Ухвала суду № 34812125, 29.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р. Справа № 17717/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2009 року за №0000972200/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 14 894,05 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 21 жовтня 2009 року за №0000972200/0 є безпідставним та винесене з порушенням Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків. Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» при укладені 6 лютого 2009 року кредитної угоди із кредитною спілкою «Інкомвклад» не зазнало збитків. Також, податковим органом неправомірно допущено в акті ототожнення кредитування - як однієї з банківських операцій, плата за яке проводиться у вигляді процентної ставки, з придбанням-продажем товарів (робіт, послуг), де дохід визначається, виходячи з договірних цін, але не вище (нижче) від звичайних, з посиланням при цьому на пункт 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, поняття, як «звичайний процент» або «звичайна процентна ставка» так «середньозважена відсоткова ставка» взагалі законодавству невідомі та застосування відповідачем до спірних правовідносин положень п.п.7.4.1.,7.4.2.,7.4.3. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є незаконним та хибним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі документальними доказами.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку КБ «Західінкомбанк» ТзОВ з окремих питань на виконання постанови ОВС ГСУ МВС України від 19 серпня 2009 року за період з 1 листопада 2008 року по 17 серпня 2009 року. За результатами цієї перевірки 7 жовтня 2009 року складено акт за №3613/2200/19233095.

Відповідно до даного акту встановлено порушення вимог пункту 1.10, підпункту 1.11.1 пункту 1.11, пункту 1.20 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.3 пункту 7.7 статті 7, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік на загальну суму 14 894,05 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку апелянта Луцькою ОДПІ сформоване податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2009 року за №0000972200/0 в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в сумі 14 894,05 грн.

В акті перевірки Луцька ОДПІ стверджує, що апелянтом в порушення вимог статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредит КС «Інкомвклад» видано під процентну ставку, яка є нижчою від ставки, що виплачується КБ «Західінкомбанк» по депозитах, а також нижче облікової ставки НБУ (12,0 відсотків річних діє з 30.04.2008р.). Також встановлено, що окремі члени кредитної спілки «Інкомвклад» є інсайдерами, які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку (згідно п.п. 1.9-1.11, п.п. 1.14 глави 1 розділу VI постанови НБУ №368 від 28 серпня 2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні»), а саме: ОСОБА_1 - голова Спостережної ради банку, (дозвіл №60 від 13.12.2006р.); ОСОБА_2 - член Спостережної ради банку (протокол №36 від 25.05.2004р.); ОСОБА_3 - заступник голови Правління, директор департаменту валютних операцій, член Правління банку; ОСОБА_4 - директор департаменту пасивних операцій, член Правління банку, член Спостережної ради КС «Інкомвклад» та ОСОБА_5 - начальник відділу внутрішнього аудиту банку.

Згідно кредитних договорів, укладених із Національним банком України від 6 листопада 2008 року, 20 листопада 2008 року та 9 грудня 2008 року, Національний банк України надав апелянту кредит з оплатою 17% та 19% річних.

Також тимчасовий адміністратор КБ «Захдінкомбанк» ТзОВ ОСОБА_6 14 травня 2009 року направила голові правління КС «Інкомвклад» письмове повідомлення за №25-1653 про розірвання в односторонньому порядку кредитного договору №0606/09-725 від 6 лютого 2008 року у зв'язку з тим, що даний договір є збитковим для установи та умови договору не відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п.п. 1.14 глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що апелянт належним чином не довів невідповідність податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ вимогам законодавства та не надав суду доказів, які б належним чином підтверджували відсутність шкоди оспорюваних кредитних операцій для фінансового розвитку банку, а отже наявності виключної умови передбаченої ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», при наявності якої Банку дозволяється укладати угоди з пов'язаними особами, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій в розмірах, які значно менші від звичайних.

Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так, згідно статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Колегія суддів зазначає, що у взаємозв'язку з даною нормою ч. 2 ст. 53 Закону чітко регламентує, що банкам забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку, банк не має права встановлювати процентні ставки за кредитними чи депозитними операціями, які є нижчими від собівартості цих послуг у банку.

А тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що апелянт при укладенні 6 лютого 2009 року з кредитною спілкою «Інкомвклад» кредитного договору №0606/09-725 із сплатою 9,5% річних порушив вимоги статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування доходу, такий отриманий платником податку від продажу товарів пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення зазначених вище підпунктів поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Кредит є фінансовою послугою, що надається банком іншим особам, а операції з надання коштів у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент підпадають під дію підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Інсайдерами апелянта є ОСОБА_1 (голова Спостережної ради банку), ОСОБА_2 (член Спостережної ради банку), ОСОБА_3 (заступник голови Правління, директор департаменту валютних операцій, член Правління банку), ОСОБА_4 (директор департаменту пасивних операцій, член Правління банку) та ОСОБА_5 (начальник відділу внутрішнього аудиту банку), що підтверджується списком інсайдерів КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, складеного головним бухгалтером апелянта Козачуком P.M. та не заперечується представниками сторін.

Принагідно слід зазначити, що фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є членами кредитної спілки «Інкомвклад», а ОСОБА_4 також є і членом Спостережної ради КС «Інкомвклад», що підтверджується протоколом №1 установчих зборів членів від 1 серпня 2005 року та не заперечується представниками сторін.

Пунктом 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що пов'язаною особою визнається посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Отже, з наведеного стало очевидним, що оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 займають відповідні посади в публічному акціонерному товаристві «Західінкомбанк», а також є членами спілки та Спостережної ради КС «Інкомвклад», а тому кредитна спілка «Інкомвклад» є пов'язаною особою із банком - публічним акціонерним товариством «Західінкомбанк».

Статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати більш сприятливі умови,ніж угоди,укладені з іншими особами. Угоди,укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.

Банк може укладати угоди з пов'язаними особами, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші звичайних, у разі, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку.

Відтак, податковий орган вірно зробив висновок про те, що ціна договору, визначена у кредитному договорі банку з пов'язаною особою, не відповідає рівню звичайної ціни. А тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що визначена сторонами договору звичайна ціна послуг не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Луцька ОДПІ належним чином довела наявність збитків від проведеної трансакції кредитування КС «Інкомвклад» AT «Західінкомбанком», що ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи, а саме вищевказаним повідомленням тимчасового адміністратора КБ «Захдінкомбанк» ОСОБА_6 від 14 травня 2009 року за №25-1653 про розірвання в односторонньому порядку кредитного договору №0606/09-725 від 6 лютого 2008 року у зв'язку з тим, що даний договір є збитковим для установи та умови договору не відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п.п. 1.14 глави 1 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до переконання про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року у справі № 2а-19309/09/0370- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Р.М. Гулид

Судді : В.З. Улицький

В.М. Каралюс