Постанова № 3481159, 12.02.2009, Харківський окружний адміністративний суд

      № 2-а-7984/08/2070

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

Іменем України

   м. Харків                                                                                                 12 лютого 2009 року                                                                                      

            Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді    -                                  Тацій Л. В.

судді                           -                                  Курило Л.В.

судді                           -                                  Чалий І.С.

за участю секретаря судового засідання -    Андрієць М.О.

за участю:

прокурора – Крайник К.О.

представника  позивача – Кутько Г.С., діє за дорученням № 01 від 16.01.09, Коновалов О.А., діє за дорученням № 02 від 16.01.09

представника відповідача – Сліденко А.В., діє за дорученням від 15.12.2004 року № 7735/10/10-025, Симонов А.А., діє за дорученням № 1030/10/10-018 від 31.01.08

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» до Державної податкової інспекції у Ленінської районі міста Харкова про скасування (визнання нечинним) податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати повністю (визнати нечинним) податкове повідомлення-рішення від 28.02.2008р. № 0000292330/0 (яке під час здійснення процедури апеляційного узгодження податкового зобов’язання мало реквізити №0000292330/1 від 27.03.2008р., №0000292330/2 від 29.05.2008р., №0000292330/3 від 04.09.2008р.) про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 8666368,50 грн.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги, в обґрунтування яких пояснили, що підставою для визначення відповідачем податкового зобов’язання став акт "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Веста" код ЄДРПОУ 30288313 з питань правових відносин з ДП "У.П.К.-Ресурс" код ЄДРПОУ 32208114 за період з 01.07.2005р. по 28.02.2006р. № 373/23-304/30288313 від 18.02.2008р." (далі – акт перевірки). Позивач зазначає, що висновки акту суперечать пункту 5 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, який чітко і вичерпно визначає підстави недійсності податкових накладних, приписи якого є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають; п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не зазначає наявність відбитку печатки та підпису особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) на податковій накладній в якості її обов’язкового реквізиту; посилання відповідача на вимоги пункту 18 того ж Порядку помилковим, зробленим внаслідок занадто довільного тлумачення приписів вказаної норми, яка, на думку позивача, навіть уразі її порушення, не створює матеріально-правових підстав для недійсності виданих платником податку податкових накладних; правочини, укладені (вчинені) між ТОВ "Веста" та ДП "У.П.К.-Ресурс", а також фінансові, звітні податкові документи і розрахункові документи ДП "У.П.К.-Ресурс" у судовому порядку недійсними не визнані; у порушенні кримінальних справ стосовно посадових осіб ДП "У.П.К.-Ресурс", в тому числі й по факту службового підроблення за ч. 2 ст. 366 КК України, а також за фактами, пов’язаними із господарською діяльністю зазначеної юридичної особи та сплати нею податку на додану вартість, – відмовлено постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 30.08.2007р. (залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28.09.2007р. по справі № 10-96 2007р.), постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.10.2007р. та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2007р по справі № 11а-2445/2007.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на наступне. Обставини, викладені в акті перевірки, є доведеними належним способом, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2008р. № 0000292330/0 законним та обґрунтованим, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. За результатами вищезазначеної перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 5777579 грн., яке виникло внаслідок порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пункту 18 "Порядку заповнення податкової накладної", яке виразилося у включенні до складу податкового кредиту сум на підставі податкових накладних, виписаних від імені ДП "У.П.К.-Ресурс" невідомими особами. Відповідач вважає, що наявність в країні дозвільного порядку отримання печатки свідчить, що всі законодавчі вимоги про скріплення певного документу печаткою розуміються в сенсі печаткою, що отримана легальним шляхом. В судових дебатах представник позивача зазначив про неможливість задоволення адміністративного позову, вимоги якого полягають у одночасному скасуванні повністю та визнанні нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Залучений до участі у справі прокурор проти позову заперечував, зазначив про законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 28.02.2008р. № 0000292330/0, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідачем в акті перевірки (а.с. 27) встановлено, що позивачем за період з липня 2005 року по лютий 2006 року було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 5777579 грн., внаслідок чого позивач порушив пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, мотивуючи це тим, що згідно наданим СУ ПМ ДПА України на адресу відповідача ксерокопії висновків Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз № 680 від 29.03.2007р. судово-технічної експертизи документів по кримінальній справі №70/63-06 та №4809 від 31.05.2007р. судово-почеркознавчої експертизи по кримінальній справі №69-20: на податкових накладних від 24.11.05 №329, 14.11.05 №299, 24.11.05 №327, 26.07.05 №44, 26.07.05 №43, 14.09.05 №107, 14.09.05 №108, 23.09.05 №130, 26.09.05 №134, 29.09.05 №150, 30.09.05 №160, 24.10.05 №241, 24.10.05 №244, 24.10.05 №239, 31.10.05 №268, 14.11.05 №300, 14.11.05 №296, 14.11.05 №297, 15.11.05 №303, 15.11.05 №304, 24.11.05 №333, 24.11.05 №328, 30.11.05 №363 відтиски печатки від імені ДП "У.П.К.-Ресурс" нанесені однією і тією ж печаткою, але не тією, якою нанесені на податкових накладних від 28.02.06 №97, 20.02.06 №55, 19.02.06 №96, 17.01.06 №9, 17.01.06 №7, 25.01.06 №29, 25.01.06 №31, 26.12.05 №437, 14.12.05 №397, 23.12.05 №433, 23.12.05 №434, 15.12.05 №409, 15.12.05 №405, 29.12.05 №461, 14.12.05 №401, 14.12.05 №399, 15.08.05 №67, 16.08.05 №68, 23.08.05 №70, 23.08.05 №71, 23.08.05 №69, 31.08.05 №84; від імені Редя О.Є., нижче реквізитів продавця ДП "У.П.К.-Ресурс", проти прізвища Редя О.Є. в договорі №15/06 купівлі-продажу природного газу між ДП "У.П.К.-Ресурс" та ТОВ "ВЕСТА" від 25.07.2005р.  в графі: "/підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну/", проти прізвища: "Редя О.Є." в податковій накладній №44 від 26.07.2005р. ; "/підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну/" проти прізвища: "Редя О.Є." в податкові накладній №43 від 26.07.2005р. виконані не Редею О.Є., а іншою особою. Також згідно листа відділу дозвільної системи УГБ ГУ МВС України в м. Києві від 09.08.2007р. № 9/1-вх.876 ДП "У.П.К.-Ресурс" до відділу дозвільної системи УГБ ГУ МВС України в м. Києві на виготовлення печатки не зверталося. Згідно листа Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.07.2007р. № 54/вх7369 дозвіл на виготовлення печатки для ДП "У.П.К.-Ресурс" дозвільною системою не надавався.

Судова колегія не погоджується з вказаними твердженнями відповідача, оскільки відповідачем не враховані відповідні приписи Закону України "Про податок на додану вартість", "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, постанови судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000р. № 04-1/1-7/21 та рішення судової колегії з розгляду спорів Вищого арбітражного суду України від 21.12.99р., якими визнано недійсною ч. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. № 165 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 08.10.98р. № 469) в частині слів "Податкова накладна вважається недійсною… в разі порушення особою, яка вказана в пункті 2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку чи її невідповідності фактичним податковим зобов’язанням, заявленим продавцем".

Ухвалою суду від 16.09.2008 року задоволено клопотання позивача та витребувано від ВДС УГБ ГУМВС України в м. Києві (м. Київ, вул. Єреванська, 18-А) відомості щодо видачі протягом 2002-2006 років дозволів на виготовлення печаток ДП "У.П.К.-Ресурс" (код ЄДРПОУ 32208114). Згідно листа ВДС УГБ ГУМВС України в м. Києві № 9/1-вх.1331 від 27.11.08 року ДП «У.П.К.-Ресурс» в період 2002-2006 до ВДС УГБ ГУМВС України в м. Києві з питань отримання дозволу на виготовлення печатки не зверталося. (а.с. 161)

Ухвалою суду від 16.09.2008  2008 року задоволено клопотання позивача та витребувано від Печерської районної в м. Києві адміністрації (01010, м. Київ, вул. Суворова, 15) оригінали свідоцтв про державну реєстрацію ДП "У.П.К.-Ресурс" (код ЄДРПОУ 32208114), які знаходяться в його реєстраційній справі, а за їх відсутності – належним чином завірені копії. Згідно листа  Печерської районної в м. Києві державної адміністрації № 5995/11/08 від 26.11.08 року відсутня можливість надати вказані свідоцтва.

