Постанова № 348130, 22.12.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 09/5249а

"22" грудня 2006 р., 10 год. 50 хв. м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І.

за участю представників сторін: позивача –Рябокінь З.Р. держподатінспектор за довіреністю, Савенко Ю.Н. головний держподатінспектор за довіреністю, першого відповідача –Капінус В.І. генеральний директор, Фонрабе А.В. юрист за довіреністю, другого відповідача – не з‘явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси», м. Черкаси (перший відповідач) та товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікон-Пром», м. Київ (другий відповідач) про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач подав адміністративний позов про визнання недійсним з моменту укладення договору на послуги автомобіля від 01 жовтня 2005 року №48, укладеного між ТОВ «Облагрохім-Черкаси»та ТОВ «Юніком-Пром», як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (далі - спірний договір).

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- за умовами спірного договору ТОВ „Юніком-Пром” (другий відповідач) зобов’язався виділити автомобіль - тягач КАМАЗ-5410 для виконання робіт, пов’язаних з транспортуванням безводного аміаку, вартість послуг ТОВ «Облагрохім-Черкаси»(перший відповідач) була віднесена до валових витрат, а сума податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту;

- виконання договору підтверджена податковими накладними №144 від 27.10.2005 року на суму 24300,00 грн. (ПДВ 4050,00 грн.) та №155 від 30.11.2005 року на суму 26086,00 грн. (ПДВ - 4347,67 грн.), розрахунки за послуги проведені готівкою згідно прибуткових касових ордерів;

- при перевірці взаєморозрахунків між відповідачами встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13.05.2003 року у справі №2-2193/3, яке набрало законної сили, визнані недійсними установчі документи ТОВ «Юніком-Пром»з дати його реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість від 06.09.2001 року №37017517 з моменту його видачі;

- рішенням суду встановлено, що особа Олійник Ю.С. статутний фонд підприємства ТОВ «Юніком-Пром»не формував, активами не наділяв, документів не підписував, дозвіл на виготовлення печатки не отримував;

- відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини;

- спірний договір та податкові накладні від ТОВ «Юніком-Пром»підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку;

- на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва ДПІ у Голосіївському районі актом від 16.11.2004 року №496/19-4013-1 проведено анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Юніком-Пром»з 06.09.2001 року, отже на час укладення договору та виписки податкових накладних ТОВ «Юніком-Пром» не було платником ПДВ;

- ТОВ «Облагрохім-Черкаси»в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” включив до податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, чим занизив податкові зобов’язання з ПДВ;

- ТОВ «Юніком-Пром» не подає податкову звітність з 2001 року, не сплачує податки до бюджету, а ТОВ «Облагрохім-Черкаси»ставить ПДВ в податковий кредит, хоча фактично ці кошти до бюджету на надходили;

- викладене свідчить про те, що другий відповідач, укладаючи спірний договір мав умисел на ухилення від оподаткування, а саме, не сплату ПДВ в сумі 8397,67, сплаченого першим відповідачем в ціні придбаного товару;

- спрямованість спірного договору з боку другого відповідача на ухилення від оподаткування є достатньою ознакою суперечності мети його укладення інтересам держави і суспільства;

- відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому підлягає визнанню судом недійсним.

Перший відповідач у письмових запереченнях адміністративний позов не визнав, посилаючись на наступне:

- у його діях відсутня мета на укладення договору, який би суперечив інтересам держави і суспільства;

- рішення Голосіївського районного суду йому не було і не могло бути відомим;

- податковий орган не надав доказів про те, що товариство знало про недостовірність даних про ТОВ «Юніком-Пром»;

- наявність умислу не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про визнання установчих документів недійсними;

- завданням господарського судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних повноважень.

Другий відповідач письмових заперечень не подав, представника в судове засідання не направив. Поштова кореспонденція, направлена судом за юридичною адресою другого відповідача, повертається поштою з відміткою «підприємство не значиться за вказаною адресою».

