Постанова № 348131, 03.01.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/5268а

"03" січня 2007 р., 12 год. 00 хв. м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Довганя К.І., при секретарі судового засідання –Анастас”євій Л.В., за участю представників сторін: позивача –Роїк В.І. за довіреністю, відповідача –Савенко Ю.Н., Павленко М.В. за довіреностями, розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління” до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Черкаської об’єднаної податкової інспекції, якими позивачу визначені податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосовано штрафні(фінансові) санкції. В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що оспорювані податкові повідомлення–рішення прийняті в результаті не правильного застосування закону. Так, за висновками перевіряючих в акті перевірки, на підставі якого прийняті ці рішення, були виключені з податкового обліку позивача операції придбання товарів (послуг) у ПП „Техноцентр 2002” та податкові накладні, виписані цим підприємством, що потягло за собою донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість. Висновок перевіряючих про незаконність включення до свого податкового обліку первинних документів, виписаних цим підприємством, вмотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Київ визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту їх реєстрації ПП „Техноцентр 2002”, що на думку позивача є незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у ньому.

Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив та на противагу позивачу вважав оспорювані податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають чинному законодавству. Свої заперечення відповідач вмотивував тим, що на його думку, скасування в судовому порядку з моменту їх реєстрації установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємства, від імені якого виписані первинні, бухгалтерські документи та податкові накладні, не можуть бути підставою для віднесення зазначених у них витрат до складу валових, а також витрат зі сплати податку на додану вартість до складу податкового кредиту позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

15.05.2006 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення –рішення від 15.05.2006 р. №00003772301/0 яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток за 2004 р. в сумі 75300 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 37650 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00003782301/0 яким позивачу донараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість за квітень, травень липень та серпень 2004 р. в сумі 63232 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 31616 грн. Вказані рішення відповідачем були прийняті на підставі акту невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем податкового законодавства № 845/23-208/03333363 від 11.05.2006 р., яким посадовими особами відповідача було встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства:

- до складу валових витрат за 2-й та 3-й квартали 2004 р. позивач відніс оплату вартості підрядних робіт, виконаних ПП „ Техноцентр 2002” на підставі укладених договорів від 05.08.2004р. №18, від 05.04.2004 р.№1, від 18.05.2004 р. №2, від 22.06.2004 р. № 5 на суму 301,1 тис. грн., які всупереч вимог п.п.5.3.9. п 5.3 ст. 5 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” не підтверджені належними розрахунками, платіжними та іншими документами;

- до складу податкового кредиту за квітень 2004 р. в сумі 19421,0 грн., за травень 2004 р. в сумі 9089,0 грн., за липень 2004 р. в сумі 1367,0 грн., за серпень 2004 р. в сумі 33355,0 грн. позивач відніс суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладними, які в порушення п.п.7.2.3, 7.2.4, п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97 р. виписані особою, що не є платником податку на додану вартість.

Такий висновок вмотивовано тим, що первинні, бухгалтерські документи, що підтверджують ці витрати, а також податкові накладні, що підтверджують сплату податку на додану вартість в ціні придбання виписані ПП „ Техно-центр 2002”, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого з моменту їх реєстрації визнано недійсним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2005 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори на виконання підрядних робіт з ПП „Техно-центр 2002” від 05.08.2004р. №18, від 05.04.2004 р.№1, від 18.05.2004 р. №2, від 22.06.2004 р. № 5. На виконання вказаних договорів позивач сплатив ПП „Техно-центр 2002” у 2-му та 3-му кварталах 2004 р. 301,1 тис. грн., що підтверджується платіжними документами та отримав від даного підприємства податкові накладні, на підтвердження сплати в ціні придбання послуг податку на додану вартість. Суми податку, підтверджені цими податковими накладними, позивач відніс до складу податкового кредиту відповідно за квітень 2004 р. в сумі 19421,0 грн., за травень 2004 р. в сумі 9089,0 грн., за липень 2004 р. в сумі 1367,0 грн., за серпень 2004 р. в сумі 33355,0 грн.

Факт отримання позивачем послуг від ПП „Техно-центр 2002”, оплату їх вартості та наявність належним чином оформлених податкових накладних за вказаними операціями, не заперечується відповідачем та встановлений в самому акті перевірки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2005 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП „Техно-центр 2002” з моменту перереєстрації. Рішення вмотивовано тим, що з моменту перереєстрації вказаного підприємства, особа, вказана в його установчих документах, як засновник - гр. Дзюба В.А. участі у діяльності підприємства не брав, документів від імені підприємства не підписував, не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Ст. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. №283/97-ВР, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ “Про Податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР містять наступні приписи.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оцінюючи фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд приходить до наступних висновків.

На момент здійснення господарських операцій та видачі документів на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість які не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

На думку суду, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету іншими контрагентами позивача виходячи з наступного.

Рішенням суду, на яке посилається відповідач, лише підтверджено не відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не встановлено фактів порушення податкового законодавства під час здійсненні господарської діяльності контрагентів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесенні до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Отже право позивача на податковий кредит за спірними господарськими операціями у відповідних податкових періодах слід вважати підтвердженим, тому виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ за спірним рішенням є неправомірним.

З наведених вище підстав неправомірним є також висновок відповідача про виключення зі складу валових витрат позивача вартості придбаних послуг від ПП „Техно-центр 2002” в сумі 301,1 тис. грн.

Оскільки платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, лише у разі порушення ним податкового законодавства, то за визнання судом правомірним віднесення понесених витрат до складу валових а також підтвердженим право на податковий кредит та визнання неправомірним нарахуванням податкових зобов’язань, фінансові санкції застосуванню не підлягають.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідач згідно вимог ст. 71 КАС України не довів суду, що прийняті ним рішення є правомірними і відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст. ст. 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Черкаської об”єднаної державної податкової інспекції від 15.05.2006р. №00003772301/0 від 15.05.2006р. №00003782301/0.

Стягнути з державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства „Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління”, м. Черкаси, вул. Громова, 27а, код 03333363 –3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.І.Довгань

повний текст рішення підписано 09.01.07р.

Суддя К.І.Довгань