Постанова № 34838947, 30.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року № 810/609/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Іванові Д.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Літвінов О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2012 р. № 0038091720 та від 7 вересня 2012 р. № 0019211720 та № 0019231720.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки, позивачем не перевищено обсягу виручки за надання послуг у 4 кварталі 2010 р., встановлено Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727/98 (далі - Указ № 727/98), а отже, не був зобов'язаний переходити на загальну систему оподаткування.

Крім того, стверджує, що не був зобов'язаний переходити на загальну систему оподаткування, а також, не був зобов'язаний подавати до відповідача податкову звітність (форми № 1 ДФ) у випадку виплати винагороди іншим фізичним особам - підприємцям та за умови, що така винагорода виплачувалася ним на виконання цивільно - правових договорів.

Вважає, що відповідачем не надано належної оцінки тій обставині, що позивач займався експедиторською діяльністю і частина коштів, яку він отримував у якості оплати за договором-дорученням на транспортно-експедиційне обслуговування, була використана ним на оплату послуг перевізників. Такі кошти, на думку позивача, мають "транзитний" характер і не повинні включатися до складу виручки від здійснення підприємницької діяльності, оскільки не є винагородою експедитора, а використовувалися для оплати послуг третіх осіб (перевізників).

Представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідачем при проведенні перевірки позивача та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством (т. 1 а.с. 134 - 141).

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

3 червня 2005 р. позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 108).

Крім того, позивач є платником єдиного податку та з 1 січня 2012 р. перебував на спрощеній системі оподаткування із сплатою єдиного податку (т. 4, а.с. 137).

У період з 6 по 15 серпня 2012 р. відповідачем було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2011 р., за результатами, якої 22 серпня 2012 р. було складено акт перевірки № 346/17-2/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 16 - 26).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги:

- пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, 203 ПК України, не подано декларації з податку на додану вартість за січень - грудень 2011 р. та не задекларовано ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 346 358 грн 00 коп., в тому числі за: 1 квартал 2011 р. у сумі - 136 242 грн 00 коп., 2 квартал 2011 р. у сумі - 137 151 грн 00 коп., 3 квартал 2011 р. у сумі - 72 965 грн 00 коп.;

- абз. в п. 19.1 ст. 19 Закону України № 889-IV (зі змінами та доповненнями), п.п. 175.5 ст. 175, п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК України, декларацію про декларацію про доходи, одержані з 1 січня 2009 р. по 31 березня 2009 р., подано до відповідача несвоєчасно, декларацію про доходи за 4 квартал 2010 р., 1 квартал 2011 р., 2011 р. до відповідача не подано та не задекларовано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 229 352 грн 14 коп., в тому числі за: 4 квартал 2010 р. у сумі - 8737 грн 54 коп., у 2011 р. у сумі - 220 614 грн 60 коп.;

- абз. 8 ст. 4 Указу № 727/98 зі змінами та доповненнями, абз. "а" п. 19.1 ст. 19 Закон України № 889-IV (зі змінами та доповненнями), абз. "а" п. 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 ПК України у період з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2011 р. облік доходів і витрат, не вів;

- п. 44.3 ст. 44 ПК України не забезпечено зберігання первинних облікових документів з питань обчислення і сплати податків у період з 1 січня 2009 р. по 31 грудня 2011 р.;

- ст. ст. 1, 5 Указу № 727/98, зі змінами та доповненнями;

- абз. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-IV із змінами та доповненнями, абз. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за 4 квартал 2010 р., 1- 4 квартали 2011 р. до відповідача не подавались;

- п.п. 168.1 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п. 177.8 ст. 177 ПК України - не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичним особам на суму 2997 грн 70 коп. Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач звернувся до відповідача із запереченням від 27 серпня 2012 р. (т. 1 а.с. 36 -39).

За результатами розгляду вказаного заперечення, відповідачем надано відповідь від 4 вересня 2012 р. № 4925/10/17-102, згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін (т. 1 а.с. 40).

На підставі висновків акту № 346/17-2/НОМЕР_2 перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення. Зокрема, від:

- 7 вересня 2012 р. податкове повідомлення - рішення № 0019211720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 510 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0019211720) (т. 1 а.с. 14);

- 7 вересня 2012 р. податкове повідомлення - рішення № 0019231720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах послугах) на загальну суму 366 640 грн 25 коп., з яких за основним платежем - 346 358 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 20 282 грн 25 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0019231720) (т. 1 а.с. 15);

- 29 листопада 2012 р. податкове повідомлення - рішення № 0038091720, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларувань на загальну суму 282 793 грн 79 коп., з яких за основним платежем - 227 846 грн 54 коп., за штрафними санкціями - 54 947 грн 25 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0038091720) (а.с. 13).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 1 липня 2004 р. № 1955-IV (далі - Закон України № 1955-IV), Законом України № 889-IV, Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР), Указом № 727/98.

