Ухвала суду № 3481532, 26.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-3663/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“26” березня2009року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретаріПрудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007року

у справі № А17/299-06

за позовом Приватного підприємства «Інтерсервіс-Ніко»

до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

про скасуванняподаткових повідомлень-рішень, -

встановив:

У серпні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції №0000792342/2/21190 від 01.06.2006р. та №0000822342/2/2189 від 01.06.2006р..

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007р., позовні вимоги було задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000792342/2/21190 від 01.06.2006р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору. У решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідачзвернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007р., та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2008р. було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою відповідача.

В подальшому, від ліквідатора Приватного підприємства «Інтерсервіс-Ніко» - арбітражного керуючого Єрмака Олесандра Юрійовичанадійшла заява про відмову від адміністративного позову у справі № А17/299-06 та закриття провадження у справі на підставі ст.219, 228 КАС України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання ПП «Інтерсервіс-Ніко» вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Леокос» за період з 01.07.2005р. по 30.09.2005р., про що складено акт №469/23-1.13452034 від 09.03.2006р..

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.9.1, п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, завищення валових витрат у ІІІ кварталі 2005р. на суму вартості товару, отриманого у ТОВ «Леокос» та віднесення до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої при придбанні товару за податковою накладною №29 від 01.07.2005р..

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000792342/2/21190 від 01.06.2006р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 24162,78грн. у т.ч. 20135,65грн. основного платежу та 4027,13 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000822342/2/21189 від 01.06.2006р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 24162,78грн. у т.ч. основного платежу 16108,52грн. та 8054,26грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств податковий орган обґрунтовує тим, що позивачем завищено суму валових витрат у ІІІ кварталі 2005р. на суму вартості товару за угодою від 01.07.2005р. №01/07, отриманого у ТОВ «Леокос», установчі документи якого рішенням Деснянського районного суду визнано недійсними з моменту реєстрації.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявність, у даному випадку судового рішення про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Леокос» не впливає на визначення податкового зобовязання позивачу з податку на прибуток, оскільки укладений договір та первинні бухгалтерські докумнети на виконання цього договору між позивачем та ТОВ «Леокос» не були визнані у установленому порядку, а підтвердження здійснення господарської операції підтверджено матеріалами справи.

Щодо визначення податковим органом позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, суди дійшли висновку про правомірність прийняття такого податкового повідомлення-рішення з огляду на вимоги п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього закону.

Статтями 112 та 219 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право позивача відмовитися від адміністративного позову шляхом подання останнім на адресу суду письмової заяви.

Приписами частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд не приймає відмови від адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 157 та частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ліквідації підприємства, установи, організації, що були стороною у справі, суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу і закриває провадження у справі.

З огляду на те, що перешкоди для закриття провадження у даній справі у звязку з ліквідацією позивача відсутні, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 112, 157, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Прийняти відмову арбітражного керуючого ліквідатора Приватного підприємства «Інтерсервіс-Ніко» від адміністратиного позовуу справі №А17/299-06.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2007року визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі №А17/299-06 за позовом Приватного підприємства «Інтерсервіс-Ніко» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар Прудка О.В.