Ухвала суду № 3485751, 10.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 року                                                                             № К-8086/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Міненку О.М.  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим

на ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р.

та постановугосподарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2006 р.

у справі№ 2-27/11186-2006А господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Віналь-Крим»

доДержавної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, - 

ВСТАНОВИВ: 

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від            21.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Алеф-Віналь-Крим» про визнання нечинними рішень Керченської МДПІ № 0000032200/1 від 31.05.2006 р. про нарахування пені в розмірі 500209,18 грн. та № 0000042200/1 від 31.05.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 4046 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ДПІ в Ленінському районі Автономної Республіки Кримоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що Керченською МДПІ (правонаступником якої є ДПІ в Ленінському районі Автономної Республіки Крим) було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Алеф-Віналь-Крим» за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт № 630/23-1/32148768 від 25.04.2006 р.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон № 185/94-ВР) в частині неодержаної продукції по імпорту та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі – Декрет) в частині ненадання декларації про валютні цінності до Головного управління Національного банку України та податкової інспекції станом на 01.01.2005 р., 01.04.2005 р., 01.07.2005 р., 01.10.2005 р.

На підставі висновків акта перевірки Керченською МДПІ були прийняті рішення № 0000032200/1 від 31.05.2006 р. про нарахування відповідно до статті 4 Закону № 185/94-ВР пені в розмірі 500209,18 грн. та рішення № 0000042200/1 від 31.05.2006 р. про застосування штрафних санкцій відповідно до статті 16 Декрету у розмірі 4046 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення імпортної операції) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959-ХІІ) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як встановлено судами, між позивачем (покупець) та фірмою «Devons Traiding S.A.», Уругвай (продавець) 03.09.2003 р. укладено контракт № 1, за умовами якого продавець зобов’язується продати, а покупець сплатити спирт коньячний. Згідно даного контракту право власності на товар переходить до покупця у порядку п. 3.2 контракту: DAFкордон України, CIFприкордонний порт України, що в редакції Інкотермс-2000 означає, що у продавця зобов’язання по постачанню закінчується, а у покупця право на приймання отримується у момент передачі товару через борт вантажного судна (розвантаження за рахунок продавця), не перетинаючи митний кордон України і у визначеному місці - порт Іллічівськ.

Виконання вказаної умови контракту було підставою для переходу права власності на товар від продавця покупцю, що є здійсненням імпортної операції в розумінні статті 1 Закону № 959-ХІІ.

В ході судового розгляду справи встановлено, що цистерна спирту коньячного по залізничній накладній № 002990 (яка не була прийнята до уваги податковою інспекцією при проведенні перевірки) прибула у розпорядження митниці для оформлення 15.10.2003 р., а митне оформлення товару проведено лише 07.08.2006 р. згідно ВМД № 02701 типу ІМ-40 від 07.08.2006 р. Вказаний розрив в часі між датою прибуття товару на митницю для оформлення та його митне оформлення зумовлено тим, що у зв’язку з розбіжностями суми поставленого товару по митній декларації Управлінням СБУ в Одеській області було порушено кримінальну справу по факту контрабанди коньячного спирту. Постановою Маліновського районного суду                 м. Одеси від 03.04.2006 р. у справі № 3-899/06 провадження у кримінальній справі було припинено у зв’язку з відсутністю в діях посадових осіб ТОВ «Алеф-Віналь-Крим» складу злочину, вантаж – спирт коньячний у кількості 53900 літрів вартістю 85701 доларів США було повернуто позивачу.

Крім того, постановами Маліновського районного суду м. Одеси від             25.04.2006 р. та 20.06.2006 р. було роз’яснено порядок виконання постанови від 03.04.2006 р. та встановлено винність митниці під час здійснення митного контролю.

Тобто, як вірно встановлено судами, станом на 28.02.2004 р. імпортна операція була завершена на всю суму передоплати у встановлені Законом№ 185/94-ВРстроки, які не перевищують 90 днів з моменту передоплати.

Оскільки підставою для нарахування пені в сфері зовнішньоекономічної діяльності були неправомірні дії митного органу, то притягнення до відповідальності позивача є безпідставним.

Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків декларування валютних цінностей, які знаходяться за кордоном, то як вірно визначились суди, з огляду на встановлений факт здійснення імпортної операції, валютні цінності, перераховані позивачем в рахунок оплати постановленого товару, є власністю продавця – фірми «DevonsTraidingS.A.», а тому не потребують декларування.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2006 р. у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р. та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Голубєва Г.К.

                                    Маринчак Н.Є.

                                    Федоров М.О.