Постанова № 3481157, 23.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

№ 2-а-8964/08/2070

П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Харків 23 березня 2009 року

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Тацій Л. В. при секретарі судового засідання - Андрієць М.О. за участю: представника позивача - Тур В.Ю., діє за дорученням № 76 від 11.12.08, ОСОБА_2, діє за дорученням № 61 від 15.10.08, Юрченко Є.В., діє за дорученням № 60 від 15.10.08, Алімова І.М., діє за дорученням № 62 від 15.10.08 представника відповідача - Крюченко Т.М., діє за дорученням № 16379/10/10-017 від 28.11.08, Лупівок О.П., діє за дорученням № 12178/10/10-017 від 26.08.08, Коваленко Д.С., діє за дорученням № 13393/10/10-081 від 23.09.08, Штих О.В., діє за дорученням № 14539/10/10-017 від 16.10.08

представника третьої особи 1 не прибув

представника третьої особи 2 не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, треті особи Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та скасування першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачзвернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якомупісля доповнення позовних вимог просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000140851/0 від 26.08.2008 року за платежем: податок на прибуток банківських установ на суму 131 364,28 грн., а також першу податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 15.09.2008 року № 1/99.

В судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків акту перевірки, а тим самим і податкового повідомлення-рішення приписам Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств", «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України".

Представники відповідача з заявленими позовними вимогами не погодились, у своїх запереченнях на адміністративний позов, а також у поясненнях, що надавались під час судового розгляду справи посилались на відповідність прийнятих рішень вимогам діючого законодавства.

Третя особа, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва, до суду свого представника не направила, просила розглядати справи без участі її представника, відповідно до наданих пояснень проти позову заперечувала.

Третя особа, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровськ, до суду свого представника не направила, просила розглядати справи без участі її представника, відповідно до наданих пояснень проти позову заперечувала.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було проведено виїзну планову перевірку АКБ "Золоті ворота"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 по 31.03.08, за результатами якої складено акт № 1708/50-2/20015529 від 12.08.08 (а.с. 17-90, т. 1)

Відповідно до вказано акту перевіркою встановлено, крім іншого, порушення пп. 1.18.1 п.1.18 ст. 1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.І, пп.5.2.4 п.5.2, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5, пп.7.9.6 п.7.9 ст.7, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2, пп. 12.2.4 п.12.2 ст.12 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997 № 183/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірено, у сумі 36685,27 грн., в т.ч. півріччя 2006 року завищено податок на прибуток на суму 1285,59 грн. (в тому числі за 2 квартал 2006- 1285,59 грн.); З квартали 2006 року завищено податок на прибуток на суму 5289,61 грн. (в тому числі за З квартал 2006 4004,02 грн.); 2006 рік занижено податок на прибуток на суму 96285,21 грн. (в тому числі за 4 квартал 2006 101574,82 грн.); 1 квартал 2007 року завищено податок на прибуток на суму 6225,79 грн. (в тому числі за 1 квартал 2007 6225,79 грн.); півріччя 2007 року занижено податок на прибуток на суму 3756,36 грн. (в тому числі за 2 квартал 2007-9982,15 грн.); З квартали 2007 року завищено податок на прибуток на суму 138533,84 грн. (в тому числі за З квартал 2007 142290,20 грн.); 2007 рік завищено податок на прибуток на суму 152527,73 грн. (в тому числі за 4 квартал 2007 - 13993,89 грн.); І квартал 2008 року занижено податок на прибуток на суму 92927,79 грн. (а.с. 89, т. 1)

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000140851/0 від 26.08.08, відповідно до якого позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток банківських установ в сумі 131364,28 грн., з яких за основним платежем 36385,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 94679,01 грн. (а.с. 118, т. 1)

Відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці філії АКБ "Золоті ворота" у м. Дніпропетровську відповідачем визначено, що в порушення п. 5.1 , п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» філією завищено валові витрати у 2006 році на вартість тонування легкового автомобіля, оскільки, за думкою відповідача витрати на тонування скла легкового автомобіля не повязані з господарською діяльністю Філії, не направлені на підвищення якості наданих послуг та не мають майбутніх економічних вигод. (а.с. 64-65, т. 1)

Відповідно до копії розпорядження № 51 від 30.08.06 «Про безпеку директорів філій» головою правління АКБ «Золоті ворота» філії було зобовязано з метою забезпечення безпеки директорів філій під час переміщення у службових цілях службовим автотранспортом здійснити тонування скла службових автомобілів, які знаходяться в особистому розпорядженні директорів філій. (а.с. 22, т. 2)

Судом встановлено, підтверджено представником позивача та не заперечувалося представником відповідача, що автомобіль ВАЗ21102 є власністю АКБ "Золоті ворота" та відноситься в податковому обліку до 2 групи основних фондів на підставі пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно з п.1.4 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України" від 20.12.2005 року № 480 передбачено, що поліпшення об'єкта основних засобів - витрати, що пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання.

Згідно з пп. 1.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З аналізу вказаної норми вбачається, що для віднесення за встановленими правилами на валові витрати витрат підприємства по тонуванню скла автомобіля необхідно, щоб виконувалися наступні умови: по-перше, придбані товари (роботи, послуги) повинні бути використані у власній господарській діяльності підприємства, по-друге, вони повинні бути підтверджені документально.

Як встановлено судом, тонування скла було проведено на автомобілі, який є власність позивача та використовується у його власній господарській діяльності, таким чином, суд приходить до висновку, що і поліпшення тонування скла також використовується позивачем у власній господарській діяльності, оскільки є невідокремлюваним від самого автомобіля. Судом встановлено, підтверджено позивачем та не заперечувалося відповідачем, відображено в акті перевірки, що витрати позивача на тонування скла автомобіля належним чином підтверджені документально.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат витрати на тонування автомобіля.

Відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці філії АКБ "Золоті ворота" у м. Дніпропетровську відповідачем визначено, що в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” філією завищено валові витрати на суму страхового платежу за договором добровільного страхування, який не пов'язано з веденням господарської діяльності. (а.с. 66-68, т. 1)

Судом встановлено, що АКБ «Золоті ворота» з громадянином ОСОБА_1 було укладено договір № 047/07 від 06.09.07 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної), відповідно до умов якого, Банк у період з 06 вересня 2007року по 25 серпня 2010 року зобовязується надати Позичальникові кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 306000,00 (Шістсот шість тисяч) гривень (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а Позичальник зобовязується повернути кредит у терміни, встановлені Графіком платежів у розрізі сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовязань Позичальника за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту але у будь-якому випадку в термін, не пізніше 25 серпня 2010 року та сплачувати проценти за користування ним. В умовах, встановлених Кредитним договором кінцевий термін погашення заборгованості 25.08.2010 року, сплата відсотків щомісячно до 25 числа включно. Дія Договору страхування починається з 00 годин 00 хвилин 13.12.2007 року та закінчується о 24 годині 00 хвилин 12.01.2008 року. Згідно з п.5 Договору страхування «страховим випадком є невиконання або часткове невиконання Позичальником своїх зобовязань по поверненню суми кредиту та/або відсотків в строки та на умовах, що передбачені в Кредитному договорі, внаслідок неплатоспроможності Позичальника.» (а.с. 125-127, т. 1)

До вказаного Договору було укладено додаткову угоду № 1 від 18.10.07, відповідно до якої збільшено максимальну суму заборгованості за кредитною лінією до 985000,00 грн., а також збільшено забезпечення зобовязань позичальника. (а.с. 128-129, т. 1)

Судом встановлено, що відповідно до виписки з протоколу засідання кредитного комітету № 180 від 27.09.07 кредитним комітетом позивача було прийнято рішення про необхідність страхування фінансового ризику на суму кредиту, що перевищує 681750,00 грн. (частково, по мірі вибирання кредитних коштів: пропорційно позитивному значенню різниці між сальдо по кредитній лінії та сумою 681750,00 грн.). (а.с. 37, т. 2)

