Рішення № 34800564, 11.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2846/13 Головуючий у 1 інстанції: Горбачов Ю.Н..

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С., суддів: Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

з участю прокурора Кузнєцової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 19 квітня 2007р. між ПАТ КБ Приватбанком та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 10 000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 квітня 2010 року. Відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість за кредитом станом на 01 лютого 2013 року в сумі 25 846,59 грн., з них: 3 954,89 грн. - заборгованість за кредитом; 11 734,86 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 450 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9 706,84 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору від 19 квітня 2007 року заборгованість за кредитом - 3 954,89 гривень та 450,00 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом, а всього 4404,89 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 44 гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На зазначене рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі представника Шуліки А.В. подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо процентів і пені та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, прокурора, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але не обмежений цим, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд може дослідити нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову банку базуються на тому, що є доведеним факт укладення між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «ПриватБанк» кредитно-заставного договору № ZPK0SE00000206 від 19 квітня 2007р., згідно з яким позичальник отримав кредит у сумі 10 000 грн. під 24 % річних зі строком повернення до 16 квітня 2010р. Оскільки до зазначеної дати позичальник не виплатив суму кредиту, нарахованих відсотків та комісії, а також пеню за несвоєчасну сплату відсотків та погашення кредиту, суд вважав частково обгрунтованими вимоги позивача та стягнув на його користь з позичальника заборгованість за кредитом - 3 954,89 грн. та 450,00 грн. - заборгованість по комісії, а всього 4404,89 гривень.

Банк в апеляційній скарзі вказував, що суд, не повно з»ясувавши обставини справи, безпідставно, попри наявність таких умов в кредитно-заставному договорі, відмовив в задоволенні позову в частині стягнення процентів та пені.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 в єдиному проведеному судом судовому засіданні, в якому було ухвалено рішення, участі не приймав, своїх пояснень стосовно заявленого позову не надавав. На а.с. 24 мається заява ОСОБА_2 про визнання позову в частині заборгованості по кредиту та комісії, а в іншій частині позовних вимог відповідач просить відмовити, розглянувши справу у його відсутності.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснював, що ніякого кредитного договору з ПАТ «КБ «ПриватБанк» він ніколи не укладав та наданий позивачем договір не підписував, під договором стоїть не його підпис. Заяви про надання кредиту до банку не подавав. Зміст вказаної адресованої суду заяви про часткове визнання позову йому продиктувала секретар та сказала, що можна не приходити в судове засідання. Він, будучи юридично необізнаним та не розуміючи наслідків написання такої заяви, довірився працівнику суду, оскільки не знав, як захищати свої права у суді.

Враховуючи похилий вік відповідача ОСОБА_2 - 1949р. народження, його явну і повну юридичну необізнаність, скрутне матеріальне становище ( дохід - пенсія в розмірі 835 грн.), у справу з метою захисту інтересів відповідача на стадії апеляційного розгляду вступив прокурор / а.с. 55-56, 60/.

Заперечуючи проти позову в апеляційній інстанції з вищевказаних підстав, ОСОБА_2, попри всі роз»яснення, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв, але за сприяння прокурора звернувся з заявою до Куйбишевського райвідділу про шахрайські дії щодо укладення від його імені кредитного договору, у зв»язку з чим в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за його заявою були зареєстровані відомості про кримінальне правопорушення / а.с. 62/.

В межах розслідуваного кримінального провадження було проведено почеркознавче дослідження № 143 від 28.10.2013р. підпису, який вчинено в графі «позичальник» кредитно-заставного договору № ZPK0SE00000206 від 19 квітня 2007р., згідно з висновком якої підпис від імені ОСОБА_2 в цьому договорі виконано не ОСОБА_2, а іншою особою.

Вказаний висновок експерта у відповідності до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України був долучений до матеріалів цивільної справи за клопотанням прокурора, підтриманим ОСОБА_2, як новий письмовий доказ згідно зі ст. 64 ЦПК України, а не як висновок експерта в розмінні ст. 66 ЦПК України.

Оцінюючи вказаний письмовий доказ, колегія вважає його належним, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування, а саме: чи вчинено підпис від імені позичальника в кредитно-заставному договорі ОСОБА_2, та на його підставі перевіряються заперечення відповідача стосовно того, що цей договір він не укладав і не підписував.

Також колегія вважає вказаний долучений висновок спеціаліста допустимим доказом з огляду на те, що ОСОБА_2 провів таке дослідження не самостійно, а його було здійснено в межах кримінального провадження, відкритого за заявою відповідача, згідно з постановою слідчого судовим експертом спеціалізованої експертної установи - НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області.

Стосовно заяви ОСОБА_2 про часткове визнання позову у суді першої інстанції, колегія вважає, що у суду не малось законних підстав для його врахування при постановленні рішення, оскільки таке визнання є суперечливим, а саме, визнаючи борг по кредиту та комісії, відповідач не визнав борг по процентам та пені, не зазначивши підстав. Сам ОСОБА_2 не був присутнім у судовому засіданні та не підтвердив особисто своє часткове визнання позову. Крім того, з огляду на обставини написання цієї заяви, про які пояснив ОСОБА_2, та його повну юридичну безграмотність, через що він не спроможний був захищати свої інтереси в суді, що визнав і прокурор, вступивши у справу, колегія вважає, що цю заяву відповідача не можна брати до уваги.

Таким чином, заперечення ОСОБА_2 проти позову в тій частині, що він не укладав оспорюваної ним кредитної угоди, в ході слухання справи знайшли своє підтвердження належними і допустимими доказами. Тому, оскільки Приватбанком ставиться питання в позові про стягнення коштів за кредитним договором, який ОСОБА_2 не укладав та не підписував, такий позов є необгрунтованим, в силу чого не підлягаючим задоволенню.

Представник Приватбанку наполягав на стягненні з ОСОБА_2 заявлених в позові коштів, посилаючись на наявні в справі меморіальні ордери. Проте, колегія вважає, що ці ордери не містять реквізити про особу, яка певний період сплачувала кредит, тому з урахуванням того факту, що ОСОБА_2 кредитний договір не підписував, не доводять, що частину кредиту сплатив саме він. А у відповідності до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Беручи до увагу викладене, колегія вважає, що у відповідності до вимог пп. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 березня 2013 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний

Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором № ZPK0SE00000206 від 19 квітня 2007р.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: