Ухвала суду № 3485986, 04.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-35804/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2009 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Остапенку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 22.06.2006 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р.

у справі № 5/870-28/129А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюрприз»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 22.06.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р., скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 19.07.2004 р. № 0002312320/0/11412.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та залишити в силі податкове повідомлення-рішення від 19.07.2004 р. № 0002312320/0/11412. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст.2, ст. 14, ст. 15 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ.

Сторони, які належним чином повідомлялися про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 19.07.2004 р. № 58/23-2/06725046 комплексної позапланової документальної перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ, яке полягало у несплаті податку за земельну ділянку, яка фактично перебувала у користуванні позивача, що зумовило заниження податку за землю за 2002 та 2003 роки на загальну суму 691,8 грн., та порушення ст. 14 цього ж Закону, яке полягало у неподанні до податкової інспекції звітності з податку на землю за дані періоди.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2004 р. № 0002312320/0/11412 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку за землю у розмірі 1377,70 грн., у тому числі 691,80 грн. основного платежу та 685,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до даних спірних відносин.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка, площею 0,0590 га, на вул. Привокзальній, у 1-а, перебувала у користуванні позивача на підставі договору оренди, укладеного між ТОВ «Магістраль» та позивачем 26.04.1995 р., який був розірваний на підставі вимоги ТОВ «Магістраль» від 03.09.1997 р. № 66.

За інформацією Львівського міського управління земельних ресурсів (лист від 21.06.2006 р. № 40/1104 01-15) на місці даної земельної ділянки знаходиться друга смуга вул. Городоцької, будівництво якої завершено у 2000 році, та на яку Львівській залізниці зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 28.08.2000 р.

Отже, за відсутності документального підтвердження перебування спірної земельної ділянки у 2002 та 2003 роках у фактичному користуванні у позивача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для покладення на позивача обовязку нараховувати та сплачувати плату за землю за дану земельну ділянку, адже ст. 15 Закону України «Про плату за землю» обовязок щодо плати за земельні ділянки державної та комунальної власності покладає на субєкта виключно у випадку фактичного перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 22.06.2006 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.А. Сергейчук

О.І. Степашко