Ухвала суду № 34861860, 21.08.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/8316/13-ц

Провадження № 2/520/4469/13

УХВАЛА

21.08.2013 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря Баранової Ю.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними (удаваними), визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання дійсним договору міни, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ майна

ВСТАНОВИВ:

02.07.2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив ухвалити рішення, яким визнати недійсним (удаваним) договір дарування 1275/8000 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 180 кв.м., житловою 105,7 кв.м., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 19.09.2007 року, реєстровий номер 2840; визнати дійсним договір купівлі-продажу 1275/8000 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 180 кв.м., житловою 105, 7 кв.м., укладений 19 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 19.09.2007 року, реєстровий номер 2840; визнати недійсним (удаваним) договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 24.02.2010 року, реєстровий номер 160; визнати дійсним договір міни квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 24.02.2010 року, реєстровий номер 160; визнати квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 34,7 кв.м., жилою 17,8 кв.м. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1; поділити квартиру АДРЕСА_2, що є спільною сумісною власністю подружжя в рівних частках та визнати право власності по ? частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2013 року провадження по справі відкрито та призначено судове засідання.

В ході судового засідання 21.08.2013 року, до початку розгляду справи по суті, представник позивача звернулась до суду з клопотанням, в якому просить суд в якості забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 34,7 кв.м., житловою 17,8 кв.м. право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не зявились, 21.08.2013 року надали до суду нотаріально засвідчену заяву про визнання позову ОСОБА_1, та просять розглядати вищевказану справу без їхньої участі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що клопотання представника позивача слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Таким заходом забезпечення позову як арешт суд захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Таким чином, накладання арешту (заборони) забезпечення позовних вимог позивача по справі не носять дискримінаційного характеру по відношенню до відповідача по справі.

Застосування арешту (заборони) здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправя сторін.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України вбачається, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

У своєму позові позивач просить суд: п.5 - визнати квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 34,7 кв.м., жилою 17,8 кв.м. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та п. 6 - поділити квартиру АДРЕСА_2, що є спільною сумісною власністю подружжя в рівних частках та визнати право власності по ? частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Таким чином, можливо зробити висновок, що спірною є лише ? частина квартири АДРЕСА_2, а від так накладення арешту на всю квартиру буде порушувати права відповідача ОСОБА_3 як власника.

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадку, встановлених законом.

Отже, у відповідності з зазначеними нормами процесуального права, враховуючи існування між сторонами спору, суд вважає, що клопотання позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно накласти арешт на ? частину квартири АДРЕСА_2, беручи до уваги, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 168, 209, 210, 293 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними (удаваними), визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання дійсним договору міни, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ майна задовольнити частково.

Вжити по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними (удаваними), визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання дійсним договору міни, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ майна - заходи забезпечення позову.

Накласти арешт на ? частин квартири квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,7 кв.м., житловою 17,8 кв.м., право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Куриленко О. М.