Також позивач звернувся до суду із клопотанням зобов’язати відповідача надати належним чином засвідчені копії свідоцтв про державну реєстрацію ДП "У.П.К.-Ресурс" (код ЄДРПОУ 32208114), в тому числі зворотного боку, де згідно до п.п. 3.1.8 Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999р. № 17, має міститися штамп про видачу дозволу на право виготовлення певної кількості печаток. Вказане клопотання судом було залишене без задоволення оскільки представники відповідача зазначили про самостійне надання до суду відповідних документів, які є підставами для викладених в акті перевірки висновків, для підтвердження обставин, на які відповідач посилається. Проте відповідних документів та/або доказів відповідачем до матеріалів справи не надано, зв’язку з чим суд у відповідності до ч. 6 ст. 71 КАС України вирішує справу на основі наявних доказів. Наданим позивачем до матеріалів справи актом перевірки (а.с. 24)  встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 035992 11.10.2002р. проведено державну реєстрацію ДП "У.П.К.-Ресурс", яке знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 17.10.2002р.; юридична та звітна частина облікової справи за 2005-2006р. вилучена за постановою слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві Сингаївського С.С. від 02.07.2006р., кримінальна справа № 18-00282.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у редакції чинній на момент здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій, встановлено порядок обчислення і сплати податку, п. 7.4 вказаної статті регулює виникнення податкового кредиту. Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на отримані від дозвільних органів МВС у м. Києві відомості стосовно того, що дозвіл на виготовлення печатки для ДП "У.П.К.-Ресурс" не видавався. Наслідком чого, на твердження відповідача, є висновок, що всі документи, скріплені даною печаткою (у т.ч. податкові накладні, суми по яким включені позивачем по даній справі до податкового кредиту), не можуть вважатися такими, що містять даний обов’язковий реквізит в розумінні п.18 Порядку № 165 – тобто податкові накладні оформлені з порушенням порядку їх заповнення (п.п. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), що виключає можливість підтвердження ними податкового кредиту (п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Між тим, положення п.п. 7.2.1 та п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не зазначають наявність відбитку печатки на податковій накладній в якості її обов’язкового реквізиту.

Суд також враховує ту обставину, що згідно до пункту 3.1.2 Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999р. № 17, дозволи на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів у різний час видавалися різними органами, зокрема стосовно спірних правовідносин у межах цієї справи з 26.06.2002р. до 07.09.2005р. - ГУАСМ МВС України, яке здійснюючи в повному обсязі функції дозвільної системи, може видавати всі, передбачені зазначеною Інструкцією, види дозволів та квитанцій; а також управліннями, відділами адміністративної служби міліції ГУМВС України в м. Києві та Київській області і міськрайорганами внутрішніх справ м. Києва. З 07.09.2005р. і по цей час відповідні дозволи могли бути видані: ДГБ МВС України, який здійснюючи в повному обсязі функції дозвільної системи, може видавати всі, передбачені зазначеною Інструкцією, види дозволів та квитанцій; а також управліннями, відділами адміністративної служби міліції ГУМВС України в м. Києві та Київській області; УМВС України в м. Києві та Київській області, які здійснюючи функції дозвільної системи, можуть видавати дозволи на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів юридичним і фізичним особам - підприємцям, перерахованим у підпункті 3 цього пункту; а також міськрайорганами внутрішніх справ. Отже залучені до матеріалів справи листі-відповіді ВДС УГБ ГУМВС України в м. Києві, Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ВДС УГБ ГУ МВС України в м. Києві, ДГБ МВС України не є вичерпними доказами, які достеменно доводять ненадання ДП "У.П.К-Ресурс" протягом 2002-2006 років дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів. Як передбачено вищезазначеною інструкцією у цей період часу такі дозволи могли бути видані також й ГУАСМ МВС України, управліннями, відділами адміністративної служби міліції ГУМВС України в м. Києві та Київській області і міськрайорганами внутрішніх справ м. Києва; безпосередньо УМВС України в м. Києві та Київській області. Проте доказів того, що ДП "У.П.К-Ресурс" не отримувало протягом 2002-2006 років дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів в зазначених органах відповідачем не надано. Згідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. П.п. 3.1.8 (до 07.09.2005р. – п.п. 3.1.9) Інструкції "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999р. № 17, передбачено проставляння відповідним органом внутрішніх справ на зворотному боці оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію штампу про видачу дозволу на право виготовлення певної кількості печаток і штампів. Отже, з урахуванням кількості органів, які могли протягом 2002-2006 років видати ДП "У.П.К-Ресурс" дозволи на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, а також враховуючи зміну таких органів протягом зазначеного часу, лише відсутність чи наявність такого штампу на зворотному боці свідоцтва про державну реєстрацію ДП "У.П.К.-Ресурс" може бути у розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України належним та допустимим доказом ненадання або видачі ДП "У.П.К-Ресурс" дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів у зазначений період.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Доказів визнання недійсними податкових накладних, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту оспорювань суму у встановленому законом порядку суду не надано - отже, такі податкові накладні не можуть вважатися недійсними. Окремі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки платника податку, зокрема: скріплення їх печаткою, на виготовлення якої ймовірно не видався дозвіл, не роблять ці накладні завідомо недійсними, і не свідчать заздалегідь про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні можуть бути підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами ст. 86 КАС України, про можливість ідентифікації контрагента позивача, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум. Фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ДП "У.П.К.-Ресурс" природного газу підтверджується копіями реєстрів споживачів природного газу, поставленого ДП "У.П.К. Ресурс", який споживався споживачами по всій території України, зокрема у Харківській, Закарпатській, Дніпропетровській та Запорізькій областях – зазначені реєстри засвідчені відповідно ВАТ "Харківгаз", ВАТ "Закарпатгаз", ВАТ "Дніпрогаз", ВАТ "Запоріжгаз". Српілення ДП "У.П.К.-Ресурс" виданих ним податкових накладних своєю печаткою, стосовно якої дозвіл на її виготовлення можливо не отримувався, не є підставою для висновку про неправомірність віднесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Факт реєстрації контрагента позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ДП "У.П.К.-Ресурс") на момент складання на адресу позивача спірних податкових накладних був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суду не було надано доказів визнання недійсною угоди, укладеної позивачем з ДП "У.П.К.-Ресурс" або анулювання виданого цій особі свідоцтва платника податку на додану вартість на час господарських відносин із позивачем. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту несплати до бюджету ДП "У.П.К.-Ресурс", перерахованих їм у складі вартості придбаного товару або не включення цих сум до податкових зобов’язань за відповідні звітні податкові періоди. Не надано суду також і інших допустимих доказів несплати ДП "У.П.К.-Ресурс" податкових зобов’язань з податку на додану вартість за вказаний період чи наявності податкового боргу внаслідок здійснення ним вищезазначених господарських операцій з позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законами України "Про державну податкову службу", "Про податок на додану вартість"  і іншими законами ДПА та відповідачеві не надане право встановлювати умови недійсності документів, а також визнавати недійсними документи, зокрема , податкову накладну. Закон України "Про податок на додану вартість" (п. 10.3) надав ДПА право встановлювати правила податкового обліку, а не визначати, які з податкових накладних є недійсними. П.п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті (робіт, послуг) - актом прийому робіт (послуг) або банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Тобто право на податковий кредит існує, зокрема, за податковою накладною, наданою продавцем, доти, поки інше не буде встановлено рішенням суду.