Як вбачається з розрахунку страхових платежів філії АКБ «Золоті ворота» у м.Дніпропетровську згідно з договорами добровільного страхування відповідальності за непогашення кредиту ОСОБА_1, укладеними з Дніпропетровською філією ЗАТ СК «Статус» за період з 14.12.2007р. по 13.02.2008р., в грудні 2007 року сума кредиту з урахуванням процентів за договором № 047/07 від 06.09.07 (вибраних позичальником коштів) перевищила 681750,00 грн. на 279650,46 грн. (спочатку на 207931,46 грн. (проценти + сума кредиту), а потім на 71719,00 грн. (проценти + сума кредиту)), в січні 2008 року на 26092,37 грн., в лютому 2008 року - на 37165,97 грн. (а.с. 258, т. 2)

У звязку з означеним вище, позивачем було укладено Договір СК № 0234/03 добровільного страхування відповідальності за непогашення кредиту від 13.12.07 з Дніпропетровською філією Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», відповідно до умов якого обєктом страхування за цим Договором є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з зобовязанням громадянина ОСОБА_1 перед Страхувальником щодо погашення кредиту, наданого згідно з договором № 047/07 про надання споживчого кредиту в формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної») від 06.09.2007р. та/або відсотків за користування кредитом на умовах, встановлених Кредитним договором, в розмірах, зазначених в Додатку 1 до Договору. Страхова сума за вказаним договором встановлена в розмірі 207931,46 грн., страховий платіж 779,74 грн. Договір страхування було укладено на строк з 13.12.07 по 12.01.08 (а.с. 123-124, т. 1)

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було укладено договір страхування відповідальності за непогашення кредиту на суму кредиту (вибраних позичальником коштів), яка перевищує встановлену кредитним комітетом.

Суд відмічає, що право надання кредитних послуг банківськими установами, в тому числі й АКБ "Золоті ворота", передбачено Цивільним кодексом України та Законом України “Про банки та банківську діяльність”. Надання кредитів здійснюється АКБ "Золоті ворота" постійно, регулярно, спрямовано на отримання доходу, тобто відноситься до безпосередньої господарської діяльності АКБ "Золоті ворота", в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Здійснення ж страхування за Договором № 47/07 від 06.09.2007 року про надання споживчого кредиту передбачено чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України (глава 67) та Закону країни “Про страхування”, а отже напряму пов'язано зі здійсненням господарської діяльності страхувальника, яким і є в даному випадку позивач.

Згідно з п.п. 5.4.6. п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено на валові витрати суму страхового платежу за договором добровільного страхування в сумі 779,74 грн.

Відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці філії АКБ "Золоті ворота" у м. Дніпропетровську відповідачем визначено, що в порушення пп.1.18.1 п.1.18 ст.1, пп.7.9.6 п. 7.9 ст.7 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” філією включено до складу валових витрат вартість оперативної оренди майна, яке не відноситься до основних засобів, внаслідок чого завищено валові витрати за перевірений період на суму 24000,00 грн. (а.с. 68-71, т. 1)

Судом встановлено, що між АКБ "Золоті ворота" та ТОВ «Компанія Патріот» було укладено договір від 15.11.2004 року № 30 про оренду дорожніх вказівників в кількості 4 штук. (а.с. 130-131, т. 1)

Відповідно до акту приймання-передачі в тимчасове користування спеціальні конструкції (дорожні покажчик) за договором № 30 від 15.11.04, позивачем було отримано від ТОВ «Компанія Патріот» в тимчасове користування спеціальні конструкції, а саме дорожні покажчики розміром 2х1,22м. в кількості 4 шт., оціночною (балансовою) вартістю 1206,23 грн. (а.с. 132, т. 1) Тобто вартість одного покажчика становить 301,56 грн.

Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Зазначені вище дорожні покажчики не є основними фондами в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Вказане підтверджується представником позивача, не заперечується представником відповідача та зазначено в акті перевірки. (а.с. 70, т. 1)

В акті перевірки зазначено, що оскільки малоцінні активи (МШП та МНМА вартістю не більше 1000,00 грн.) для податкового обліку не є основними фондами, то і правила податкового обліку орендних операцій (установлені пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону № 334) до операцій з оренди малоцінки застосовуватися не можуть. У звязку з цим при оренді малоцінки банківській установі слід куруватися загальними принципами оподаткування. (а.с. 70, т. 1)

Представником позивача підтверджується, що при оренді вказаних вище дорожніх покажчиків позивач керувався загальними принципами оподаткування, що окремо зазначено і в пояснювальній записці головного бухгалтера філії АКБ "Золоті ворота" у м. Дніпропетровську на адресу Головного ДПІ. (а.с. 19-20, т. 3)

Як встановлено в судовому засіданні, вказані вище дорожні покажчики використовувалися позивачем для інформування осіб про місцезнаходження філії банку, указання напрямку руху для встановлення особами місцезнаходження банку. (а.с. 133, т. 1)

Так, згідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки дані вказівники вказують на місцезнаходження філії АКБ "Золоті ворота" у м. Дніпропетровську, тобто інформують зацікавлених осіб про можливість отримання послуг, які надаються філією, то їх використання безпосередньо пов'язано зі здійсненням господарської діяльності позивача в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому позивачем правомірно віднесено витрати на оренду дорожніх вказівників до складу валових витрат на підставі пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Головного банку, філією Банку у м.Києві, Філією Банку у м. Дніпропетровську встановлено порушення п.5,2.4 п.5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки Головним банком, Філією Банку у м. Києві, Філією Банку у м. Дніпропетровську за перевірений період сформовані страхові резерви за рахунок валових витрат під гарантії, що надані клієнтам, які обліковуються на балансовому рахунку 9020 «Гарантії, що надані клієнтам», визначеними нестандартними у кредитному портфелі Банку. (а.с. 57-60, т. 1)

З акту перевірки судом встановлено, що у періоді, за який здійснювалася перевірка, АКБ «Золоті ворога» у податковому обліку проводилось формування та розформування страхового резерву як під кредити, так і під позабалансові зобовязання банку, а саме за наданими гарантіями. Порушення встановлене на підставі даних Балансу Банку за формою № 1.01 (02 файл) та Звіту про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (гривневий еквівалент усіх валют) за формою № 604.35 на кожну звітну дату за перевірений період.

Відповідно до пп. 12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону України від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-який банк зобовязаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій. Порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Відповідно до пп. 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» створення страхового резерву здійснюється в розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Для класифікації кредитів щодо віднесення їх до категорії нестандартних АКБ «Золоті ворота» користується Положенням про порядок формування га використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279. Резерв формується банком у тій валюті, у якій обліковується заборгованість.

Судом встановлено, що Гарантії надавались банком клієнтам, як засіб забезпечення виконання майбутніх зобовязань перед Бепефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти за Принципала (особа, за заявою якої надається гарантія) у разі невиконання останнім своїх зобовязань. Принципал сплачує ОСОБА_2 винагороду за надання гарантій у розмірі, у строки та в порядку, які передбачені Договором. Принципал зобовязаний відшкодовувати ОСОБА_2 в повному розмірі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту сплати Гарантом грошової суми Бенефіціару.

Судом встановлено та підтверджено представником позивача, що за перевіряємий період письмові вимоги управленої сторони для виконання зобовязань за гарантіями, що надавалися АКБ «Золоті ворота», до позивача не надходили, тобто був відсутній основний борг за наданими гарантіями.

Суд зазначає, що правовою підставою створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами, у тому числі за договорами гарантії та дозволеного овердрафту. Банк не здійснив фактичної виплати коштів за операціями овердрафту та гарантії, то він немає права вимоги до своїх контрагентів щодо повернення коштів.

Підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону також передбачено необхідну ознаку боргових відносин як підстави формування страхового резерву, а саме можливість втрати основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат.

За відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення банком до валових витрат сум страхового резерву за цією операцією суперечить вимогам зазначеної норми, а отже є неправомірним. Банк Банком не було виплачено суму, що складає основний борг, то не виник і ризик неповернення цих коштів.

Таким чином, в цій частині висновки відповідача відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, та узгоджуються з правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного суду України від 27 травня 2008 року № 08/113.

Судом встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000140851/0 від 26.08.2008 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові визначено до сплати Акціонерно-комерційному банку «Золоті ворота» суму податку на прибуток за основним платежем 36 685,27 грн. та застосовано штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 94 689,01 грн.

Суд зазначає, що згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто, вказана норма закону передбачає обмеження для визначення суми штрафних санкцій, зокрема встановлює максимальний (50 %) та мінімальний (10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) розмір штрафу, який може бути накладено на платника податків при донарахуванні сукупної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110 затверджено Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС. Пунктом 6.1.3 даної Інструкції врегульовано механізм обрахування штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Абзац десятий підпункту 6.1.3 пункту 6 даної Інструкції вказує, що до сплати визначаються суми штрафних санкцій, що не перевищують максимальний розмір, визначений цим пунктом, тобто 50%.

Банк в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0000140851/0 від 26.08.2008 року визначена сума донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36 685,27 грн., тому застосування до АКБ "Золоті ворота" штрафу в розмірі 94 689,01 грн., тобто в сумі, що значно перевищує максимально допустимий законом п'ятидесятивідсотковий розмір на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про правомірність визначення податкового зобовязання відповідачем лише в частині встановлення порушення АКБ «Золоті ворота» п.5,2.4 п.5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо формування страхових резервів за рахунок валових витрат під гарантії, що надані клієнтам.

Однак, виходячи ст. 19 Конституції, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами », суд зазначає, що визначення податкового зобовязання у випадку, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, відноситься до компетенції контролюючого органу. Таким чином, суд неповноважний перебирати функції інших органів державної влади та самостійно визначати розмір податкового зобовязання, не повноважний виокремлювати його частину із суми неправомірно донарахованого податкового зобовязання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

У звязку з означеним, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення в повному обсязі.

Судом при розгляді справи встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові винесено першу податкову вимогу від 15.09.2008р. № 1/99, в якій вказано, що станом на 15.09.2008 року за АКБ "Золоті ворота" рахується сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 131 364,28 грн., який виник на підставі нарахування податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0000140851/0 від 26.08.2008 року.(а.с. 185, т. 1)

Суд зазначає, що у відповідності до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, АКБ "Золоті ворота" 08 вересня 2008 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 131 364,28 грн., ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2008 року відкрито провадження по справі.

Таким чином, перша податкова вимога СДПІ ВПП у м. Харкові від 15.09.08 № 1/99 підлягає скасуванню, оскільки суд скасовує оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі якого винесено податкову вимогу.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.1, 4, 5, 7, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджена наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, ст. 4 Указу Президента України від 16.03.95 №227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», ст.ст. 11, 12, 50, 51, 71, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота» до

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та скасування першої податкової вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати податкове повідомлення-рішення № 0000140851/0 від 26.08.2008 р.,

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові щодо визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Акціонерно-комерційному банку «Золоті ворота» за платежем податок на прибуток банківських установ, 11.020600, - у розмірі 131364,28 грн. повністю нечинним.

3. Скасувати першу податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з злитими платниками податків у м. Харкові від 15.09.08 № 1/99 на суму 131364,28 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерно-комерційного банку «Золоті ворота» (ідентифікаційний код 20015529, місцезнаходження: пр. Леніна, 36, м. Харків, 61166) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінченняапеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2009 року.

Суддя (підпис) Л.В. Тацій

З оригіналом згідно. Постанова не набула законної сили.

Суддя