1 Закону України «Про державну
податкову службу в Україні», визнавши, що позапланова виїзна перевірка може
здійснюватись на підставах обставин зазначених у ч. 6 ст.11-1 Закону, за
рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом, але лише на
підставі рішення суду.
Виходячи з положень зазначених вище законів та Кодексу, в
контексті Конституції України суди зробили висновок, що чинне законодавство
передбачає здійснення позапланової виїзної перевірки лише на підставі рішення
суду, і суб'єкт владних повноважень (у даному разі ДПІ) не може свідомо
порушувати встановлений законом порядок її здійснення. А оскільки позапланова
виїзна перевірка позивача була проведена з порушенням закону, то згідно ч. 3
ст.70 КАС України, всі докази одержані в результаті проведеної перевірки, судом
при вирішенні справи не беруться до уваги.
Суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновок
суду першої інстанції.
Не погодившись із постановою Одеського апеляційного
адміністративного суду від 16.08.2007 по справі № 6/165/07 (22а-837/07), СДПІ
по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві подала касаційну
скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та відмовити в позові, оскільки
рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального
права.
Зазначаючи мотиви Акту перевірки, відповідач послався на
пп. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,
стверджуючи, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено
єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані
товари (послуги), а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (в частині
ПДВ).
Зважаючи на викладене, скаржник звертає увагу на те, що
ТОВ завищено бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2006 року шляхом включення
до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ, які фактично не сплачені
постачальникам товарів (робіт, послуг), а погашені шляхом заліку зустрічних
однорідних вимог.
Скаржник звертає увагу на те, що згідно з ст. 598, 601
Цивільного кодексу України, п. 3 ст. 203 Господарського кодексу України між
підприємствами: ВАТ «Троїцьке АТП», ТОВ «Укрексім», ПП ОСОБА_1 ФГ ОСОБА_2, ВАТ
«Старобільський елеватор», СФГ «Агро транс», ТОВ «Агрокомбінат Врадіївський»,
ТОВ «Гермес-Трейдінг», та ТОВ СП «НІБУЛОН» припинено господарське зобов'язання
шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 741 596 грн.
Таким чином, наголошує скаржник, в результаті проведення
операцій, які не передбачають сплату грошових коштів постачальникам, ТОВ СП
«НБУЛОН» фактично не сплачено суму податку на додану вартість в ціні товарів
(робіт, послуг) в попередньому податковому періоді (листопаді 2006 року) в
розмірі 1 741 596 грн.
Зазначивши про внесені доповнення та зміни до Закону
України «Про державну податкову службу в Україні», скаржник вважає, що не
можливо розглядати норми ст.11-1 зазначеного Закону в відриві від норм ст.11-2
цього ж Закону. Тобто, наведене вище свідчить про те, що при визначені підстав
та порядку для проведення органами державної податкової служби планових і
позапланових виїзних перевірок необхідно керуватися нормами ч.7 ст.11-1 Закону
№ 509 в редакції що діяла після внесення змін та доповнень Законом № 2505, а не
в редакції Закону № 2322.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Вказані
правовідносини, по даній справі, регулюються нормами Закону України «Про
податок на додану вартість» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом
України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»
від 03.06.2005 № 2642. Згідно пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли
у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації
(пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).
А згідно п 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на
додану вартість» встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без
оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних
(товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів
(робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що
перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт,
послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання,
витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту
підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база
оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за
звичайні ціни.
Крім того, розглядаючи спірні правовідносини, необхідно
врахувати, що відповідно до п.п.7.7.2 «а» п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про
податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина
від'ємного значення (розрахована згідно з пп. 7.7.1), яка дорівнює сумі
податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому
податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Зазначений підпункт не містить такої умови для
відшкодування ПДВ як оплата отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких
товарів (послуг) тільки грошовими коштами, а передбачає лише встановлення факту
оплати, тобто розрахунків за товари (роботи, послуги).
Розрахунки з постачальниками були проведені позивачем
шляхом заліку (бартеру), в результаті якого не передбачається зарахування
коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт,
послуг).
Отже оскільки у п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок
на додану вартість», вказано, що термін «бартер» для цілей даного Закону
застосовується в значенні, визначеному Законом України «Про оприбуткування
прибутку підприємств», тому необхідно зазначити п. 1.19 ст. 1 Закону України
«Про оприбуткування прибутку підприємств» яким визначено, що бартер - це
господарська операція яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи,
послуги) в будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліків
та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається
зарахування грошових коштів на рахунок продавця для компенсації вартості таких
товарів.
З огляду на наведені норми Закону, та аналізуючи підстави
винесення спірного податкового повідомлення-рішення, необхідно звернути увагу
на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача
були відсутні законні підстави для таких дій, за доведеністю судами факту того,
що Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено, що оплата
повинна проходити саме в грошовій формі. Тобто, дія пп 7.7.2 «а» п. 7.7 ст. 7
Закону України «Про податок на додану вартість» розповсюджується також і на
бартерні операції, в складі яких уже врахований ПДВ, нарахований відповідно до
п.4.2 ст. 4 згаданого Закону України. У зв'язку з викладеним, суд касаційної
інстанції погоджується із висновком судів про те, що позивач правомірно
визначив суму відшкодування податку на додану вартість.
Суд касаційної інстанції також звертає увагу на
правомірне посилання суду апеляційної інстанції про те, що рішення суб'єкта
владних повноважень не може вважатися правомірним, якщо воно прийнято з
порушенням порядку, встановленого законодавством, оскільки згідно ст. 19
Конституції України, правовий порядок в Україні здійснюється на засадах,
відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно
в даному випадку необхідно врахувати норму ст. 11-1 Закону України «Про
державну податкову службу в Україні» якою визначено, що позаплановими
перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів,
визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках -
за рішенням суду.
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на
підставі рішення суду.
Виходячи з вищевказаного колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає правильним висновок суду апеляційної
інстанції про неправомірність проведення перевірки без наявності рішення суду і
відповідно податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої
перевірки. А оскільки суд першої інстанції, зробивши такий висновок у
мотивувальній частині своєї постанови, не зазначив його у резолютивній частині
постанови, тому зміна судового рішення є правомірною.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин
справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми
матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Одеського
апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 по справі № 6/165/07
(22а-837/07) належним чином мотивована і за своїм змістом та формою відповідає
вимогам процесуального закону і не підлягає скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не
спростовують.
З огляду
на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224,
230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну
скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві відхилити.
Постанову
Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007 по справі №
6/165/07 (22а-837/07) залишити без змін.
Ухвала
набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як
з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В.
Карась
Судді А.І.
Брайко
Г.К.
Голубєва
А.О.
Рибченко
М.О.
Федоров
Часті запитання
Який тип судового документу № 3496101 ?
Документ № 3496101 це Ухвала суду
Яка дата ухвалення судового документу № 3496101 ?
Дата ухвалення - 31.03.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 3496101 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3496101 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 3496101, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)
Судове рішення № 3496101, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 31.03.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Ухвала суду.
На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Судове рішення № 3496101 відноситься до справи № к-18318/07
Це рішення відноситься до справи № к-18318/07. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
