Ухвала суду № 3481406, 17.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                             № К-1366/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Маринчак Н. Є.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Господарського суду Вінницької області від 25.07.2006р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006р. у справі № 15/280-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю – фірми “Укрводпром”

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці,

за участю:

1) Прокуратури Вінницької області,

2) Прокуратури Житомирської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, зобов’язання вчинити дії та стягнення бюджетного відшкодування,

за участю представників:

позивача – Спірідонов В. В.,

відповідача – Лучинський П. В.,

Прокуратури Вінницької області – не з’явились,

Прокуратури Житомирської області – не з’явились,

Генеральної прокуратури України – Руснак Ю. І.,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю – фірмою “Укрводпром”, з урахуванням послідуючих змін,подано позов про: визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у           м. Вінниці від 27.04.2006р. № 1000132330/0 про відмову у наданні  бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3278708 грн. за січень 2006 року; зобов’язання відповідача надати до Державного казначейства у м. Вінниці висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3278708 грн.; стягнення з державного бюджету бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3278708 грн.

      Постановою Господарського суду Вінницької області від 25.07.2006р. у справі № 15/280-06 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 27.04.2006р. № 1000132330/0, стягнуто з державного бюджету на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3278708 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що висновок відповідача про відсутність в позивача права на бюджетне відшкодування, оскільки обсяги його оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, спростовуються матеріалами справи; позовна вимога про зобов’язання надати органу державного казначейства висновок із зазначенням сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, оскільки метою позову є стягнення коштів.

      Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006р. постанову від 25.07.2006р. по даній справі скасовано в частині стягнення з державного бюджету на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3278708 грн. та в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов’язання надати висновок про бюджетне відшкодування та прийнято в цій частині нову постанову: зобов’язано відповідача надати до Державного казначейства у м. Вінниці висновок про бюджетне відшкодування позивачу податку на додану вартість в розмірі 3278708 грн. згідно з податковою декларацією з ПДВ за січень 2006 року; в решті судове рішення залишено без змін.

      При цьому апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 27.04.2006р. № 1000132330/0; стосовно задоволеної вимоги про стягнення бюджетного відшкодування зазначив про незалучення місцевим судом до участі у справі органу державного казначейства, що є порушенням процесуального права, яке в свою чергу є підставою для скасування постанови в цій частині та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову; вимога про надання органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість підлягає задоволенню, оскільки таке відшкодування може бути здійснене за його наявності.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. п. 1.1., 1.4. ст. 1, п. 3.1. ст. 3, абз. 12 пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6, пп. пп. 7.7.4., 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Прокуратура Вінницької області та Прокуратура Житомирської області заперечення на касаційну скаргу не подали.

      Присутній в судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України вимоги касаційної скарги підтримав.

      Присутній в судовому засіданні представник позивача проти вимог касаційної скарги заперечив.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.01.2005р. по 13.03.2006р. складено акт від 27.04.2006р. № 796/2330/25499673 в якому зазначено про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2006 року в розмірі 3278708 грн. у зв’язку з тим, що за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

      Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

      Згідно пп. а) пп. 7.7.11. п. 7.7. ст. 7 цього Закону не має права на бюджетне відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

      Відповідно до п. 1.8. ст. 1, пп. пп. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку виникненням від’ємної різниці між його податковими зобов’язаннями та податковим кредитом звітного періоду та в разі виникнення такої різниці в наступному звітному періоді з урахуванням попереднього, а визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

      Встановивши на підставі досліджених матеріалів справиздійснення позивачем сплати податку на додану вартість в попередніх податкових періодах постачальникам товарів, підтвердження суми заявленого бюджетного відшкодування за січень 2006 року та перевищення обсягів оподатковуваних операцій над сумою відшкодування, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про неправомірність прийнятого відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

      З аналізу положень пп. пп. 7.7.5., 7.7.6., 7.7.8. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” слідує, що в даному випадку повернення суми бюджетного відшкодування платнику податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв відповідне рішення, може бути здійснене органом державного казначейства (без залучення його до участі у справі) за умови надання податковим органом відповідного висновку.

      За вказаних обставин, зважаючи на перегляд судових рішень в межах касаційної скарги, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є вірним, постанова прийнята відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у                м. Вінниці без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.12.2006р. у справі № 15/280-06 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                              Маринчак Н. Є.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 23.03.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.