Ухвала суду № 3481500, 03.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01029 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03.03.2009№К-16279/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), 

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: ПасічникТ.В.

за участі представника відповідача: ПіскунаІ.О., представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від25.12.2007 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від12.09.2008 посправі№7/298(22-а-14383/08)

за позовом  Приватного підприємства «Вінагроавіатранс»

до                   Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києві

про                            визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ПП«Вінагроавіатранс» звернулося до суду зі позовною заявою (з уточненням), в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києві (далі–ДПІ) від11.09.2007 №0007742308/0, №0007752308/0; Рішення ДПІ «Про результати розгляду первинної скарги» від19.11.2007 №36225/10/25-011 і також скасувати податкові повідомлення-рішення від22.11.2007 №0007742308/1 та №0007752308/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від25.12.2007, залишеною без змін ухвалоюКиївського апеляційного адміністративного суду від12.09.2008 посправі№7/298(22-а-14383/08) позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від11.09.2007 №0007742308/0, №0007752308/0; та від22.11.2007 №0007742308/1, №0007752308/1.

При цьому судами встановлено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені за наслідками невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі-ПДВ) на рахунок платника у банку за період березень2006року, про що складено Акт від04.09.2007 №2525/23-8/31189688, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1280118грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1498862грн. за порушення пп.7.2.3, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що оскаржені рішення прийнято відповідачем неправомірно. Свою позицію суди обґрунтували п.1.7, п.1.8 ст.1, п.7.2.3, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, пп.7.7.2, пп.7.8.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановивши наступне.

Щодо позиції ДПІ про віднесення позивачем до податкового кредиту за лютий2006року ПДВ в сумі2352274грн., не підтверджених податковими накладними у зв’язку із не отриманням товару відТОВ«Національна перевага» (соняшник, ріпак) – суди визнали господарську операцію такою, що підтверджена товарними та податковими накладними, платіжними дорученнями за лютий2006року, а тому визнали правомірним віднесенням влютому2006року до податкового кредиту ПДВ на суму1498871грн.

Крім того суди зазначили, що позивач здійснив придбання товару у ТОВ«Національна перевага» та отримав від продавця податкову накладну №1 від01.12.2005., оформлену відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Факту порушення сплати податкових зобов’язань по ПДВ ТОВ«Національна перевага» з операцій продажу позивачу олійних культур Актом перевірки не встановлено, будь-яких доказів на підтвердження такого факту відповідач суду не надав. Також суди звернули увагу на те, що перевірка наявності на складі товару, який належав позивачу, здійснювалася в інший період, ніж той, в якому його було придбано, та віднесено до податкового кредиту, а тому відсутність на момент перевірки наявності на складі (22.05.2007) товару, придбаного в лютому2006року не може свідчити про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, а відтак і відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідно враховуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість» та аналізуючи подані сторонами докази, суди визнали, що чинне законодавство України не обмежує право платника податків на бюджетне відшкодування від’ємного значення ПДВ одним попереднім податковим періодом (місяцем), в якому було включено до складу податкового кредиту та сплачено постачальнику суму ПДВ.

Не погодившись із постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від25.12.2007 та ухвалоюКиївського апеляційного адміністративного суду від12.09.2008 посправі№7/298(22-а-14383/08) Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києві (ДПІ) подала касаційну скаргу на зазначені судові рішення, які просить скасувати та відмовити в позові, обґрунтовуючи тим, що судами невірно надана юридична оцінка тому факту, що фактичного отримання товару не відбулось. Також скаржник вказує, що судами не було достовірно з’ясовано та встановлено, чи мала в даному випадку операція з придбання товарно-матеріальних цінностей реальних товарний характер. Свою позицію скаржник обґрунтовує нормами пп.7.2.3, 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зазначаючи, що подальше використання товару у господарській діяльності відсутнє.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Яки визначено п.1.7 та п.1.8 ст.1 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» (зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Крім того пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5 ст.7 зазначеного Закону).

Отже, оскільки пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);, тому вірним є посилання судів на пп.7.7.2, пп.7.8.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено: якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо віднесення позивачем до податкового кредиту за лютий2006року ПДВ в сумі2352274грн., суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали господарську операцію отримання товару відТОВ«Національна перевага» (соняшник, ріпак) такою, що підтверджена товарними та податковими накладними, платіжними дорученнями, а тому законно і обґрунтовано визнали правомірним віднесення влютому2006року до податкового кредиту ПДВ на суму1498871грн.

При цьому факту порушення сплати податкових зобов’язань по ПДВ ТОВ«Національна перевага» з операцій продажу позивачу олійних культур Актом перевірки не встановлено, будь-яких доказів на підтвердження такого факту відповідач суду не надав.

Також на спростування заперечень скаржника необхідно зазначити, що з огляду на наведені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та аналізуючи встановлені судами докази, є правомірним посилання судів попередніх інстанцій на те, що чинне законодавство України не обмежує право платника податків на бюджетне відшкодування від’ємного значення ПДВ одним попереднім податковим періодом (місяцем), в якому було включено до складу податкового кредиту та сплачено постачальнику суму ПДВ.

Крім того, розглядаючи спірні правовідносини, необхідно врахувати, що перевірка наявності на складі товару, який належав позивачу, здійснювалася в інший період, ніж той, в якому його було придбано, та віднесено до податкового кредиту, а тому відсутність на момент перевірки наявності на складі (22.05.2007) товару, придбаного в лютому2006року не може свідчити про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, а відтак і відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ.

Отже зазначена позиція скаржника є помилковою, а тому безпідставною. Відповідно постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від25.12.2007 та ухвалаКиївського апеляційного адміністративного суду від12.09.2008 посправі№7/298(22-а-14383/08) скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права. А касаційна скарга висновків судів не спростовує.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від25.12.2007 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від12.09.2008 посправі№7/298(22-а-14383/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                        А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров