Ухвала суду № 3481404, 03.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-14008/08                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                               Карася О. В.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод”

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2008р. у справі № 22-а-5747/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод”

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – Кир’янова І. М., Чуйкова Т. В.,

відповідача – Булига В. П., Константінеді О. М.,

встановив:

      Відкритим акціонерним товариством “Дружківський машинобудівний завод”, з урахуванням послідуючих змін, подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області від 11.03.2005р. № 0000472340/3 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 4980 005 грн., в т. ч. 4000 005 грн. основного платежу та 980 000 грн. штрафних (фінансових) санкцій і № 0002012340/3 про зобов’язання сплатити штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020002 грн. 50 коп.

      Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2008р. у справі № 2-а-1539/08 позов задоволено.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що при зменшенні податкового кредиту по операціях з придбання труб та їх продажу за ціною, нижчою від ціни придбання, та зазначенні про невикористання вказаної різниці у власній господарській діяльності, відповідач в той же час не зменшив валові витрати позивача; позивач надав пояснення про об’єктивні причини реалізації труб за цінами, нижчими від цін їх придбання; відповідачем фактично скориговано склад податкового кредиту за відсутності передбачених законодавством підстав.

      Крім того, позивач частково здійснив розрахунки за придбані труби векселями, які в послідуючому були оплачені грошовими коштами та обміняні на векселі третіх осіб; відповідачем неправомірно донараховано податкове зобов’язання в розмірі 4000 005 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 980 000 грн.; зважаючи на невизначеність суми завищення бюджетного відшкодування, штрафні санкції в розмірі 1020002 грн. 50 коп. застосовані необґрунтовано.

      Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2008р. постанову від 03.04.2008р. по даній справі скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

      Постанова мотивована тим, що позивач, здійснивши збиткові операції, не мав права відносити до складу валових витрат понесені витрати з придбання товарів без мети їх використання у власній господарській діяльності; відповідальність та покриття збитків внаслідок відмови від виконання договору передбачені цивільним законодавством, умовами договору у зв’язку з чим позивач не позбавлений права та можливості вимагати належного його виконання; перевірка проводилась лише з питань формування та сплати податку на додану вартість у відповідному звітному періоді; судом першої інстанції не враховано те, що оплата векселів відповідно до законодавства не здійснена у безготівковій формі, а видано нові векселі; відповідач довів належними доказами правомірність прийняття своїх рішень.

      Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить його скасувати та залишити постанову суду першої інстанції без змін посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 4.8. ст. 4, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ч. 3 ст. 4, ст. 6 Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

      Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного адміністративного суду – без змін, оскільки при її винесенні не було допущено порушень норм законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень став акт від 22.09.2004р. № 92/23/00165669 про результати позапланової документальної перевірки з питання правильності відшкодування податку на додану вартість в декларації за листопад 2003 року за результатами зустрічних перевірок постачальника КМП “ВОІК” за період з 01.11.2003р. по 31.04.2004р. в якому зазначено про завищення невідшкодованого від’ємного значення податку на додану вартість на суму 1960000 грн., що підлягає зменшенню по особовому рахунку, а також про заниження податкового зобов’язання по цьому податку в сумі 2040005 грн. у зв’язку з неправомірним віднесенням цієї суми до складу податкового кредиту по збиткових операціях з придбання товарів, які невикористані у власній господарській діяльності.

      Додатково судами встановлено, що в листопаді 2003 року позивач уклав договір на поставку труб, згідно якого отримав від контрагента товар на загальну суму 137148307 грн. 20 коп., в т. ч. ПДВ – 22858051 грн. 20 коп., та перерахував в його оплату грошові кошти в сумі 113148277 грн. 20 коп., видав прості векселі на загальну суму 24000030 грн. та відобразив вказану суму ПДВ у складі податкового кредиту; в листопаді 2003 року позивач здійснив операції з продажу труб на загальну суму 113148277 грн., в т. ч. ПДВ – 18858046 грн. 20 коп., з відображенням цієї суми ПДВ у складі податкових зобов’язань, а загальної суми продажу – в складі валових витрат.

      Відповідач за результатами перевірки дійшов висновку, що здійснюючи операції з придбання труб та їх продажу за ціною, меншою від ціни придбання, позивач не отримав дохід, і тому вартість товарів, на яку не здійснено компенсацію вартості і які не використані у власній господарській діяльності, не підлягає включенню до складу валових витрат, і, як наслідок, податок на додану вартість, включений у таку вартість товарів, не може бути віднесений до складу податкового кредиту.

      Згідно абзацу 3 п. 4.8. Закону України “Про податок на додану вартість”(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

      Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

      Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону).

      Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону).

      Таким чином, підставою для формування податкового кредиту платника податку, як покупця, є наявність у нього оформленої відповідно до законодавства податкової накладної.

      Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

      До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону).

      Відповідно до ч. 3 ст. 4, ст. 6 Закону України “Про обіг векселів в Україні” умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем;платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

      Встановивши відсутність зменшення відповідачем при перевірці валових витрат позивача, наявність об’єктивних причин реалізації труб за цінами, нижчими від цін їх придбання, фактичне коригування відповідачем складу податкового кредиту за відсутності передбачених законодавством підстав, здійснення позивачем розрахунків за придбані труби векселями, які в послідуючому були оплачені грошовими коштами та обміняні на векселі третіх осіб, що не заборонено чинним законодавством, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про вірне відображення в податковому обліку позивача спірних операцій та віднесення до складу податкового кредиту спірних сум по податку на додану вартість.

      Щодо зобов’язання сплатити штрафні санкції в розмірі 1020002 грн. 50 коп. судом першої інстанції на підставі пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обґрунтовано зазначено про неправомірність їх нарахування у зв’язку з відсутністю встановлення факту завищення суми бюджетного відшкодування чи визначення відповідних податкових зобов’язань у спірному податковому повідомленні-рішенні від 11.03.2005р. № 0002012340/3.

      За вказаних обставин, наявності порушень норм матеріального та процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції – залишенню в силі як така, що скасована помилково.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дружківський машинобудівний завод” задовольнити.

      Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2008р. та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2008р.у справі № 2-а-1539/08 (№ 22-а-5747/08).

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                                    Карась О. В.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 06.03.2009р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                             Міненко О. М.