Ухвала суду № 3485759, 05.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-6863/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси

на постановугосподарського суду Черкаської області від 13 листопада 2006 року

та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року

у справі№ 11/4342а

за позовом Приватного виробничо комерційного підприємства «Декор-А»

до Державної податкової інспекції у місті Черкаси

провизнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2006 року ПВКП «Декор-А» звернулось до суду з позовом ДПІ у м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення рішення № 0008681800/0 від 07 листопада 2005 року.

Постановою господарського суду Черкаської області від 13 листопада 2006 року позов задоволено повністю.

Визнано нечинним податкове повідомлення рішення Черкаської ОДПІ № 0008681800/0 від 07 листопада 2005 року.

Стягнуто з бюджету на користь ПВКП «Декор-А» 3, 40 грн. судового збору.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року постанову господарського суду Черкаської області від 13 листопада 2006 року частково скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення рішення Черкаської ОДПІ № 0008681800/0 від 07 листопада 2005 року в частині нарахування основного боргу 10000, 67 грн. та 5000, 33 грн. штрафних санкцій.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Черкаси, посилаючись на те, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року прийнята з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року в частині задоволених вимог позивачу, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ПВКП «Декор-А», посилаючись на те, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року є обґрунтованою та винесена у відповідності до діючого законодавства, просить повність відмовити в задоволенні касаційної скарги ДПІ у м. Черкаси, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Черкаська ОДПІ Черкаської області провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПВКП «Декор-А», за період з 01 жовтня 2002 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої було складено № 3033/23-208/30344477 від 03 листопада 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення ст. 2, ст. 5, ст. 14, ст. 15 Закону України «Про плату за землю», що мало вираз в тому, що ПВКП «Декор-А» не подавало до податкового органу розрахунки податку за землю за 2003 2005 роки та не задекларувало загальну суму податку на землю за 2003 2005 роки в розмірі 11569, 82 грн., у томі числі за 2003 рік 4207, 21 грн., за 2004 рік 4207, 21 грн., за січень вересень 2005 року 3155, 40 грн.

07 листопада 2005 року Черкаська ОДПІ Черкаської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення № 0008681800/0, яким ПВКП «Декор-А» визначила суму податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 17864, 73 грн., у тому числі 11569, 82 грн. основний платіж та 6294, 91 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 16 листопада 2001 року між позивачем та ТОВ «Бетонна Компанія «Титан» було укладено договір купівлі продажу, відповідно до якого у власність позивача перейшло нерухоме майно (склад цементу з прибудованими бункерами для зберігання цементу) за адресою: м. Черкаси, пров. Комунальний, 29. Загальна площа під придбаними будівлями складає 523, 1 кв. м., в тому числі компресорна 227, 4 кв. м., склад цементу 171, 2 кв. м., навіс 74, 5 кв. м., а площа земельної ділянки, необхідної для обслуговування придбаних обєктів, складає 132, 6 кв. м.

Після набуття права власності на нерухоме майно позивач подав до Черкаської міської ради заяву про надання в користування земельну ділянку площею 3857 кв. м.

30 січня 2003 року Черкаська міська рада прийняла рішення № 3-144 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 3857 кв. м.

Рішення про передачу в користування земельної ділянки за адресою м. Черкаси, пров. Комунальний, 29, - загальною площею 3857, 00 кв. м. Черкаської міською радою прийнято не було.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не було доведено використання позивачем земельної ділянки загальною площею 3857 кв. м.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що до позивача з придбанням у власність нерухомого майна перейшло право користування земельною ділянкою загальною площею 523, 1 кв. м., на якій знаходиться це нерухоме майно, а тому визначення відповідачем суми податкового зобовязання з земельного податку за діючою в 2003 2005 роках ставкою земельного податку з земельної ділянки загальною площею 523, 1 кв. м., а також застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.1, підпункту 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є правомірним з урахуванням також того, що позивач протягом 2003 -2005 років не подавав розрахунки з земельного податку.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правомірність визначення суми податкового зобовязання з земельного податку за користування рештою земельної ділянки відповідач не обґрунтував та не довів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним.

Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ч. 2 ст. 5 вищезгаданого Закону).

Частиною першою ст. 15 цього ж Закону передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно положень ст. 30 Земельного кодексу, який діяв на момент придбання позивачем нерухомого майна, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими обєктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими обєктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Таким чином, при придбанні нерухомого майна до позивача перейшло право користування лише земельною ділянкою, на якій знаходиться це нерухоме майно, загальною площею 523, 1 кв. м., а тому донарахування позивачу земельного податку є правомірним лише з частини земельної ділянки площею 523, 1 кв. м.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач не довів, що позивач набув право користування на частину земельної ділянки площею 3333, 9 кв. м. та фактично користувався нею, а тому визначення позивачу оспорюваним податковим повідомленням рішенням суми податкового зобовязання з земельного податку в розмірі 10000, 67 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 5000, 33 грн. є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Черкаси підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ Г.К. Голубєва

______ Н.Є. Маринчак

______А.О. Рибченко

______ М.О. Федоров