Ухвала суду № 3485990, 04.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                                К/С  № К-27029/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ            

04.03.2009 р.                                                                                               м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді  Пилипчук Н.Г.

суддів                        Ланченко Л.В.

   Нечитайла О.М.

   Сергейчука О.А.

                                Степашка О.І.

при секретарі         Остапенку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

на постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р.

та постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р.

у справі № 2-7/2108-2006

за позовом Приватного підприємства «Октанойл»

доДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі

про  скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0005692301/3 від 18.11.2004 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Октанойл» 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі № 0005692301/3 від 18.11.2004 р. у частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість сумі 90733,00 грн. та застосування штрафу у сумі 45366,50 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Октанойл» 2,60 грн. витрат зі сплати судового збору. 

Частково задовольняючи позов та визнаючи нечинним податкове повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції визнав правомірним формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з отримання маркетингових послуг та віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість. Доводи податкової інспекції про те, що позивачем до складу податкового кредиту двічі віднесена податкова накладна б/н від 15.09.2003р., видана МПП «Дом» на суму податку – 324,00 грн., не підтверджується результатами перевірки. Відмову у позові суд апеляційної інстанції мотивував обґрунтованістю висновків податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих на попередню оплату, а не за фактом поставки продукції, яка є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

ДПІ у м. Сімферополіподала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції. Постанову суду апеляційної інстанції просить скасувати в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0005692301/3 від 18.11.2004 р. у частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 90733,00 грн. та застосування штрафу у розмірі 45366,50 грн. В решті постанову суду апеляційної інстанції просить залишити в силі. Посилаючись на вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податкова інспекція зазначає про помилковість висновку судів про правомірність нарахування податкового кредиту з отриманих маркетингових послуг. Зазначає про те, що на підставі податкової накладної б/н від 15.09.2003р., виданої МПП «Дом» на суму податку – 324,00 грн., податковий кредит сформований двічі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 352/23-2/31981505 від 13.04.2004 р. зафіксовані порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 263/97-ВР, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання маркетингових послуг на підставі низки договорів, укладених між ПП «Октанойл» (замовник) та ТОВ «Аква-Тур» (виконавець), на виконання маркетингових послуг.

Також порушення вищевказаних норм законодавства полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат суми передплати та до складу податкового кредиту податку на додану вартість за договором купівлі-продажу зерна, укладеного ПП «Октанойл» та ПП «Оріон-Агро».

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0005692301/3 від 18.11.2004 р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 118277,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 58866,50 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2005р. у справі № 2-23/2637-2005 (№ 2-23/16311-2004), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.11.2005 р., підтверджена правомірність формування валових витрат за господарськими операціями з отримання маркетингових послуг, а тому, в силу вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини щодо правомірності формування валових витрат за вищенаведеними господарськими операціями не потребували доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь та сама особа – ПП «Октанойл» щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правильно погодився з судом першої інстанції щодо правомірності віднесення до складу валових витрат понесених витрат з придбання маркетингових послуг, а податок на додану вартість – до складу податкового кредиту.

Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підтвердження факту подвійного формування податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 324 грн. на підставі податкової накладної б/н від 15.09.2003р., виданої МПП «Дом», податковою інспекцією документально не спростований, у зв’язку з чим доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції визнає безпідставними.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у частині вирішення спору, яка не оскаржується податковою інспекцією.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування законної і обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                    УХВАЛИВ :

        Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                              Н.Г. Пилипчук

        Судді                                                   Л.В. Ланченко

                                                                          О.М. Нечитайло  

                                                                          О.А. Сергейчук

                                                                          О.І.  Степашко