Закон України "Про податок на додану вартість" (п. 7.2 Закону) встановлює перелік вимог до податкової накладної, однак дійсність податкової накладної не зв’язана з обов’язком дотримувати інші умови, зокрема, передбачені Порядком. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України і п. 2, 3 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ДПА України видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподатковування і затверджує форми податкових документів, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і інших платежів, саме тому у виконання п. 3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165 (з подальшими змінами) затверджений Порядок заповнення податкової накладної і зареєстрований у Мін’юсті України 23.06.97р.

Пунктом 7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачені вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна. Вимоги до податкової накладної певний період часу були встановлені також ст. 18 Указу Президента України від 07.08.98р. № 857/98 "Про деякі зміни в оподатковуванні".

Відповідні норми включені в Порядок заповнення податкової накладної. Зазначений Порядок і є різновидом правил податкового обліку, установлення яких згідно п. 10.3 Закону України "Про податок на додану вартість" відноситься до компетенції ДПА України.

Оскільки ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяє включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними, отже податкові накладні, що не відповідають вимогам цієї статті, є недійсними. Податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 ст. 7 Закону). Пунктом 7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачені вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна. Не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними. Якщо платником податків суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними документами (зокрема податковою накладною), до нього застосовуються фінансові санкції (пп. 7.4.5 ст. 7 Закону).

Частиною 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, в редакції, чинній до 01.08.2001 р., визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, або в разі порушення особою, яка вказана в пункті 2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку чи її невідповідності фактичним податковим зобов’язанням, заявленим продавцем. Зміст цієї норми не встановлював правила податкового обліку, що входить у компетенцію ДПА за законом, а визначав рамки відповідальності за порушення, зазначені Порядком.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначені засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та встановлено, що відповідальність за них визначається винятково законами України.

