Ухвала суду № 3481535, 05.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                        К-26967/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“05” березня 2009 року                                                                                                          м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів:  Бившевої Л.І., Брайка А.І., Карася О.В., Федорова М.О.

при секретарі:  Прудкій О.В.

за участю представників:

позивача:  Гузенка І.Б.

відповідача: Костенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу:  Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області

на  постанову господарського суду Харківської області від 21 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 липня 2006 року

у справі  №АС-13/03-06

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Богодухівський молокозавод»

доБогодухівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Богодухівському районі Харківської області

провизнання нечинним рішення, -

встановив:

У січні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання нечинним рішення Богодухівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.01.2006р. №0000042310/0.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при встановленні відповідачем ліміту каси на 2005 рік на рівні вирахуваних ним граничних показників, відповідач не врахував пункт 5.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України (надалі – НБУ) від 15.12.2004р. №637, що призвело до неправомірного нарахування фінансової санкції.

Постановою господарського суду Харківської області від 21 березня 2006 року позовні вимоги ВАТ «Богодухівський молокозавод» було задоволено частково. Визнано нечинним рішення Богодухівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000042310/0 від 12.01.06р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1240628,32грн. В решті вимог в позові відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що загальний ліміт залишку готівки в касі був затверджений банком позивача 04 січня 2005р., отже згідно п. 5.13 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки залишаються чинними до їх перегляду, однак дана норма не містить приписів стосовно строків проведення перегляду установленого ліміту каси, а тому у позивача не існувало обмеження щодо застосування  ліміту залишку готівки в касі в сумі 100000,00грн., який був чинний у період, що перевірявся і за який виявлені порушення, а тому у відповідача відсутні  законні підстави для самостійного встановлення  ліміту залишку готівки в касі підприємства в сумі 36957,76грн. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що згідно даних касової книги позивача, залишок готівкових коштів в касі станом на 17.03.2005р. становив 112838,84грн., у той час, як ліміт залишку готівки в касі був встановлений у сумі 100000,00грн., з чого вбачається, що мало місце перевищення ліміту залишку готівки в касі, що відповідно до п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» є підставою для застосування фінансових санкцій.

Ухвалою  Харківського апеляційного господарського суду від 06 липня 2006 року  постанову господарського суду Харківської області від 23 березня 2006 року по справі №АС-13/03-06 в частині відмови в задоволенні позову скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Визнано нечинним рішення Богодухівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області №0000042310/0 від 12.01.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1266306,00грн..

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно п. 7.23Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 залишок готівки в касі 17.03.2005р. на кінець робочого дня у сумі 112838,84грн. не вважається понадлімітним у день їх надходження, оскільки протягом наступного дня – 18.03.2005р. надлишок було використано на господарські потреби позивача, що підтверджено даними касової книги за 18.03.2005р..

Не погоджуючись із рішенням попередніх судових інстанцій Державна податкова інспекція у Богодухівському районі Харківської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у письмовому запереченні на касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області, зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судамипопередніх інстанцій було встановленонаступне.

Контролюючим органом було проведено перевірку щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства «Богодухівський молокозавод» за період з 01.07.2004р. по 01.07.2005р., про що складено акт №315/50/231-00447404  від 22.12.2005р.

За висновками зазначеного акту перевірки контролюючим органом, при перевірці касових книг, встановлено, що позивачем було порушено п.2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а саме, не дотримано встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства в лютому-травні 2005р., що згідно Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», передбачає штрафні санкції в двократному розмірі перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення №0000042310/0 від 12.01.06р., яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1266306,00грн.

Суд першої інстанції визнав правомірним нарахування податковим органом щодо позивача штрафних санкцій відповідно до Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995р. «Про застосування санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», оскільки залишок готівки в касі 17.03.2005р. на кінець робочого дня становив 112838,84грн., що є перевищенням встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Судова колегія апеляційної інстанції визнала неправомірним застосування податковим органом щодо позивача штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, оскільки 17.03.2005р. перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі не мало місця, так як 18.03.2005р. вказаний надлишок був використаний на господарські потреби позивача. Отже, судом першої інстанції не був врахованийп. 7.23 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, тобто, не було встановлено строк, протягом якого понадлімітні суми не були здані в банк та причини не здавання надлишку готівки.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується із прийнятими судовими рішеннями з огляду на таке.

Згідно п. 1.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, ліміт залишку готівки в касі – граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час. Відповідно до п. 5.2 даного Положення, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

Пунктами 5.3 та 5.4 Положення визначено, що ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства. Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, однак розмір готівки, що потрібний для забезпечення роботи підприємства на початку робочого дня не повинен бути більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-яких місяці поспіль з останніх дванадцяти).

 Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заявка розрахунок позивача для встановлення ліміту залишку готівки в касі (а.с. 54 т.І), порядку і строків здавання готівкової виручки була підписана 04 січня 2005р, під час коли дія Постанови Правління НБУ від 19 лютого 2001 року №69 була визнана такою, що втратила чинність відповідно до п.2 прийнятої Постанови Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, а тому доводи позивача, обґрунтовані тим, що він не міг проводити розрахунки ліміту залишку готівки в касі за новою постановою НБУ, оскільки п.5 передбачалось, що Постанова Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 набуває чинності через 10 днів після офіційного опублікування.

Між тим, такі доводи позивача судами не перевірялись, в матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки позивача, з яких можна було б зробити висновки, на підставі яких нормативних документів проводились відповідні розрахунки ліміту залишки готівки в касі.

Постанова Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. №40/10320.

В пункті 3 зазначеної постанови вказано, що Департаменту готівково-грошового обігу доручено після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь НБУ та банків України для використання в роботі.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на той факт, що розрахунок ліміту залишку готівки в касі позивачем проводився в зв’язку із укладанням 03.02.2005р. договору з банком на обслуговування, а отже, необхідно з’ясувати за якими нормами позивач проводив відповідні розрахунки, та показники яких трьох місяців 2004р. було використано для розрахунку.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області – задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 21 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 липня 2006 року – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

       Секретар                                                                                                          Прудка О.В.