Ухвала суду № 34733041, 02.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 р.Справа № 816/3896/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. по справі № 816/3896/13-а

за позовом Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області

до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області , Управління державної виконавчої служби України Головного управління юстиції в Полтавській області треті особи Старший державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О.В. , ОСОБА_2

про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. позов задоволено частково. Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 29 травня 2013 року ВП №35330966 про накладення на Кременчуцьку районну державну адміністрацію Полтавської області штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 680 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року у справі №2а-908/09/1670 позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кременчуцької РДА про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зобов'язано Кременчуцьку РДА в установленому законом порядку розглянути та вирішити питання щодо виділення в натурі на місцевості ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельних ділянок під багаторічні насадження загальною площею 0,9 га згідно сертифікату серії ПЛ №0180934 /а.с. 9-10/.

На виконання даного судового рішення Полтавським окружним адміністративним судом 10 лютого 2011 року видано виконавчий лист №2-а-908/09б /а.с. 38-39/.

Вказаний виконавчий лист ОСОБА_2 15 листопада 2012 року пред'явлено для виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області /а.с. 37/.

Постановою державного виконавця від 26 листопада 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа та надано боржнику (Кременчуцька РДА) 7-денний строк для самостійного виконання рішення суду /а.с. 40-41/.

26 лютого 2013 року державним виконавцем за вих. №1644 на адресу позивача надіслано вимогу про надання документального підтвердження виконання судового рішення або письмового пояснення щодо причин його невиконання /а.с.18/.

У відповідь на дану вимогу, Кременчуцька РДА, листом від 17 квітня 2013 року №826/01-19, повідомила державного виконавця про вчинені дії щодо виконання судового рішення /а.с. 46-47/.

Так, з метою виконання зазначеного судового рішення, на підставі заяви від 06 листопада 2012 року, розпорядженням голови Кременчуцької РДА від 29 листопада 2012 року №831 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради та вказано ОСОБА_2 на необхідність розробки технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради /а.с. 13-14/.

29 травня 2013 року державним виконавцем, на підставі статей 11, 89 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 680 грн. /а.с. 50/.

Дану постанову державний виконавець мотивував тим, що розпорядження Кременчуцької РДА від 29 листопада 2012 року №831, надане боржником на підтвердження факту вчинення дій щодо виконання судового рішення, не відповідає вимогам резолютивної частини судового рішення, Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та не є документальним підтвердженням виконання вимог постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані це рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Частиною першою статті 89 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, підставою для застосування до боржника штрафних санкцій є невиконання останнім судового рішення без поважних на те причин.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до резолютивної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року Кременчуцьку РДА зобов'язано в установленому законом порядку розглянути та вирішити питання щодо виділення в натурі на місцевості ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельних ділянок під багаторічні насадження загальною площею 0,9 га згідно сертифікату серії ПЛ №0180934 /а.с. 9-10/.

З метою виконання зазначеного судового рішення, на підставі заяви від 06 листопада 2012 року, розпорядженням голови Кременчуцької РДА від 29 листопада 2012 року №831 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради та вказано ОСОБА_2 на необхідність розробки технічної документації із землеустрою щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Майбородівської сільської ради /а.с. 13-14/.

Вчиняючи дані дії позивач виходив з приписів Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05 червня 2003 року №899-IV, яким визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Так, згідно з частиною першою статті 3 даного Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено порядок розробки і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

А частиною першою статті 11 зазначеного Закону визначено, що встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Тобто, передумовою для прийняття районною державною адміністрацією рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) є розроблення власником земельної частки (паю) відповідної документації із землеустрою, що включає в себе два етапи: розроблення проекту землеустрою щодо організації території земельної частки (паю) та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Без розроблення зазначеної документації виділення земельної частки (паю) в натурі є неможливим, адже сам по собі сертифікат про право власності на земельну частку (пай) є документом, що підтверджує умовну наявність такої земельної частки (паю) без її відповідного виділення на місцевості.

Крім того, ще однією необхідною обставиною для прийняття рішення про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості), у відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", є оформлення державного акта на права власності на земельну ділянку.

При цьому, обов'язок по вчинення зазначеного кола дій законодавцем покладено саме на власника земельної частки (паю).

За таких обставин, не погоджуючись з доводами позивача про те, що постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року Кременчуцькою РДА фактично виконано виданням розпорядження від 29 листопада 2012 року №831, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність поважних причин щодо тривалого виконання судового рішення, а саме: передбачений законом обов'язок власника земельної частки (паю), який є стягувачем у виконавчому провадженні, вчинити ряд дій з метою вирішення питання про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (заява №22774/93) наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Водночас, як зазначено Судом в даному рішенні (параграф 69), затримка виконання судового рішення як захід, надзвичайно необхідний для забезпечення задовільного розв'язання проблем публічного порядку, може бути виправданою у виняткових випадках.

Аналогічну думку Судом також викладено в рішенні від 29 червня 2004 року у справі "Войтенко проти України" (заява № 18966/02).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірній ситуації має місце саме винятковий випадок тривалого виконання судового рішення у зв'язку із вимогою закону, порушення якої, з метою більш швидкого виконання такого рішення, не призведе до настання бажаних юридично значимих наслідків для стягувача у виконавчому провадженні, натомість, лише призведе до настання негативних наслідків для боржника.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення в розмірі 680 грн. державним виконавцем винесено без належного з'ясування фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2013р. по справі № 816/3896/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.