В судовому засіданні:

- представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та пояснили, що застосування правових наслідків визнання угоди недійсною у позові не заявлено, оскільки перший відповідач після перевірки здійснив сплату, визначених донарахувань;

- представники першого відповідача дотримувались доводів, викладених у письмових запереченнях, в підтвердження фактично виконаних послуг послались на акт приймання виконаних робіт, податкові накладні, корінці прибуткових касових ордерів про оплату готівкових коштів, відсутність ліцензії на перевезення та товарно-транспортних накладних пояснили тим, що ці документи повинен мати ТОВ „Юніком-Пром”, а для ТОВ «Облагрохім-Черкаси»вони не потрібні, оскільки не є обов’язковими документами для підтвердження витрат за надані послуги, також заявили, що помилково погодились на сплату, донарахованих податковим інспектором сум, у зв’язку з неприйняттям витрат з ПДВ по спірному договору.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачем проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання першим відповідачем (ТОВ «Облагрохім-Черкаси») вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складений акт від 19.09.2006 року № 462/23-208/30956059 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки та з матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2005 року ТОВ „Юніком-Пром”, м.Київ та ТОВ «Облагрохім-Черкаси», м. Черкаси уклали договір №48 на послуги автомобіля, згідно умов якого „Юніком-Пром” виділяє автомобіль-тягач КАМАЗ-5410 для виконання робіт, пов’язаних з транспортуванням безводного аміаку. Оплата за використання автомобіля буде проводитись шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок або касу підприємства згідно виставлених рахунків та товарно-транспортних накладних. Плата за використання автомобіля складає 900,00 грн. з ПДВ в день. Заправку паливом та мастильними матеріалами здійснює ТОВ«Облагрохім-Черкаси», а також забезпечує охорону техніки у нічні години, вихідні та святкові дні, забезпечує харчуванням та житлом водія.

В підтвердження витрат на виконання цього договору перший відповідач надав податкові накладні ТОВ „Юніком-Пром” №144 від 27.10.2005 року на суму 24300,00 грн. (ПДВ 4050,00 грн.) та №155 від 30.11.2005 року на суму 26086,00 грн. (ПДВ - 4347,67 грн.), у яких номенклатура поставки товарів (робіт, послуг) продавця зазначено: „транспортування б/а”; квитанції прибуткових касових ордерів №№43, 25, 57, 79, 62, 92 та акт здачі-приймання виконаних робіт, як додаток до договору від 01.10.2005 року №48 про виконання автопослуг без номеру, на суму 50386,00 грн. (дата акту, об’єм робіт, дата їх виконання в акті не зазначені). Документи, які підтверджують фактичне перевезення (транспортування) безводного аміаку, зокрема: товарно-транспортні накладні, товарні накладні на безводний аміак, ліцензії на перевезення, покупець послуг –ТОВ «Облагрохім-Черкаси» (перший відповідач) не має, посилаючись на те, що дані документи повинен мати продавець послуг -ТОВ „Юніком-Пром”, а для нього вони не обов’язкові.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ДПІ у Голосіївському районі міста Києва до ТОВ „Юніком-Пром”, Олійника Юрія Сергійовича, Власенка Олега Вікторовича визнані недійсними установчі документи ТОВ „Юніком-Пром” з дати його державної реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ №37017517 з дня його видачі, оскільки реєстраційні документи підготовлені та складені не встановленою особою, діяльність підприємства з моменту реєстрації здійснювалась протиправно.

Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація листом від 22.09.2006 року за №524-796 повідомила, що ТОВ „Юніком-Пром” було зареєстровано Московською районною державною адміністрацією міста Києва по просп. 40-річчя Жовтня, буд.120 корп.1, про що зроблено запис в журналі реєстрації за №18578. 30.01.2002 року слідчим управлінням податкової міліції України було проведено виїмку документів з реєстраційної справи вказаного товариства. На даний час ТОВ „Юніком-Пром” перебуває на обліку, як діюче. Листом від 15.12.2006 року за №524-1119 Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація додатково повідомила, що відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” ТОВ „Юніком-Пром” не подавались відомості для включення до Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тому інформація про ТОВ „Юніком-Пром” в ЄДР відсутня.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України (чинної на момент укладення на виконання спірної угоди), господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або в частині.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч.1 ст.173 ГК). Відповідно до ст.174 ГК господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення господарських зобов’язань між першим та другим відповідачем став договір №48 на послуги автомобіля.

За правовою природою даний договір є договором на перевезення продукції виробничо-технічного призначення (безводного аміаку) автомобільними дорогами, тобто особливого виду вантажу, транспортування якого здійснюється спеціально обладнаним для такого вантажу транспортом, за умовами договору - це автомобіль-тягач КАМАЗ-5410. Отже зобов’язання між першим та другим відповідачем є господарсько-договірними зобов’язаннями (ч.1 ст.179 ГК).

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) встановлені Господарським кодексом України (глава 32 ГК) і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Засади організації та експлуатації автомобільного транспорту визначені спеціальним Законом України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (застосований в редакції, що діяла на час укладення та виконання спірного договору.

Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування здійснюється перевізниками за замовленнями вантажовласників (уповноважених ними осіб), а також у межах поставки продукції для державних потреб (ст.11 Закону України „Про автомобільний транспорт”). Положення внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом врегульовані розділом ІІІ Закону України „Про автомобільний транспорт”.

Відповідно до ст.61 Закону України „Про автомобільний транспорт” договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін, найменування та кількість вантажу, його пакування, умови та термін перевезення, місце та час навантаження і розвантаження, вартість перевезення.

За умовами спірного договору та даними податкового обліку ТОВ «Облагрохім-Черкаси» (перший відповідач) є замовником послуг, ТОВ „Юніком-Пром” (другий відповідач) - є їх виконавцем.

Згідно ст.57 Закону України „Про автомобільний транспорт” документами перевезення вантажів для вантажного перевізника є –ліцензія та документ, що засвідчує використання автомобільного транспортного засобу на законних підставах, а для вантажного перевізника, який є одночасно водієм, - також визначені законодавством документи на вантаж, реєстраційні документи на автомобільні транспортні засоби. Посвідчення водія, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду.

Відповідно до ст.62 Закону України „Про автомобільний транспорт” замовник за договором перевезення вантажу (перший відповідач за спірним договором) зобов’язаний: забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу, утримувати власні під’їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи, тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху, здійснювати вантажні операції, забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях.

Відповідно до ст.63 Закону України „Про автомобільний транспорт” вантажний перевізник (другий відповідач за спірним договором) зобов’язаний при укладенні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для персоналу перевізника встановлені законодавством умови праці та відпочинку, забезпечити виконання договору про перевезення вантажу, забезпечити збереження вантажу та відшкодувати замовнику збитки.

Сторонами спірного договору не надані належні докази про приймання вантажу до перевезення, про одержання вантажу в пункті призначення, відсутні товарно-транспортні накладні, відповідно, неможливо встановити: яким конкретно автомобілем надані послуги, його державний реєстраційний номер; до якого пункту здійснювалась доставка вантажу, його об’єм, вартість кожного перевезення; яким водієм здійснювалось перевезення, відсутні дані щодо наявності ліцензії на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів, що є порушенням ст.ст.57, 59, 60, 61, 62, 63 Закону України „Про автомобільний транспорт”.

Таким чином, господарські зобов’язання між першим та другим відповідачем не відповідають вимогам закону, отже є протиправними.

Позивач просить визнати недійсним спірний договір, як такий, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Господарські зобов’язання, які виникли між відповідачами на підставі договору №48, мають протиправний характер, порушують конституційні основи правопорядку у сфері господарювання, відповідно до яких суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч.2 ст.5 ГК).

