Ухвала суду № 34699356, 11.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 10-394/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/7894/13-к Головуючий в 1 інстанції

№ провадження 11-кп/778/394/13 Макаров В.О.

Категорія ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, Доповідач в 2 інстанції

ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України Нікітюк В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Нікітюка В.Д.,

суддів Джавага Г.М., Абрамова В.Д.,

при секретарі Михайлюк Р.В.,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченої ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4

розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Запоріжжя, громадянка України, яка має середню спеціальну освіту, тимчасово не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судима, засуджена:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України до 2 років обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України до 3 років обмеження волі;

- ч. 4 ст. 358 КК України до 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначене остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід - особисте зобов'язання.

Згідно з вироком суду, 19 червня 2013 року, ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, використовуючи завідомо підроблену довідку про доходи ВАТ «Запоріжсталь» від 18.06.2013 року, вихідний номер 19/2831, завірену печаткою «Відкрите акціонерне товариство Запорізький металургійний комбінат» (Запоріжсталь) «ЄДРПОУ 00191230», і підписану «директором з персоналу ОСОБА_5», «головним бухгалтером ОСОБА_6» та «начальником бюро розрахунків з працівниками ОСОБА_7», перебуваючи в ПАТ «ВТБ Банк» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 35-А, звернулася до співробітника банку ОСОБА_8, з метою оформлення кредиту на суму 15 000 гривень.

Після чого, 20.06.2013 року ОСОБА_3, знаходячись в ПАТ «ВТБ Банк», реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодінням майном, шляхом обману, виконавши при цьому всі дії, які вважала необхідним для доведення злочину до кінця, на підставі вказаних в завідомо підробленій довідці про доходи ВАТ ЗМК «Запоріжсталь», намагалась отримати кредит у сумі 15 000 гривень, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки працівниками служби безпеки ПАТ «ВТБ Банк» було виявлено факт підробленої довідки.

Крім того, приблизно в середині червня 2013 року, в денний час, ОСОБА_3, перебуваючи в місті Запоріжжя, познайомилась з невстановленою по справі жінкою, якій надала свій паспорт НОМЕР_1, виданий Запорізьким РВ ГУМВС України в Запорізькій області 03.04.2010 року, та ідентифікаційний код, для підроблення довідки про доходи.

Після чого, 17 червня 2013 року в 11-00 годин, прибувши на вказане невстановленою по справі жінкою місце зустрічі на бул. Шевченка в м. Запоріжжі, ОСОБА_3 отримала підроблену довідку про доходи ВАТ «Запоріжсталь» від 18.06.2013 року, вих. №19/2831 у невстановленого по справі чоловіка, за що передала останньому грошові кошти у сумі 100 гривень.

19 червня 2013 року ОСОБА_3, маючи намір на використання завідомо підробленого документа, знаходячись у приміщенні ПАТ «ВТБ Банк» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 35-А, з метою оформлення кредиту передала зазначену вище підроблену довіку про доходи, тим самим використала завідомо підроблений документ.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3, вказуючи, що наміру не виплачувати кредит у неї не було, а відтак в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, просить виправдати її в цій частині обвинувачення. Крім того вважає призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, і просить призначити їй за ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України покарання з у вигляді громадських робіт.

Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченої і її захисника в підтримку апеляційної скарги, думку прокурора щодо законності і обґрунтованості вироку, наддавши можливість учасникам судового процесу виступити в дебатах, а обвинуваченій також з останнім словом, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав..

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнала себе винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, ч. 4 ст. 358 КК України, дала показання по суті пред'явленого їй обвинувачення, в зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспорювалися.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає слушними доводи обвинуваченої про відсутність в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

Так, у відповідності до статті 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 190 КК України, характеризується, перш за все, корисливим мотивом, який полягає в тому, що особа, яка заволоділа чужим майном, не має на меті повернути його власнику.

Згідно рекомендацій, викладених у п. 18 Постанови Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.

Відсутність наміру ОСОБА_3 повернути кредит та сплатити проценти за користування з матеріалів кримінальної справи не вбачається. Так, матеріалами кримінального провадження встановлено, що для отримання кредиту ОСОБА_3, крім підробленої довідки про доходи, надала оригінал паспорту громадянина України, що посвідчує її особу, зазначила вірні адреси реєстрації та фактичного місця проживання, інформацію про майно, яке перебуває у її власності (а.с. 8-9).

Вказані обставини підтверджується і співробітником банку ОСОБА_8, яка оформлювала заявку на видачу кредиту (а.с.53-55).

Виходячи з наведеного вище, не можна зробити висновок, що обвинувачена, беручи кредит, мала на меті присвоїти грошові кошти ПАТ «ВТБ Банк» та не виконувати свої зобов'язання по поверненню кредиту.

Відповідно до ч.4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Таким чином, аналізуючи вище наведені докази в їх сукупності та з урахуванням роз'яснень вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового слідства не доведено наявність провини обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

За таких обставин, на підставі п. 4 ч.1 ст. 409 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України за відсутністю в її діях складу цього злочину і виключити з обвинувачення ОСОБА_3 замах на володіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.

З врахуванням усіх вище зазначених обставин у їх сукупності та зменшення обсягу обвинувачення, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 358 КК України слід зменшити міру покарання, призначену судом першої інстанції та призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі; призначене судом за ч. 4 ст. 358 КК України покарання - залишити без змін, а остаточне покарання призначити на підставі ч. 1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2013 року відносно ОСОБА_3 в частині визнання ОСОБА_3 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України та призначення їй покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки та закрити кримінальне провадження в цій частині.

Призначити ОСОБА_3 покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді 2 років обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки з покладанням обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України, які вказані у вироку суду першої інстанції.

У решті цей вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді: