Постанова № 34807187, 31.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3424/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО КОБЕР» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО КОБЕР» до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО КОБЕР» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем, відповідно до п.п. 7 п. 1 ст. 336, п. 3 ст. 345, п. 2 ст. 346 МК України та на виконання плану проведення перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на І-й квартал 2013 року, проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.04.2010 року по 28.02.2013 року.

За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період роботи з 01.04.2010 року по 28.02.2013 року складено акт від 27.05.2013 року № 29/13/125000000/33061594.

Відповідно до висновків даного акту встановлено порушення позивачем вимог законодавства України, що призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів на загальну суму 11 131,29 грн., а саме: ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 264, п. 5 ч. 2 та п. «б» ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002 року, Закону України «Про Митний тариф України» в редакції Закону України від 21.12.2010 року № 2829 - VІ (надалі - Закон № 2341 - ІІІ), ст. 58 Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року, Закону України «Про Митний тариф України» № 2371 - ІІІ (правила 1, 3, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД) (надалі - Закон № 2371 - ІІІ), що у свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита на суму 28 362, 46 грн., Закону України від 03.04.1997 № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість», ст. 16.1.3 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного застосування ст. 190 Податкового кодексу України та заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 7 989,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.04.2010 року по 28.02.2013 року позивач переміщував товар через митний кордон України за 542 ВМД, в тому числі в режимі імпорту - 532 ВМД, експорту - 10 ВМД.

Позивачем було імпортовано товар, а саме: запасні частини до садової техніки, друкована продукція з рекламним змістом - журнал «АЛ - КО «Life», виставковий вантаж для участі у міжнародному форумі, навчальний вантаж для участі у заході «WORKSHOP 2012», який отримано від нерезидентів для некомерційних цілей, та оформлено 6 ВМД.

В період, що перевірявся, перевезення придбаних у нерезидентів товарів позивачем здійснювалось на умовах поставки згідно з міжнародними правилами Інкотермс (у редакції 2010 року): СРТ - 1ВМД; СІР - 2 ВМД; СFК - 3 ВМД; FСА - 393 ВМД; FОВ - 106 ВМД; ЕХW - 21 ВМД.

Перевезення вказаного товару здійснювалося згідно договорів на транспортно - експедиційне обслуговування та транспортні перевезення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 41.1.2 п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Відповідно до положень статей 345-347 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (МК України № 4495-VI) посадовими особами митних органів проводяться документальні перевірки, в ході яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної мінної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно п.5 ч.2 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-IV (МК України № 92-IV) та п.5 ч.10 ст. 58 МК України № 4495-VI при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

У даному випадку, враховуючи імпорт позивачем товарів в Україну на умовах FCA (Міжнародні правила по тлумаченню торгових термінів "Інкотермс", редакція 2000 року) до ціни товарів не включались транспортні витрати. Відповідно, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України додавались позивачем до ціни та включені до митної вартості.

При визначенні митної вартості, згідно ч.3 ст. 267 МК України № 92-IV та п.2 ч.11 ст. 58 МК України № 4495-VI, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у вказаних вище статтях Митного кодексу України. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення на митну територію України.

Відповідно, витрати на транспортування після ввезення товарів не повинні були включатися позивачем до митної вартості, оскільки ним було дотримано умови виділення цих витрат з ціни, що була фактично сплачена.

Наказом Держмитслужби України від 31.01.2007 року №74 затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

У пункті 2.1 вказаних методичних рекомендацій зазначено, що відповідно до абзацу 3 ст. 260 Митного кодексу України в редакції 2002 року, для цілей контролю правильності визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні, які є доцільними для певного методу визначення митної вартості. В Україні основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності викладені в Законі України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 (далі - Порядок № 1766) для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України № 92-IV (2002 року) включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З введенням в дію Митного кодексу України № 4495-VI (2012 року) порядок №1766 втратив чинність, а наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 затверджено форми декларації митної вартості та правила її заповнення.

Цими правилами визначено порядок заповнення декларації митної вартості (ДМВ), яка використовується: декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту; митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.

Згідно п.1.10. Правил декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ДМВ відповідно до порядку їх заповнення, за винятком граф, призначених для відміток митного органу.

У графі 20 Правил заповнення ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України № 4495-VI подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Пунктом 2.3. Правил встановлено, що запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Якщо в митного органу відсутні зауваження щодо заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис "митну вартість визнано".

Колегією суддів встановлено, що під час митного оформлення товарів, імпортованих позивачем в Україну, митному органу було надано всі необхідні документи, які, в свою чергу, ніяких сумнівів щодо підтвердження митної вартості не викликали. Митне оформлення було здійснено, а товар надійшов у цивільний оборот.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту «б» пункту 10.1 статті 10 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно з п.п. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні і пересиланні) товарів на митну територію України.

Підпунктом 5.2.5 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно ст. 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) у вільний обіг, то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що приймаючи наведені в акті перевірки вантажні митні декларації та пропускаючи відповідний товар на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому не мав правових підстав та повноважень для прийняття податкового повідомлення про нарахування податкових зобов'язань за платежем податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного, оскаржувані податкові повідомлення прийняті митницею в порушення наведених законодавчих норм та наданих повноважень, а отже підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ-КО КОБЕР» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № № 80, 81 від 10 червня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 05.11.2013 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.