Про спрямованість наміру сторін на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства свідчать встановлені судом наступні обставини:

- рішенням суду від 13 травня 2003 року, тобто задовго до укладення спірного договору, визнані недійсними установчі документи, свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Юніком-Пром” в силу того, що реєстраційні документи підготовлені та складені невстановленою особою, діяльність підприємства з моменту реєстрації здійснювалась протиправно. Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України зазначені обставини щодо ТОВ «Юніком-Пром»не доказуються при розгляді даної справи;

- ТОВ „Юніком-Пром” відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” не подав відомості для включення його до Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб, відсутній за юридичною адресою;

- відсутня ліцензія перевізника, що суперечить ч.3 ст.91 ЦК України, ст.57 Закону України „Про автомобільний транспорт” ;

- відсутні документи, які б ідентифікували надання послуг ТОВ „Юніком-Пром” з перевезення (транспортування) безводного аміаку;

- відсутні належні докази сплати ТОВ „Юніком-Пром” ПДВ у ціні послуг;

- відсутні належні докази надходження коштів ТОВ „Юніком-Пром”;

- не сплата за наслідками виконання спірного договору ТОВ „Юніком-Пром” (другий відповідач) податку на додану вартість, оскільки на час укладення та виконання спірних господарсько-договірних зобов’язань, останнє не було платником ПДВ, свої податкові зобов’язання не декларувало.

- здійснення господарської операції з надання послуг не є доведеною;

Квитанції до прибуткового касового ордеру, на які посилається ТОВ «Облагрохім-Черкаси», як на підставу сплати ТОВ «Юніком-пром»коштів за надані послуги транспортування, не є належними доказами того, що кошти надійшли до ТОВ „Юніком-Пром”, оскільки квитанція до прибуткового касового ордера відповідно до Положення про порядок ведення касових операцій видається касиром або іншою особою, яка приймає кошти до каси підприємства. Однак у квитанціях відсутні прізвища особи, яка прийняла кошти, час вчинення господарських операцій ТОВ „Юніком-Пром” за юридичною адресою не знаходилось, місце сплати готівкових коштів та особа, яка їх одержала, не встановлені. Податкові накладні, акт виконаних послуг не містять даних щодо приймання вантажу до перевезення, одержання його в пункті призначення, яким автомобілем надані послуги, його державний реєстраційний номер; до якого пункту здійснювалась доставка вантажу, його об’єм, вартість кожного перевезення; дані про водія, який здійснював транспортування.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача щодо спрямованості спірного договору на ухилення від оподаткування та отримання незаконного прибутку, що є ознакою суперечності мети його укладення інтересам держави і суспільства.

Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним визначені ст. 208 ГК, згідно з якою: якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру у обох сторін –у разі виконання зобов’язання виконання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов’язання з інших підстав кожна із сторін зобов’язання повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов’язання не передбачені законом.

Позивачем не заявлені вимоги щодо застосування наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним, встановлених ст.208 ГК України.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.162 КАС України суд не може з власної ініціативи прийняти постанову про застосування правових наслідків визнання спірного договору недійсним, оскільки виконання спірного договору з боку обох сторін чи однієї сторони не є належними чином доведеним, що не позбавляє позивача права звернення до суду з окремим позовом про застосування правових наслідків визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 94 і Прикінцевих та перехідних положень КАС України з відповідачів в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 3,40 грн. судового збору в рівних долях з кожного.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №48 від 01 жовтня 2005 року на послуги автомобіля, укладений між ТОВ «Облагрохім-Черкаси»та ТОВ «Юнікон-Пром».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси», м. Черкаси, вул. Піонерська, 54, ідентифікаційний код 30956059 в доход Державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у місті Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 22809156, для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси №31110095600002 банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 –1,70 грн. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікон-Пром», м. Київ, просп. 40-річчя жовтня, буд. 120, корп. 1, ідентифікаційний код 31566935 в доход Державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у місті Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 22809156, для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси №31110095600002 банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 –1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ Н.М.Курченко

Постанова складена в повному обсязі 30 грудня 2006 року