Рішення № 34768353, 05.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 911/3477/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Володарської селищної ради "Володарка" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення боргу,

представники:

позивача: Пількевич В.В. (дов. № 14-60 від 22.03.2013);

відповідача: не з'явились;

третьої особи: Яценко Ю.О. (дов. № 1-218 від 03.12.2012).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Володарської селищної ради "Володарка" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» про стягнення 336209,22 грн боргу, 5323,17 грн втрат від інфляції, 14804,69 грн пені, 20945,79 грн 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 800800013-ТКЕ-БО/11 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 01.10.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.10.2013.

Ухвалою від 08.10.2013 розгляд справи було відкладено на 22.10.2013.

Ухвалою від 22.10.2013 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», а розгляд справи відкладено на 05.11.2013.

В судовому засіданні 05.11.2013 суд заслухав пояснення представників позивача та третьої особи. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.10.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (постачальник) та Комунальним підприємством Володарської селищної ради "Володарка" було укладено договір № 800800013-ТКЕ-БО/11 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згодом між сторонами було підписано низку додаткових угод (копії містяться в матеріалах справи), якими змінювались умови договору, отже останні цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Оплата за газ, послуги з його постачання та транспортування, проводиться виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - оплата в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2011 по квітень 2012 (копії, погоджених сторонами, актів містяться в матеріалах справи), постачальник передав споживачу природного газу на загальну суму 2713753,34 грн, а відтак належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості природного газу виконував неналежним чином. Так, відповідно до довідки № 1-10-13860 від 01.11.2013, виданої Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та довідки № 12/01-961 від 31.10.2013, виданої Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», відповідач сплати вартість отриманого газу у сумі 2377544,14 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 336209,20 грн.

21.11.2012 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 14/7119/12.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору Первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального підприємства Володарської селищної ради "Володарка" за договором на постачання природного газу № 800800013-ТКЕ-БО/11 від 01.10.2011 у сумі 336209,22 грн. Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1.договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до акту приймання-передачі документів від 27.11.2012 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, що підтверджують право вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний кредитор направив боржнику повідомлення про відступлення права вимоги від 27.11.2012 № 12-4243 (докази надсилання містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом перевірено та встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор передав новому кредиторові документи які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення, та згідно ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України боржник був письмово повідомлений про відступлення права вимоги.

Отже, судом встановлено що дана угода про відступлення права вимоги укладена відповідно до вимог чинного законодавства та йому не суперечить.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідно до норм чинного законодавства та вищезазначеного правочину до позивача перейшло право вимоги до боржника згідно договору на постачання природного газу № 800800013-ТКЕ-БО/11 від 01.10.2011.

Водночас, судом було встановлено що первісним кредитором було передано вимогу про стягнення 336209,22 грн, тоді як сума боргу, яка фактично підтверджена наявними в матеріалах справи документами, становить 336209,20 грн.

Оскільки, як було встановлено судом, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, що підтверджується згадуваними вище довідками з банків, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не спростованою, та підлягає задоволенню частково у сумі 336209,20 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5323,17 грн втрат від інфляції, 14804,69 грн пені, 20945,79 грн 3% річних.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2.2. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. У разі порушення постачальником строків оплати, передбачених підпунктом 6.4.1. цього пункту, з постачальника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд дійшов висновку що розмір пені, 3% річних, втрат від інфляції є більшим ніж заявлено позивачем. Проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Крім того, відповідачем не надавалося суду контррозрахунку штрафних санкцій, заперечень проти позову або доказів сплати боргу.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 5323,17 грн втрат від інфляції, 14804,69 грн пені, 20945,79 грн 3% річних такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка» (код ЄДРПОУ 3540817) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) 336209,20 грн боргу, 5323,17 грн втрат від інфляції, 14804,69 грн пені, 20945,79 грн 3% річних, а також 7545,66грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз