Вирок № 34832944, 12.11.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1761/13-к

№ провадження 1-кп/541/85/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

з участю: прокурорів Бережник В.В., Корсун В.С.,

захисника адвокта ОСОБА_1,

неповнолітнього потерпілого

цивільного позивача ОСОБА_2,

законного представника потерпілого

ОСОБА_3,

представника потерпілого адвоката

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, зареєстрованого проживаючим ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, не депутата, не інваліда, раніше не судимого,

по ст. 121 ч. 1 КК України ,-

в с т а н о в и в :

12 квітня 2013 року, приблизно, в 23 години 45 хвилин в ході масової бійки, яка мала місце між двома групами осіб в центральній частині м. Миргорода Полтавської області, поблизу ресторану бару „Париж Дакар, що по вул. Незалежності, в той момент, коли неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, користуючись бездоглядністю своїх батьків, у нічний час, випадково опинився місці бійки, не приймаючи у ній участі, з наміром розборонити осіб, які конфліктували між собою, обвинувачений ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, діючи умисно та протиправно, взявши до рук деревяну палицю, яку певний час зберігав у салоні автомобіля, на якому прибув до місця події, з великою силою наніс удар цією палицею по голові неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, від якого той впав на землю, а в подальшому був доставлений для надання медичної допомоги до Миргородської ЦРЛ.

В наслідок цих неправочинних дій обвинуваченого неповнолітньому потерпілому завдано тілесні ушкодження у вигляді рани в тімяній області справа, перелому кісток черепа, епідуральної гематоми, які за висновком судово медичної експертизи у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Свою вину в інкримінованому діянні обвинувачений ОСОБА_5 не визнав. Так само, як не визнав цивільного позову в інтересах потерпілого і позову прокурора. По суті висунутого обвинувачення показав, що 12.04.2013 року, у вечірній час, разом з іншими особами знаходився в центральній частині м. Миргорода, поблизу магазину „Сільпо. При цьому, якийсь юнак, проходячи мимо з іншими підлітками, звернувся до них з наміром зясувати чи не в їх адресу пролунали вислови, які, на думку юнака були образливими. Одержавши негативну відповідь, той пішов, а обвинувачений разом зі своїми знайомими сіли у автомобіль, на якому прибули, та поїхали з центру міста. В цей час помітили, як їх почав переслідувати інший автомобіль, водій якого згодом світлом фар подав знак про зупинку. Після зупинки автомобіля, в якому знаходився обвинувачений, до цього транспортного засобу підбігла група осіб та почали ногами бити по автомобілю, що спонукало їх залишити це місце події. Згодом обвинувачений та його знайомі знову прибули в центральну частину міста, зупинивши автомобіль на стоянці поблизу ресторану бару „Париж Дакар. ОСОБА_6 деякий час до них підбігли невідомі, серед яких був і той юнак, що раніше звертався до них та бив автомобіль ногами, почали силою витягувати їх з автомобіля, внаслідок чого розпочалася бійка. Як стверджував обвинувачений, з наміром самозахисту він взяв із салону автомобіля деревяну палицю, яку раніше виготовив із ніжки стільця, та почав відмахуватися нею в різні боки, нанісши удар по тілу одному із присутніх на місці бійки. З показань обвинуваченого слідує, що за наслідками цієї бійки тілесних ушкоджень у нього не було зафіксовано і за медичною допомогою він не звертався.

Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї винуватості, за обставинами, встановленими судом, його винуватість у вчиненому діянні підтверджується, а версія захисту щодо заподіяння шкоди здоровю іншої особи внаслідок перебування в стані необхідної оборони спростовується такими розкритими стороні захисту доказами, перевіреними і проаналізованими в ході судового слідства за пропозицією прокурора і наданими для оцінки суду першої інстанції до моменту його видалення в нарадчу кімнату:

- показаннями неповнолітнього потерпілого цивільного позивача ОСОБА_2, з яких слідує, що 12.04.2013 року, у вечірній час він проводив дозвілля зі своїми однолітками. Потім в нічний час, в центральній частині міста побачив бійку, яка розпочалася між його знайомими хлопцями і старшими особами. При цьому він перший побіг до місця бійки з наміром розборонити її учасників, проте участі в бійці не приймав, тілесних ушкоджень нікому, в тому числі і обвинуваченому, не наносив. Як стверджував потерпілий, обвинуваченого він не бачив, хоча саме той наніс йому один удар ззаду по голові, про що йому відомо зі слів товариша. Після травмування він потрапив до лікарні, де тривалий час лікувався, на що було витрачено 54 тисячі гривень. Розмір завданої йому моральної шкоди обґрунтовував тяжкістю завданих йому тілесних ушкоджень, перенесеним фізичним болем, тривалістю лікування, порушенням звичного способу життя, втратою можливості реалізувати плани щодо здобуття освіти за попередніми намірами;

- за змістом протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблиць додатків до нього, неповнолітній потерпілий ОСОБА_2 на місці пригоди відтворив обставини, які передували його травмуванню та вказав на місце поблизу ресторану бару „Париж Дакар, де йому було нанесено удар по голові / а.п. 161 170 /;

- допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду показали, що 12.04.2013 року, в вечірній час, вони разом з обвинуваченим знаходилися в центральній частині м. Миргорода. Вказували на те, що невідомий підліток (яким не був потерпілий) намагався зясувати з ними певні обставини щодо висловлювань, які йому почулися, проте цей конфлікт вдалося влаштувати. Згодом, коли на автомобілі вони залишили центр міста, цей підліток з іншими особами наздогнали їх на іншому автомобілі та після зупинки намагалися вчинити бійку. Маючи реальну можливість уникнути подальшого конфлікту, вони вирішили повернутися в центр міста, де зупинилися поблизу ресторану бару „Париж Дакар. Згодом до них підбігли невідомі особи та розпочали бійку. Чи приймав у ній участь обвинувачений та чи наносив комусь тілесні ушкодження, вони не бачили;

- з показань свідка ОСОБА_9 ініціатора конфлікту слідує, що 12.04.2013 року він із друзями проходив повз магазин „Сільпо і почув, як йому здалося, нецензурну лайку на їхню адресу з боку трьох хлопців, до яких він звернувся для зясування почутого. Згодом він зателефонував своїм друзям і запропонував їм розібратися з цими особами. Не заперечував того факту, що вони намагалися вистежити цих осіб, а коли ті зявилися в районі ресторану бару „Париж Дакар, між ними виникла бійка, в якій потерпілий участі не приймав. З показань свідка вбачається, що саме обвинувачений ОСОБА_5 ударив деревяною палицею в передню частину голови потерпілого ОСОБА_2, який раптово зявився в цьому місці;

- свої показання в частині послідовності розвитку конфлікту з групою дорослих осіб та механізму заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому в ході проведення слідчого експерименту відтворив свідок ОСОБА_9, що знайшло своє відображення у відповідному протоколі згаданої слідчої дії та фототаблицях додатках до цього протоколу / а.п. 141 149 /;

- допитаний, як свідок ОСОБА_10, суду повідомив, що в нічний час 12.04.2013 року їхав у автомобілі повз ресторан бар „Париж Дакар і бачив бійку, в якій приймали участь його знайомі. Серед них помітив ОСОБА_5 та зупинив автомобіль з наміром припинити цю бійку. Стверджував, що був очевидцем того, як обвинувачений палицею наніс зверху удар якомусь хлопцеві, розбивши йому голову, про що кричали на місці конфлікту. Де взялася ця палиця, свідкові не відомо. Бачив, як той хлопець присів та йому почали надавати допомогу;

- свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, неповнолітні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 при допиті судом повідомили про те, що в нічний час 12.04.2013 року були очевидцями бійки двох груп осіб поблизу ресторану бару „Париж Дакар та бачили, як до місця бійки побігли їх знайомі. На цьому місці виявили потерпілого, який сидів на асфальті після одержання тілесних ушкоджень та його намагалися підняти. Крім того, з показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 вбачається, що вони дійсно на пропозицію ОСОБА_9 певний час переслідували автомобіль з особами, намагаючись зясувати з ними обставини розмови з ОСОБА_9 Стверджували, що потерпілого ОСОБА_2 з ними не було;

- неповнолітні свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 стверджували, що, побачивши бійку біля ресторану бару „Париж Дакар, побігли на місце цього конфлікту, а слідом за ними побіг і потерпілий. При цьому свідки були безпосередніми очевидцями того, як ОСОБА_2 ззаду було нанесено досить сильний удар з широким замахом предметом, схожим на биту, молодим чоловіком зростом, приблизно 1,8 м, який після нанесеного удару відійшов. Потерпілий упав, а коли його посадили, то з його голови йшла кров;

- свідок ОСОБА_19 в своїх показаннях вказувала на те, що 12.04.2013 року, у нічний час, через дорогу від магазину „Сільпо спостерігала бійку двох різних компаній загальною кількістю до 15 осіб. Вказувала на те, що в цей момент почула сильний удар та побачила, як якийсь хлопець впав на землю. Цей удар наніс високий, худорлявий хлопець, в руках якого вона бачила предмет, схожий на биту;

- з показань неповнолітніх свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21 та свідка ОСОБА_22 вбачається, що вони бачили, як хлопці, що їх оточували побігли в сторону ресторану бару „Париж Дакар, куди прослідували і вони, де виявили потерпілого, який сидів на асфальті, а з його голови стікала кров;

- за висновками судово медичної експертизи потерпілого ОСОБА_2 на його тілі було виявлено тілесні ушкодження у вигляді рани в тімяній області справа, перелому кісток черепа, епідуральної гематоми, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Ці тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, якими могла бути і деревяна палиця, по давності відповідали строку їх заподіяння. Всі виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії одного удару в праву скроневу область голови потерпілого / а.п. 129 130 /;

- з копій картки виклику швидкої допомоги та карти виїзду швидкої медичної допомоги вбачається, що такі виклик та виїзд мали місце в нічний час 13.04.2013 року на вул. Незалежності в м. Миргороді для надання допомоги ОСОБА_2 / а.п. 139, 140 /;

- згідно наданої медичної довідки № 1093 від 13.04.2013 року вбачається, що потерпілому першопочатково надавалася медична допомога з приводу черепно мозкової травми в травмпункті Миргородської ЦРЛ / а.п. 125 /.

Надані стороною обвинувачення фототаблиці / а.п. 131 134 /, суд не визнає належними та допустимими доказами по справі, оскільки їх походження не підтверджено наявністю протоколів відповідних слідчих дій чи задоволених клопотань сторін кримінального провадження.

Таким чином, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тобто на основі ст. 337 КПК України, виходячи із засад змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши докази сторони обвинувачення, надані суду першої інстанції та, проаналізувавши їх в сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що в момент заподіяння неповнолітньому потерпілому тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_5 не перебував у стані необхідної оборони, на що вказує наступне.

Як до моменту конфлікту з іншими особами, так і безпосередньо під час його розвитку, обвинувачений мав реальну можливість уникнути цього конфлікту, не вступаючи в нього повторно шляхом повернення на місце його виникнення, проте таке повернення було усвідомленим та провокативним. В ході даного конфлікту неповнолітній потерпілий не здійснював протиправного посягання на самого обвинуваченого, а тому не існувало умов для захисту охоронюваних законом прав та інтересів обвинуваченого чи інших осіб. Зараніше підготовлене обвинуваченим знаряддя нанесення тілесних ушкоджень у виді деревяної палиці, ним використовувалося усвідомлено з наміром заподіяння шкоди здоровю інших осіб. При цьому слід також прийняти до уваги і ту обставину, що сторонами кримінального провадження суду не надано доказів того, що ОСОБА_5 під час конфлікту взагалі отримав будь які тілесні ушкодження. З огляду на це, його заяви про перебування у стані необхідної оборони суд розцінює, як спосіб уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину з відповідними наслідками.

Отже, неправочинні дії ОСОБА_5, які проявилися у заподіянні неповнолітньому потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, слід кваліфікувати по ст. 121 ч. 1 КК України.

Обставин, які помякшують покарання обвинуваченого, в обвинувальному акті не наведено, а суд не знаходить. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, слід визнати вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

При призначенні міри покарання ОСОБА_5 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке за відповідною класифікацією віднесене до тяжких злочинів, його наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоровю іншій особі, зухвалий характер дій обвинуваченого та використане ним знаряддя при травмуванні потерпілого, байдуже ставлення обвинуваченого до своїх протиправних дій і їх наслідків, відсутність будь якого каяття чи жалю з приводу вчиненого діяння, небажання хоча б частково відшкодувати завдану шкоду, обставини, які сприяли вчиненню злочину, що проявилися у недогляді батьків за неповнолітнім потерпілим через його відсутність вдома у нічний час, а також особа ОСОБА_5, який за фактичним і зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно.

