Рішення № 348132, 27.12.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2006 р. Справа № 11/5369

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого – судді Довганя К.І., при секретарі Анастас”євій Л.В. за участю представників сторін: позивача – Лебедюк Ю.А. за довіреністю; відповідача – Трухіна М.Л., Сокіл Г.О., Семчук Л.Д. за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до Дочірнього підприємства “Теплокомуненерго” Відкритого акціонерного товариства “Монастирищенський ордена трудового Червоного Прапора машинобудівного заводу” про стягнення 23574 грн. 61 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення боргу за поставлений природний газ з урахуванням пені, інфляційних та річних. В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на виконання умов укладеного сторонами договору поставив відповідачу природний газ, за який останній повного розрахунку не провів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позові.

Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні визнаючи факт існування заявленої до стягнення заборгованості вважав її такою, що виникла не з вини підприємства, оскільки населення, для якого ним поставляється теплова енергія не своєчасно та не в повному обсязі проводить розрахунки за неї, а тому просив суд не стягувати пеню, інфляційні та річні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

На підставі укладеного позивачем та ДП „Теплокомуненерго” ВАТ „Теком”, правонаступником якого є відповідач, договору від 01.04.2005 р. №06/05-1095-ТЕ-36 останній отримав від позивача природний газ на загальну суму 333748,01грн. Умовами договору (п.6.1) сторони визначили порядок розрахунків, а саме подекадний розрахунок до 10, 20, 30 числа місяця поставки газу, а остаточний розрахунок на підставі акту прийому-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач провів розрахунок за отриманий газ лише в сумі 313719,24 грн.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526,639, 655, 663 ЦК України містять такі положення:

„Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК

України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього кодексу. ”

Виходячи з фактичних обставин справи та приписів наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов’язання між сторонами виникли з моменту укладення договору продажу-продажу природного газу від 01.04.2005 р. №06/05-1095-ТЕ-36 . При цьому строк оплати сторонами встановлений був відповідно до п. 6.1. Відповідач вимоги вказаного пункту порушив, заборгувавши позивачу на час розгляду справи 20028,0 грн.

Виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий на умовах договору природний газ є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Крім того умовами договору (п.7.2) за прострочку оплати відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню, яка згідно розрахунку, наданого позивачем становить 1826,58 грн.

Однак суд, у відповідності з вимогами ст. 83 ГПК України, враховуючи що відповідач заборгував позивачу в результаті того, що населення, для якого ним поставляється теплова енергія, не своєчасно та не в повному обсязі проводить розрахунки за неї, вважає можливим зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення до 100 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно розрахунку, поданого позивачем інфляційні становлять 1225,73грн., річні –493,53 грн. Розрахунок зроблено вірно.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату державного мита та інші судові витрати пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Теплокомуненерго” Відкритого акціонерного товариства “Монастирищенський ордена трудового Червоного Прапора машинобудівного заводу”, Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Леніна, 122, код 25584373 на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код 31301827 –20028 грн. 77 коп. боргу, 100 грн. пені, 1225 грн. 73 коп. інфляційних, 493 грн. 53 коп. річних, 235 грн. 75 коп. відшкодування витрат на оплату державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя К.І.Довгань

повний текст рішення підписано 05.12.06р.

Суддя К.І.Довгань