Відповідно до вимог п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з вимогами п.п 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як убачається з п.п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України № 1955-IV транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування

Як убачається з ч. 3 ст. 9 Закону України № 1955-IV, однією із істотних умов договору транспортного експедирування є розмір плати експедитору.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до вимог ст. 1 Указу № 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Виходячи із змісту послуг транспортного експедирування, до бази оподаткування єдиним податком включається виручка від реалізації послуг, наданих експедитором, тобто винагорода експедитора.

Кошти, отримані експедитором для перерахування перевізникам, не є виручкою від реалізованих послуг, оскільки послуга буде вважатися наданою після доставки вантажу до місця призначення, передумовою чого є сплата перевізнику вартості транспортування. Тобто, на момент отримання експедитором від замовника грошових коштів в сумі, що відповідає вартості послуги з транспортування, виручка як така відсутня.

Згідно з вимогами ст. 2 Указу № 727/98 суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Як убачається зі ст. 5 Указу № 727/98, у разі порушення вимог, установлених п. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Із системного аналізу ст. 1 та 5 Указу № 727/98 вбачається, що у тому випадку, якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) фізичної особи-підприємця за рік перевищує 500 тис. гривень, вона позбавляється статусу суб'єкта малого підприємництва і до оподаткування її доходів мають застосовуватись положення законодавства, що визначають порядок оподаткування на загальних засадах. При цьому, положення законів з питань оподаткування застосовуються незалежно від того, чи заявив платник податків про свій перехід на загальну систему оподаткування, чи ні.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Закону України № 168/97-ВР платником податку є, зокрема, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Згідно з вимогами п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Як убачається з п. 9.4 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 6.1. ст. 6 Закону України № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Як убачається з п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 168/97-ВР, за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України, поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, за межами державного кордону України.

При цьому, якщо поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи з міжнародних відправлень здійснюється у вигляді продажу квитків, інших проїзних документів, укладення брокерських, агентських, комісійних чи інших договорів (рахунків) з посередниками або довіреними особами, то винагорода таких осіб оподатковується за ставкою, передбаченою п.п. 6.1.1 п. 6.1 цієї статті (20 відсотків).

Відповідно до вимог абз. 2 ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з вимогами абз. 3 вказаної статті передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Наявні матеріали справи свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені протиправно, зокрема, у зв'язку з наступним.

I. Стосовно податкового повідомлення - рішення № 00038091720.

Дане податкове повідомлення - рішення № 00038091720 було винесено на підставі акту перевірки № 346/17-21НОМЕР_2, де у п.п. 2.2.1 "Результати перевірки правильності визначення валового доходу (обсяг виручки)" зазначено, що згідно з відомостями про доходи Центральної бази даних ДРФО ДПС України позивачем у 4 кварталі 2010 р. отримано дохід за ознакою 42 (157) (Дохід, виплаченій самозайнятій особі (ст. 4 Закону України № 889/4) у сумі 577 667 грн 00 коп.

Зокрема, відповідач зробив висновок, що дана сума виручки перевищує встановлений Указом № 727/98 граничний рівень обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) фізичної особи-підприємця (500 000 грн 00 коп.).

Усі розрахунки відповідачем було зроблено, виходячи з того, що обсяг отриманої позивачем у 4 кварталу 2010 р. винагороди складав 577 667 грн 00 коп. Даний висновок міститься на сторінці 7 акту перевірки № 346/17-21НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 19 на звороті).

Проте, даний висновок відповідача є помилковим.

Так, згідно з даними, які містяться у базі відповідача, зокрема, у відомостях "Про ф/о - податників річної податкової декларації станом на 01.08.12" обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 4 кварталу 2010 р. складав 676 392 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 209 - 211).

Водночас, згідно з заявою відповідача про надання інформації від 25 липня 2013 р. позивачем у 4 кварталі 2010 р. отримано дохід у сумі 1 315 373 грн 70 коп. (т. 5, а.с. 52).

Як убачається з виписки по особовим рахункам позивача, наданим суду Публічним Акціонерним Товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", сума по дебіту рахунку документів позивача за цей період складала 1 136 860 грн 33 коп., по кредиту рахунку документів - 1 314 516 грн 32 коп. (т. 5, а.с. 1 - 48).

Крім того, судом враховано, що у 2010 р. позивач надавав іншим суб'єктам господарювання послуги на підставі договорів про транспортно - експедиційне обслуговування перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

Отже, виручка позивача у 4 кварталі 2010 р. була отримана за виконання робіт, пов'язаних з транспортно - експедиційним обслуговуванням перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

Враховуючи, що позивач у названий період перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послу) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послу).

Зі змісту ст. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України № 1955-V вбачається, що при визначенні правил оподаткування сум грошових коштів, які отримані експедитором за договором транспортного експедирування необхідно враховувати положення самого договору транспортного експедирування, а також особливості відображення отриманих на його виконання коштів при здійсненні банківських операцій та в податковому обліку. Тому, якщо договором транспортного експедирування передбачено отримання експедитором від замовника коштів на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, то такі кошти не включаються у плату експедитору, якщо сторонами договору визначено суму винагороди експедитора та плати перевізнику і при здійсненні банківських операцій (у платіжному дорученні) замовник визначає призначення такого платежу, а саме "оплата послуг (робіт) інших осіб".

