Ухвала суду № 3485731, 29.01.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“29” січня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Конюшка К.В.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Нечитайло О.М.

                                                                       Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Левада» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року

у справі  № 16/459-04

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада»

до                               Шосткинської об’єднаної державної податкової інспекції

про                          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

            У вересні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Левада» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Шосткинської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 26/26-205 від 25.03.2003 року.

            В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відомості, викладені в Акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, а саме про відсутність у позивача податкових зобов’язань свідчать скориговані податкові  декларації на прибуток підприємства.

            Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.01.2005 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

            Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2005 року скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

            Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції,  Товариство з обмеженою відповідальністю «Левада» оскаржило його в касаційному порядку.

            В касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказане судове рішення з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та залишити в силі рішення Господарського суду Сумської області від 17.01.2005 року.

            Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

            Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було здійснено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового в період з 20.01.2003 року по 18.03.2003 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 18.03.2003року № 234/26-205/14022133 (далі - Акт перевірки).

            За даними Акта перевірки позивачем порушено підпункт 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997року «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем не виключено з валових витрат за ІV квартал 2001 року суму 164800 грн. та  за І квартал 2002 року 436700 грн. за угодами, які визнані Господарським судом Сумської області недійсними з моменту їх укладення.

            На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 26/26-205 від 20.03.2003 року про визначення податкового зобов’язання податку на прибуток в розмірі 180400 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 32000 грн.

            Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом значно раніше ніж позивачем подано уточнену податкову декларацію, то в задоволенні позовних вимог підприємства  слід відмовити.

            Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду другої інстанції з урахуванням наступного.

            Як вбачається з матеріалів справи позивачем в 2000-2001 роках було укладено договори від 07.11.2000 року з Приватним підприємством «Сумчаночка» на поставку дизельного пального по накладній № 258 від 17.11.2000 року, згідно з яким позивач отримав дизельне пальне в кількості 51535 л на суму 79300 грн.; № 8 від 11.02.2000 року про взаємне постачання товару, згідно з яким позивач отримав від Приватного підприємства «Сумчаночка» бензин в кількості 75986 л на суму 85500грн.; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Машсервіс» від 01.09.2000 року, відповідно до якого позивач отримав дизельне пальне в кількості 26860 л на суму 31200 грн. за накладною № 285 від 01.09.2000 року, дизельне пальне в кількості 12065 л на суму 16089 грн. за накладною № 291 від 14.09.2000 року, дизельне пальне в кількості 55984 л на суму 76097 грн. за накладною                  № 315 від 05.10.2000 року; № 1 від 04.01.2000 року, згідно з яким позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Машсервіс» за рахунком № 218 від 14.12.2000 року та Актом прийому-передачі виконаних послуг послуги по зберіганню та транспортуванню паливно-мастильних матеріалів на суму 61300 грн.; договір купівлі-продажу від 05.06.2000 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машсервіс», згідно з яким позивач отримав бензин А-76 в кількості 28823 л на суму 32400 грн. за накладною № 248 від 05.06.2000 року, дизельне пальне в кількості 5451 л на суму 6400 грн. за накладною № 255 від 27.06.2000 року, дизельне пальне в кількості 33518 л на суму 38200 грн. за накладною № 281 від 30.08.2000 року, дизельне пальне в кількості 33518 л на суму 38500 грн. за накладною № 282 від 31.08.2000 року; бартерний договір № 40 від 07.08.2000 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машсервіс», згідно з яким позивач отримав бензин А-76 в кількості 22672 л на суму 29300 грн. по накладній № 269 від 07.08.2000 року,  бензин А-76 в кількості 22672 л на суму 29300 грн. по накладній № 271 від 08.08.2000 року, дизельне пальне в кількості 44259 л на суму 50500 грн. по накладній № 274 від 15.08.2000 року, дизельне пальне в кількості 22672 л на суму 25800 грн. по накладній № 275 від 16.08.2000 року.

            Вказані договори визнані недійсними з моменту їх укладення, що підтверджується даними рішень Господарського суду Сумської області від 20.12.2001 року у справі № 8337-5/228; від  20.12.2001 року у справі № 8338-5/228; від 28.02.2002 року у справі № 928-5/18; від 28.02.2002 року у справі № 926-5/19; від 28.02.2002 року у справі № 929-5/20; від 28.02.2002 року у справі № 927-5/21.

            За угодами, визнаними недійсними судом, в ІV кварталі 2001 року позивачем не виключено з валових витрат суму 164800 грн.

            За угодами, визнаними недійсними судом, в І кварталі 2002 року позивачем не виключено з валових витрат суму 436700 грн.

            З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 180400 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на суму 32000 грн.

            Позивачем 05.08.2003 року було подано уточнену податкову декларацію, відповідно до даних якої було зменшено валові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада».

            Проте, вказане уточнення позивачем подано після проведення податковим органом перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

            Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що подання уточнюючої декларації 05.08.2003 року не може слугувати підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 26/26-205 від 20.03.2003 року. 

            Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції  залишає  касаційну скаргу  без задоволення, а  судові рішення - без змін, якщо визнає,  що суди першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

            Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223,224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

            Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада» залишити без задоволення.

            Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року у даній справі - залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Голубєва Г.К.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

  Зоригіналом згідно

  Відповідальний секретар