Ухвала суду № 3481238, 03.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2009 року                                                                  № К-10555/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Гусєвій К.О.  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. 

та постанову господарського суду м. Києвавід 15.01.2007 р.

у справі№ 11/603-А господарського суду м. Києва

за позовомДочірнього підприємства «Баржова компанія»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ: 

Постановою господарського суду м. Києвавід 15.01.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р., задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства «Баржова компанія»та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.10.2006 р. № 0008042310/0.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ДПІ у Печерському районі                 м. Києваоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ДП «Баржова компанія» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період травень-червень 2006 р., за результатами якої складено акт від 10.10.2006 р. № 469/23-10/24929143.

В ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заявлено до відшкодування за червень 2006 р. суму ПДВ у розмірі 1166446 грн., яка була сформована позивачем у квітні 2006 р., а не у попередньому періоді (тобто в травні 2006 р). Також в акті перевірки зазначено, що згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню за червень 2006 р. підлягає сума податку, фактично сплачена ДП «Баржова компанія» у травні 2006 р. за товари (роботи, послуги), що надавались позивачу у попередньому періоді (тобто також у травні 2006 р.). Сума ПДВ в розмірі 1166446 грн., сформована у квітні 2006 р., згідно з висновками відповідача, підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації за червень 2006 року та підлягає перенесенню в р. 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2006 р. № 0008042310/0, яким виявлено відсутність у ДП «Баржова компанія» права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації за червень 2006 р., в зв’язку з чим позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1166446 грн. за червень 2006 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Так, судами встановлено, що позивачем у липні 2006 р. було подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за червень 2006 р., в якій визначено до бюджетного відшкодування суму у розмірі 27762507 грн., що складається з податкового кредиту, сформованого у квітні 2006 р. (1116446 грн.) та у травні              2006 р. (26596061 грн.).

За придбаними товарами позивач в квітні 2006 р. сформував свій податковий кредит (1116446 грн.) по першій події (отримання товарів). Суми такого кредиту ввійшли до складу від’ємного значення з ПДВ за квітень 2006 р.

В травні 2006 р. позивач здійснив оплату отриманих товарів, в тому числі сплатив ПДВ у розмірі 1116446 грн. Крім того, також у травні 2006 р. позивач здійснив оплату товарів, отриманих безпосередньо в травні 2006 р., в тому числі ПДВ у розмірі 26596061 грн. Перерахування зазначених коштів, в тому числі ПДВ, в повному обсязі підтверджується платіжними дорученнями.

Суми ПДВ у розмірі 27762507 грн., в тому числі за квітень 2006 р. -             1116446 грн.) були заявлені позивачем до бюджетного відшкодування за червень   2006 р.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що відповідно до листа ДПА України від 08.06.2006 р. № 10937/7/16-1917-26 при заповненні рядка № 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» у нього включаються суми податку на додану вартість по тих товарах (послугах), податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді з оплатою.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Натомість в назві рядка № 3 форми «Розрахунку суми бюджетного відшкодування» зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума ПДВ, з якої утворилось від’ємне значення (котре в поточному періоді може утворитись за рахунок від’ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, формулювання рядка № 3 Розрахунку не відповідає повною мірою положенням абзацу «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Судами встановлено, що позивач придбав та фактично отримав товари в квітні 2006 р. Відповідно за придбаними товарами позивач в квітні 2006 р. сформував свій податковий кредит по першій події (отримання товарів). Суми такого кредиту ввійшли до складу від’ємного значення з ПДВ за квітень 2006 р.

Відповідно до абзацу 3 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» така сума від’ємного значення зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (тобто до травня 2006 р.).

В травні 2006 р. позивач здійснив оплату отриманих товарів, в тому числі сплатив ПДВ. Крім того, також у травні 2006 р. позивач здійснив оплату товарів, отриманих безпосередньо в травні 2006 р., в тому числі ПДВ.

Таким чином, сплачена позивачем сума вартості товарів (в тому числі ПДВ) в травні 2006 р. включила в себе вартість товарів (в тому числі ПДВ) за квітень            2006 р. та вартість товарів (в тому числі ПДВ) за травень 2006 р.

Отже, наведене дає підстави колегії суддів погодитись з висновком судів, що позивач у відповідності до вимог абзацу «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у наступному податковому періоді (тобто червні            2006 р.) правомірно включив в суму бюджетного відшкодування лише фактично сплачений ним ПДВ у попередньому податковому періоді (тобто в травні 2006 р.).

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суди обґрунтовано послались на те, що в спірному випадку ДПІ у Печерському районі м. Києва не діяла у спосіб, встановлений пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не здійснила камеральну перевірку податкової декларації позивача за червень 2006 р. протягом 30 днів, наступних за днем отримання такої податкової декларації, не склала акт такої перевірки, а також неправомірно здійснила позапланову виїзну перевірку позивача, оскільки це було зроблено поза межами строків, встановлених Законом.

Колегією суддів зазначається, що право на відшкодування від’ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 р. і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірна відмова відповідача у наданні бюджетного відшкодування ПДВ порушила право власності юридичної особи (позивача у справі), зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. та постанову господарського суду м. Києвавід 15.01.2007 р.у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі                 м. Києвазалишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р. та постанову господарського суду м. Києвавід 15.01.2007 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Голубєва Г.К.

                                    Карась О.В.

                                    Федоров М.О.