Ухвала суду № 3481244, 19.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“19” лютого 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                                             Брайка А.І.

                                                           Ланченко Л.В.

                                                           Пилипчук Н.Г.

                                                           Степашка О.І.

при секретарі:  Ликовій  В.Б.

за участю представників:

позивача: Іноземцева Є.С.

відповідача: Продуна В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р.

у справі  № 1/343

за позовом               Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» НАК «Нафтогаз України»

до                               Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2004р. Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» НАК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001812301/01050 від 02.06.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до підпункту 5.5. пункту 5 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків в зв’язку з відміною картотеки, з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов’язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу. Таке зобов’язання у позивача виникло 01.04.2002р. Проте податковим органом неправомірно встановлено строк сплати податку з посиланням на дані податкових декларацій, а тому зазначені в додатку до Акта перевірки дні затримки платежу не відповідають фактичним обставинам справи.

 Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2005р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими в справі судовими рішеннями, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, та просив її задовольнити.

Представник позивача просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.1001р. по 31.07.2003р., за результатами якої складено Акт № 315/23-01-120-05410263/102  від 28.05.2007р. (далі – Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 , підпункту 18.1.2 пункту 18.1 статті 18 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ); підпункту 5.5 пункту 5 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв’язку з відміною картотеки, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 81 від 01.03.2001р.

На підставі даних Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001812301/01050 від 02.06.2004р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5044986,18 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в Акті перевірки факт завищення позивачем податкових зобов’язань на суму 413449 грн. не було відображено. Податковим органом в порушення підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ самостійно не визначено суму податкових зобов’язань підприємства за перевіряємий період, а тому відсутня база для нарахування штрафних (фінансових) санкцій. Також відповідачем, без урахування рішень податкового органу про розстрочення податкового боргу та про дострокове розірвання договору, неправильно обчислено строк сплати податкового боргу позивачем.

            Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

            Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податковий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання, якщо дані документальної перевірки свідчать про заниження або завищення платником податків його податкових зобов’язань.

            Пунктами 1.5-1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 326 від 11.06.2004р. передбачено, що податковий орган в акті документальної перевірки повинен відобразити всі факти порушень податкового законодавства, викласти всі суттєві обставини діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, що мають відношення до виявлених порушень, факти виявлених порушень викласти в акті чітко, об’єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи.

            Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні документальної перевірки діяльності позивача за період з 01.10.2001р. по 31.07.2003р. податковим органом встановлено факт завищення позивачем податкових зобов’язань за перевіряємий період на 413449 гривень, але в Акті перевірки цей факт відображено не було.

            Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку відносно того, що за наявності встановленого факту завищення податкових зобов’язань відповідачем не було самостійно визначено податкові зобов’язання позивача з податку на додану вартість за жовтень 2001р. – червень 2003р.

            Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах визначених цим Законом.

            Отже, оскільки податковим органом не було самостійно визначено суми податкових зобов’язань позивача, за період який перевірявся, то фактично відсутня база для нарахування штрафних (фінансових) санкцій. Визначені в додатку до Акта перевірки суми податкових зобов’язань, сплачених податків і кількість днів затримки погашення податкових зобов’язань не відповідають фактичним обставинам.

            Крім того, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією 07.06.2001р. прийнято рішення № 233 про розстрочення податкового боргу позивача. На підставі вказаного рішення підприємству необхідно було сплатити в 1 кварталі 2002р. суму 228878,31 грн. податку на додану вартість.

            01.04.2002р. податковим органом було прийнято рішення № 10 про дострокове розірвання договору про розстрочення податкового боргу

            Відповідно до підпункт 5.5 пункту 5 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв’язку з відміною картотеки, з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов’язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу.

            Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2002р. позивачем було перераховано в установленому порядку суму заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 997948,91 грн., тобто в день виникнення зобов’язання по сплаті суми податкового боргу.

            За вказаних обставин відповідачем неправомірно обліковується сума заборгованості - 997948,91 грн., як така, що несвоєчасно перерахована.

            Місцевим та апеляційним господарськими судами обґрунтовано визначено те, що в Акті перевірки податковим органом неправомірно встановлено строк сплати податку на додану вартість з посиланням на дані податкових декларацій, а зазначені в додатку до Акта перевірки дні затримки платежу не відповідають фактичним обставинам.

            З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності ухвалених у справі судових рішень.

            Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції  залишає  касаційну скаргу  без задоволення, а  судові рішення - без змін, якщо визнає,  що суди першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.      

            Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції  –

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2005р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2005р. у даній справі без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Брайко А.І.                

(підпис)

Ланченко Л.В.                 

(підпис)

Пилипчук Н.Г.                

      (підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар:                                                 А.О. Сватко