Отже, у такому випадку необхідно встановити, яка частина коштів надійшла до експедитора у якості доходу (плати експедитору), а яка підлягає перерахуванню у якості оплати послуг третіх осіб, зокрема перевізника.

З урахуванням викладеного суд вважає, що кошти, отримані експедитором для перерахування перевізника, не є виручкою від реалізованих послуг, оскільки, послуга буде вважатися наданою після доставки вантажу до місця призначення, передумовою чого є сплата перевізнику вартості транспортування.

Дана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 р. у справі № К - 19565/09 та від 24 вересня 2012 р. № К - 65/10 (т. 5, а.с. 64 - 68).

Тобто, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, на момент отримання експедитором від замовника грошових коштів у сумі, що дорівнює вартості послуг з транспортування, виручка, як така, у названої особи відсутня.

Наведене свідчить, що сума доходу позивача у 4 кварталі 2010 р., з якої відповідачем було нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларувань, відповідачем було визначено невірно (т. 1, а.с. 13).

З урахуванням того, що обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 4 кварталі 2010 р. відповідачем був визначений невірно, то і сума, зазначена у податковому повідомленні - рішенні № 00038091720 (сума податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами результатами річного декларування) ним також була визначена невірно.

II. Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0019231720.

Дане податкове повідомлення - рішення № 0019231720 було винесено на підставі акту перевірки № 346/17-21НОМЕР_2 та з урахуванням висновку відповідача про те, що обсяг виручки, отриманої позивачем у 4 кварталі 2010 р. від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), перевищувала граничний рівень обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) фізичної особи-підприємця (500 000 грн 00 коп.).

Зокрема, податковий орган дійшов висновку, що позивач з 1 січня 2011 р. був зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування, зареєструватися як платник податку на додану вартість та сплатити у 2011 р. названий податок у сумі 346 358 грн 00 коп. (у 1 кварталі - 136 242 грн 00 коп., у 2 кварталі - 137 151 грн 00 коп., у 3 кварталі 2011 р. - 72 965 грн 00 коп., у 4 кварталі - 00 грн 00 коп.) (т. 1, а.с. 23 на звороті).

Як вже зазначалося, суд у даній справі дійшов висновку про невірне визначення суми виручки, отриманої позивачем у 4 кварталі 2010 р., а, отже, за таких обставин суд вважає помилковим рішення відповідача про зобов'язання позивача з 1 січня 2011 р. перейти на загальну систему оподаткування, зареєструватися як платник податку на додану вартість та сплатити цей податок.

Даний висновок судом зроблено лише з тієї підстави, що конкретна сума виручки була визначена невірно.

Проте, такий висновок суду не позбавляє відповідача права розглянути питання про обов'язок позивача з 1 січня 2011 р. перейти на загальну систему оподаткування після вирахування обсягу виручки позивача за 4 квартал 2010 р. з урахуванням інформації, наданої Публічним Акціонерним Товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (т. 5, а.с. 1- 48).

За таких обставин суд вважає, що податкові повідомлення - рішення № № 0038091720, 0019231720 були винесені без перевірки та встановлення фактичної суми доходу за 4 квартал 2010 р. та без врахування витрат понесених позивачем.

III. Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0019211720.

Дане податкове повідомлення - рішення № 0019211720 було винесено на підставі акту перевірки № 346/17-21НОМЕР_2 та з урахуванням висновку відповідача про те, що позивач був зобов'язаний подати до відповідача податкову звітність (форми № 1 ДФ) за 4 квартал 2010 р., 1 - 4 квартали 2011 р. у зв'язку з виплатою доходів іншим фізичним особам - підприємцям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Отже, відповідачем під час перевірки було встановлено та у запереченнях на позов не заперечувалось, що розрахунок з переліченими особами проводився, як з фізичними особами - підприємцями (т. 5, а.с. 135).

Згідно з вимогами п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як убачається з п. 177.8 ст. 177 ПК України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач не є податковим агентом стосовно інших фізичних осіб - підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Крім того, позивачем не наведено жодного обґрунтування або посилання на норми податкового законодавства на підтвердження того, що фізична особа - підприємець у випадку здійснення ним виплати іншим фізичним особам - підприємцям на виконання існуючого між ними цивільно - правового договору, зобов'язана подавати до податкового органу податкову звітність (форми № 1 ДФ).

За таких обставин суд вважає, що позивач не був зобов'язаний подавати податкову звітність (форми № 1 ДФ) стосовно розрахунків з іншими фізичними особами - підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як убачається зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність винесення податкових повідомлень - рішень № № 0038091720, 0019211720, 0019231720.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення № № 0038091720, 0019211720, 0019231720 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 7 вересня 2012 р. № 0019231720, № 0019211720 від 29 листопада 2012 р. № 0038091720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 01.11.13.