За таких обставин суд приходить до переконання про доцільність призначення цьому обвинуваченому міри покарання у виді реального позбавлення волі в межах мінімального покарання, визначеного у санкції ст. 121 ч. 1 КК України, не вбачаючи при цьому ніяких законних підстав для застосування положень ст. ст. 69 чи 75 КК України, що сприятиме досягненню мети його виправлення та перевиховання.

Цивільний позов прокурора / а.п. 6 7 / про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину підлягає до задоволення.

Цивільний позов в інтересах потерпілого ОСОБА_2, підтриманий його представниками на засадах диспозитивності про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої злочином / а.п. 8 9 /, підлягає до часткового задоволення.

При вирішенні питання щодо відшкодування майнової шкоди, завданої злочином суд приймає до уваги розяснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна, за якими у кримінальній справі не можуть розглядатися позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливає із предявленого обвинувачення. Крім того, слід прийняти до уваги і те, що витрати на посилене харчування мають бути підтверджені відповідними висновками МСЕК, які в даному провадженні відсутні.

З огляду на це, витрати понесені законними представниками потерпілого на придбання питної води „Малятко, води мінеральної „Боржомі, „Моршинська / а.п. 183, 184, 193, 203 на звороті /, витрати на проживання в готелі / а.п. 186, 189 /, оплата платежу за судмедекспертизу / а.п. 187 /, оплата вартості проїзних документів / а.п. 188, 191/, витрати на придбання зубної пасти, кори дуба, поліетиленового пакету, суміші молочної, швейних виробів, пюре „Курка, „Індичка, „Яловичина, „Яблуко, ополіскувача для ясен / а.п. 192, 193 на звороті, 199, 205 / на загальну суму 4872 гривни 22 копійки безпосередньо не повязані із злочином і його цивільно правовими наслідками, не є прямими збитками від злочину, не повязані з безпосереднім обвинуваченням ОСОБА_5 та не є предметом доказування в межах розгляду даного кримінального провадження, а відтак не підлягають до задоволення.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, завданої злочином потерпілому, суд враховує суть заявлених позовних вимог, характер та обставини заподіяння шкоди його здоровю, тривалість його фізичних і психічних страждань в звязку з травмуванням і тривалим лікуванням, порушення його звичного способу життя внаслідок втрати здоровя і руйнації життєвих планів, а також сімейно майновий стан заподіювача шкоди. Разом з цим, суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вважає, що сума відшкодування такої шкоди потерпілому має становити 70 мінімальних розмірів заробітної плати, офіційно встановленої на час розгляду кримінального провадження Законом України „Про державний бюджет України на 2013 рік від 06 грудня 2012 року № 5515VI.

Зважаючи на тяжкість обвинувачення за обвинувальним актом, відсутність у обвинуваченого за місцем фактичного проживання власного помешкання, сімї та постійного місця роботи, позицію обвинуваченого, щодо своєї винуватості, суд приходить до переконання про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому з метою забезпечення виконання вироку суду вбачає за доцільне та необхідне до набрання вироком законної сили обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні по ст. 121 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді 5 ( пяти ) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, негайно взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання засудженим рахувати з моменту фактичного взяття під варту, тобто, з 12 листопада 2013 року.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Фінансового управління Миргородської РДА ( так у позові прокурора ) ( юридична адреса: 37600, м. Миргород, вул. Я.Усика, 15, ГУДКУ в Полтавській, розрахунковий рахунок 35429001001219, код 01999402, ОПЕР МСО 831019, призначення платежу КЕКД 24060301) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, 7135 /сім тисяч сто тридцять пять/ гривень 45 копійок.

Цивільний позов в інтересах потерпілого цивільного позивача задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, 49821 ( сорок девять тисяч вісімсот двадцять одну ) гривну 78 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, 80290 вісімдесят тисяч двісті девяносто) гривень.

Всього стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 130111 ( сто тридцять тисяч сто одинадцять ) гривень 78 копійок.

В іншій частині позовних вимог в інтересах ОСОБА_2 відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в цей же термін, з моменту вручення йому копії цього вироку шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду ОСОБА_6