Ухвала суду № 34742671, 05.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р.Справа № 815/5089/13-а

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Шляхтицького О.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон Юг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272230 від 19.06.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Юридичний департамент «Дікон Юг» звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням відмови від частини позовних вимог прийнятої судом) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій по складанню акту від 04.06.2013 року № 3227/22-23/33865373 та винесенню до нього висновку про заниження суми податку на додану вартість у сумі 7833 грн. за серпень 2012 року, скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272230 від 19.06.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року адміністративний позов приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон Юг» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272230 від 19.06.2013 року задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001272230 від 19.06.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.05.2013 року по 29.05.2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Крок-М» за серпень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 04.06.2013 року № 3227/22-23/33865373 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» з питання підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Крок-М» за серпень 2012 року та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди», відповідно до висновку якого встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на 7 833 грн. за серпень 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0001272230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9 791,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 7 833,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 958,00 грн..

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 19.06.2013 року № 0001272230.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та частковому задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.04.2012 року між позивачем (Клієнт) та його контрагентом ТОВ «Крок-М» (Товариство) був укладений договір про надання юридичних послуг № 01/04-12, згідно предмету якого (п.п. 1.1. п. 1 Договору) Товариство зобов'язується надавати правову допомогу Клієнту.

Товариство за завданням Клієнта надає йому юридичні послуги, а саме: консультації та довідки з правових питань; проведення юридичного аудиту; розробка та оформлення документів (листи, заяви, договори, позовні заяви, скарги, претензії та ін.); ведення справ Клієнта в усіх державних, громадських, адміністративних та інших установах, організаціях; здійснює представництво в суді (місцевому, адміністративному, господарському, в тому числі апеляційних та касаційних інстанціях відповідного суду) з питань захисту інтересів, з усіма правами наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, змінення предмету позову, збільшення або зменшення ціни позову, угоди, оскарження рішення суду; здійснювати представництво Клієнта в правоохоронних органах, органах прокуратури, державної виконавчої служби та інших органах державної влади та місцевого самоврядування; виступати в якості захисника Клієнта в порядку, встановленому законом, що уповноважує здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, свідка з наданням їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній (кримінальних) справі (справах) відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Крок-М» позивачу були надані юридичні послуги на загальну суму 47 000,00 грн., а позивач отримав та оплатив вартість наданих послуг, по яким сума податку на додану вартість склала в загальному розмірі 7 833,33 грн., про що ТОВ «Крок-М» був складений акт приймання - передачі (надання послуг) № 30708 від 07.08.2012 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані послуги проводились у безготівковій формі на підставі рахунку - фактури № 30708 від 07.08.2012 року.

ТОВ «Крок-М» позивачу була виписана податкова накладна № 110 від 07.08.2012 року на суму 47000,00 грн., у тому числі ПДВ - 7 833,33 грн..

Сума податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною ТОВ «Крок-М» у розмірі 7 833,33 грн., включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Крок-М» юридичних послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Натомість, в підтвердження отримання послуг від ТОВ «Крок-М», позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну, договір та додаткову угоду, рахунок - фактуру, акт здачі-прийому робіт, які в повній мірі були досліджені судом першої інстанції та спростовують висновок апелянта про встановлений перевіркою факт відсутності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Отже, отримані позивачем вище зазначені документи, дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання за договором юридичних послуг своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкову накладну, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги та акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ТОВ «Крок-М» в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між позивачем та ТОВ «Крок-М», в тому числі з посиланням на проведення зустрічних перевірок, оскільки позиція ДПІ про те, що вказана господарська операція щодо надання послуг не спрямована на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання її такою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в акті перевірки із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності), без відповідного рішення суду про визнання таких правочинів недійсними.

Висновок апелянта про те, що позивачем не прийнято послуги за договором від ТОВ «Крок-М», оскільки акт прийому-передачі робіт не підписаний посадовою особою позивача та не скріплений печаткою товариства, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки як вбачається з матеріалів справи (а.с.75), вказаний акт містить всі реквізити, в тому числі і підписи посадових осіб позивача та ТОВ «Крок-М» і печатки підприємств.

Доводи апеляційної скарги про не встановлення зв'язку отриманих від ТОВ «Крок-М» юридичних послуг з господарською діяльністю позивача за відсутності права займатися ТОВ «Крок-М» таким видом діяльності як надання юридичних послуг, колегія суддів вважає також не обґрунтованими, оскільки відповідно до п.2.2.85 Статуту ТОВ «Крок-М» (а.с.95) до видів діяльності останнього віднесено надання юридичних послуг та консультацій по усім видам діяльності, передбаченим цим Статутом.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: