Ухвала суду № 3481416, 19.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-10185/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

“19” березня 2009 року                                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі,

на постанову господарського суду Житомирської області від 16 листопада 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року

у справі № 10/101-НА,

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Вібросепаратор“(надалі – ВАТ „Вібросепаратор“)

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі (надалі – ДПІ у м.Житомирі)

про скасування рішення, -

встановив:

У вересні 2006 рокупозивач звернувся догосподарського суду Житомирської області позовом про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м.Житомирівід 01.09.2006р. №0004672303 про застосування штрафних санкцій у розмірі 122225грн.60коп.

Постановою господарського суду Житомирської області від 16 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007 року,позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем не були допущені порушення Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“, в зв’язку з чим відсутні підстави для застосуввання штрафних санкцій оскаржуваним рішенням.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Житомирі звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ВАТ „Вібросепаратор“.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ВАТ „Вібросепаратор“ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р., про що складено акт від 18.08.2006р. №2493/23-1/13568038/0110.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“, а саме, встановлено здійснення підприємством через касу продажу продукції не власного виробництва на загальну суму 24445,12грн. (у т.ч. електричної енергії на суму 13619,27грн. і товарно-матеріальних цінностей на суму 10825,85грн.) без застосування реєстратора розрахункових операцій (надалі – РРО).

Судами встановлено, що у періоді, який перевірено, позивач здійснював виробництво та комплектацію машин і обладнання для післязбиральної обробки зерна. Також позивачем надавались послуги з оренди приміщень та обладнання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, труби, паси, електродвигун, підшипник на загальну суму 10825,85грн., які реалізовані ВАТ „Вібросепаратор“, не є продукцією власного виробництва цього підприємства, тому при здійсненні торгівлі ними немає підстав для застосування п. 1 ст. 9 згаданого Закону.

Пункт 12 ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“, на який послався суд першої інстанції, набрав чинності 03.11.2004р.

Згідно з цією правовою нормою реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Матеріали справи свідчать, що покупці сплачувати готівкові кошти в касу ВАТ „Вібросепаратор“, а отримували товар в складі підприємства, який знаходиться на значній відстані від адміністративної будівлі (а.с. 70 - 81, 103 - 118).

Розрахунки по операціям з реалізації комплектуючих зерноочисної техніки були проведені у касі підприємства та оформлені прибутковими касовими ордерами і квитанціями.

Отже, попереднімисудовими інстанціями було правильно застосовано п.12 ст.9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“ до операцій продажу товарів 19.07.2005р. на суму 1113,60грн. і 14.02.2006р. на суму 4719,96грн. (а.с. 27).

Реалізація підприємством товарно-матеріальних цінностей 13 січня, 19 березня, 06 квітня, 02 липня 2004 року, тобто до набрання чинності п.12 ст.9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг“, на загальну суму 4992,29грн. проведена з порушенням вимог цього Закону.

Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, при прийнятті спірного рішення податкова інспекція мала застосовувати ст.250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання.

Щодо встановлення актом перевірки продажу позивачем електроенергії, то судами попередніх інстанцій встановлено, що у позивача відсутнє право на самостійну діяльність по постачанню електричної енергії.

Згідно з договорами оренди ВАТ „Вібросепаратор“ передало в тимчасове користування іншим суб’єктам підприємницької діяльності частину своїх приміщень (а.с. 42 - 45). Пунктом 6 вказаних договорів передбачено обов’язок сплати орендарями орендодавцю коштів за використану електроенергію, опалення приміщень, воду, каналізацію, зв’язок, охорону.

Договір на постачання електричної енергії від 22.04.2005р. №51, укладений між ВАТ „Житомиробленерго“ в особі Житомирського РЕМ і ВАТ „Вібросепаратор“, та договори по постачанню електроенергії, укладені між ВАТ „Вібросепаратор“ і орендарями його майна, підтверджують факт сплати позивачем коштів енергопостачальній компанії ВАТ „Житомиробленерго“ за спожиту електроенергію і відшкодування йому орендарями вартості фактично використаної ними електроенергії, вартості обслуговування електроустановок та електричних мереж спеціалістами акціонерного товариства (а.с. 37-41, 46 -51) і підтверджується актами виконаних робіт (а.с. 52 -55).

За таких обставин, на підставі вказаних документів, суди дійшли висновку, що оскільки сплата позивачу коштів за електропостачання є невід'ємною умовою і зобов'язанням по виконанню договорів оренди приміщень, то отримання цих коштів не можна вважати операціями в готівковій або безготівковій формі з купівлі-продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. За таких обставин у ВАТ „Вібросепаратор“ відсутнє зобов’язання застосовувати реєстратор розрахункових операцій чи розрахункові книжки у даному випадку.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі– залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Житомирської області від 16 листопада 2006 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2007 року– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                          Прудка О.В.