Ухвала суду № 3485741, 10.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 року                                                                              № К-9075/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Міненку О.М.  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від   15.03.2007 р.

та постанову господарського суду Полтавської області від 21.11.2006 р.

у справі№ 19/293-19/294 господарського суду Полтавської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

доКременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участю прокуратури Полтавської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ: 

Постановою господарського суду Полтавської області від 21.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р., задоволено позовні вимоги ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року, № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року, № 0000952301/2/2350 від 08.08.2005 року, № 0000952301/3/4053 від 21.10.2005 р., № 0004692301/3/4054 від 21.10.2005 року, якими підприємству визначено податкове зобов’язання за платежем «частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств)» на суму 6151922 грн. та застосована штрафна санкція 3075961 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Кременчуцька ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень і ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач у запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» за період з 01.10.2003 року по 30.09.2004 року, за результатами якої складено акт                № 168/23-120/00152307 від 17.03.2005 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», в результаті чого ним не нараховано і не сплачено до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності за 2003 рік в розмірі 6151922 грн.

На підставі висновків акта перевірки, податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року, яким позивачу визначена сума податкового зобов’язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 6151922 грн.

За наслідками оскарження позивачем даного повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Кременчуцької ОДПІ, ДПА у Полтавській області його скарги залишені без задоволення та відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року,                                       № 0000952301/2/2350 від 08.08.2005 року, якими доведено новий строк сплати податкового зобов’язання.

Крім того, вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до ДПА України, рішенням якої повідомлення-рішення № 0000952301/0/649 від 18.03.2005 року, № 0000952301/1/1523 від 20.05.2005 року, № 0000952301/2/2350 від 08.08.2005 року залишені без змін та застосований штраф в розмірі 50% оскаржуваної суми.

21.10.2005 року за результатами розгляду скарги ДПА України, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000952301/3/4053, яким позивачу доведено новий строк сплати податкового зобов’язання та прийнято окреме податкове повідомлення-рішення № 0004692301/3/4054, яким підприємству визначена сума штрафних (фінансових) санкцій за платежем «частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних казенних підприємств)» в розмірі 3075961 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів:

- встановлений статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на  2004 рік» платіж щодо якого позивачу направлені податкові повідомлення-рішення відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до переліку загальнодержавних або місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів), визначеного статтями 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», не включений, а тому відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» вимога контролюючого органу стосовно його слати позивачем є незаконною;

- загальними зборами акціонерів ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» відповідно до вимог пункту «д» статті 41 Закону України «Про господарські товариства» було прийнято рішення про розподіл прибутку на нарахування дивідендів пропорційно між кожним акціонером за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році;

- держава як акціонер позивача отримала частину прибутку товариства за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році, розраховану відповідно до вимог законодавства, що регулює діяльність господарських товариств;

- встановлення будь-яких пільг чи привілеїв щодо отримання дивідендів є порушенням конституційного принципу рівності усіх суб’єктів права власності.

Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції суд апеляційної інстанції послався на те, що позивач за своєю організаційно-правовою формою не підпадає під суб’єктний склад платників частини прибутку (доходу) до загального фонду державного бюджету відповідно до ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду Українине може погодитись з вказаними висновками судів.

Судами встановлено, що в статутному фонді ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» частка держави становить 43,054%.

Статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» передбачено, що державні і казенні підприємства та їх об’єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Додатком № 8 до цього Закону «Перелік органів, за якими закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету» Державна податкова адміністрація України визначена як орган контролю за справлянням (стягненням) платежу за кодом бюджетної класифікації 21010200 «Частина прибутку (доходу) господарських організацій у статутних фондах яких є державна частка, що вилучається до бюджету».

Згідно наказу Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» від 27.12.2001 р. № 604 зазначений платіж в бюджетній класифікації  визначений в розділі код 20000000 «Неподаткові платежі».

Відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 р. № 405 затверджено «Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році».

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема господарськими товариствами та іншими суб’єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Згідно статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

З огляду на те, що ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» у 2003 році мало статус суб’єкта господарювання з часткою державної власності в статутному фонді, вимога статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» щодо сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді є для нього обов’язковою.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суди безпідставно надали перевагу Закону України «Про систему оподаткування», не взявши до уваги правило дії законів у часі та статус Закону України «Про Державний бюджет України на           2004 рік» як акту законодавчого органу України, сфера дії статті 72 якого поширюється на позивача.

Встановивши для суб’єктів господарювання, визначених в цій статті, обов’язок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України, Закон України «Про державний бюджет України на 2004 рік» разом з тим не визначив за цим платежем статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і порядок відрахування частини такого прибутку відповідними суб’єктами господарювання.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює, зокрема, порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

За визначенням пункту 1.2 статті 1 цього Закону податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, податкове зобов’язання стосується платежу з податків і зборів (обов’язкових платежів), встановлених статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», перелік яких є вичерпним до внесення відповідних змін до цього Закону.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що встановлений статтею 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» обов’язок щодо сплати частини чистого прибутку суб’єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов’язанням, а відтак встановлена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідальність платників податків, зборів (обов’язкових платежів) у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобов’язання не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю виключає підстави для визнання податкового повідомлення-рішення, направленого податковою інспекцією суб’єкту господарювання щодо сплати зазначеного платежу, в повному обсязі, а не в частині визначення суми такого платежу сумою податкового зобов’язання суб’єкта господарювання.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність прийнятих у справі судових рішень, їх скасування та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати викладене та вірно застосувати норми матеріального права, як регулюють дані правовідносини.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р. та постанову господарського суду Полтавської області від  21.11.2006 р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Голубєва Г.К.

                                    Маринчак Н.Є.

                                    Федоров М.О.