Порушення вимог заповнення податкової накладної відповідно до норм Закону і Порядку може бути підставою для визнання такої податкової накладної належним доказом сплати податку і відповідно віднесення зазначеної в податковій накладній суми податку в податковий кредит. У разі розбіжності доказів оцінки сплати податку його платником між державним податковим органом і платником податків, у зв’язку з порушенням вимог заповнення податкової накладної, суд оцінює докази сторін у їхній сукупності, ніякі докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

З вищезазначених підстав постановою від 28.04.2000р. № 04-1/1-7/21 Судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов, а також рішенням від 21.12.99р. Судової колегії з розгляду спорів Вищого арбітражного суду України визнано недійсною ч. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. № 165 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 08.10.98р. № 469) в частині слів "Податкова накладна вважається недійсною… в разі порушення особою, яка вказана в пункті 2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку чи її невідповідності фактичним податковим зобов’язанням, заявленим продавцем".

Отже юридична значимість податкової накладної як звітного та розрахункового документа, а відтак і як підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлюється відповідністю податкової накладної вимогам, які встановлені законом до її змісту. Однією з таких вимог відповідно до ст. 18 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98р. № 857/98, прийнятого в порядку, передбаченому п. 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, та чинного до 31.03.2005, була вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та щодо скріплення податкової накладної печаткою такого платника податку – продавця. Проте зазначений Указ втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України (згідно із п. 18 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 25.03.2005р. № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України"). Отже зазначені вимоги не можуть застосуватися до спірних податкових накладних, які згідно акту перевірки складені у період з липня 2005 року по лютий 2006 року, тобто поза межами періоду часу регулювання спірних правовідносин Указом Президента "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98р. № 857/98.

Колегія суддів також враховує ті обставини, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 30.08.2007р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28.09.2007р. по справі № 10-96 2007р., відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ДП "У.П.К.-Ресурс", за відсутністю в їх діях складів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 2 ст. 366 КК України, ч. 3 ст. 209 КК України. Окрім того постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.10.2007р. скасована постанова від 08.02.2007р. про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків ТОВ "Укргазегологія" за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, які представляли інтереси ДП "У.П.К.-Ресурс" за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, постанову від 15.03.2007р. про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків ТОВ "ТВК "Енергоінвест" за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, які представляли інтереси ДП "У.П.К.-Ресурс" за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та постанову від 20.03.2007 року про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків ВАТ "Волинь-цемент" за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, які представляли інтереси ДП "У.П.К.-Ресурс" за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, в частині порушення стосовно невстановлених слідством осіб, які представляли інтереси ДП "У.П.К.-Ресурс", а також відмовлено у порушенні кримінальної справи стосовно Шоста П.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за відсутності в його діях складу злочину. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.11.2007р. по справі № 11а-2445/2007 вищезазначену постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 22.10.2007р. в частині порушення кримінальних справ стосовно невстановлених слідством осіб, які представляли інтереси ДП "У.П.К.-Ресурс", уточнено із зазначенням про відмову в порушенні цих кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, стосовно невстановлених слідством осіб, які представляли інтереси ДП "У.П.К.-Ресурс".

Таким чином, встановлена відсутність у діях службових осіб ДП "У.П.К.-Ресурс" складу злочинів, передбачених як ч. 2 ст. 366 КК України (службове підроблення – внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів), так й ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах). Також встановлено, що доказів, які б вказували на ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 366 КК України, що було вчинене службове підроблення якого документу, не має.

За таких обставин висновки акта перевірки є безпідставними, а донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій - неправомірними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду належних доказів правомірності визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість застосування до нього штрафних санкцій, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 160 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

            1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА» до Державної податкової інспекції у Ленінської районі міста Харкова про скасування (визнання нечинним) податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

            2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2008 року № 0000292330/0 (яке під час здійснення процедури апеляційного узгодження податкового зобов’язання мало реквізити № 0000292330/1 від 27 березня 2008 року, № 0000292330/2 від 29 травня 2008 року, № 0000292330/3 від 04 серпня 2008 року) про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 8666368,50 грн.

            3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

            4.  Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА»   (ідентифікаційний код 30288313, місцезнаходження: пров. Динамівський, 4, м. Харків, 61177, поточний рахунок № 26090019342 в АКРБ «Регіон-банк», МФО 351254)  витрати по сплаті державного мита в сумі 1,70 (одна грн. 70 коп.) грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2009 року.

Головуючий суддя                                  (підпис)                                                  Л.В. Тацій

Суддя                                                        (підпис)                                                  Л.В. Курило  

Суддя                                                        (підпис)                                                  І.С. Чалий

З оригіналом згідно. Постанова не набула законної сили.

Суддя