Ухвала суду № 34729575, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8061/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Брок» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 травня 2013 року №000362230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 29.04.2013 року №1445/22-30/33633840.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 (далі - Декрет №15-93), оскільки товариством здійснено в межах торгівельного обороту у валюті України розрахунки з компаніями нерезидентами «ASTRUM IM LIMITED» (Кіпр) та «Renaissance Securities (Cyprus) Limited» (Кіпр) без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, у період з 01.10.2009 року по 31.12.2012 року позивачем здійснено імпортні операції щодо придбання у нерезидентів («ASTRUM IM LIMITED» (Кіпр) та «Renaissance Securities (Cyprus) Limited» (Кіпр)) цінних паперів українських емітентів на загальну суму 256000,00 грн. згідно укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів від 28.07.2010 року №Д-25891/10;56494-Б та від 11.01.2010 №В2/10/1(MZA154S);Д-62/10, на підставі яких позивачем перераховано 02.08.2010 року компанії нерезиденту «ASTRUM IM LIMITED» (Кіпр) кошти в сумі - 191100,00 грн. та 13.01.2010 року компанії нерезиденту «Renaissance Securities (Cyprus) Limited» (Кіпр) - 64900,00 грн. Також перевіркою встановлено відсутність індивідуальної ліцензії Національного банку України на проведення таких розрахунків у гривні.

16 травня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0000362230, яким на підставі акту перевірки та п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 256000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Частиною третьою статті 7 Декрету №15-93 передбачено, що здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до абз. 7 п. 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №484 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за №1430/10029) (далі - Положення №484), розрахунки в межах торговельного обороту - рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

Згідно статті 188 МК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку перевіркою не встановлено факт імпорту позивачем товарів (цінних паперів емітентів України, випущених в бездокументарній формі), що підтверджується висновком органу державної податкової служби в акті перевірки про відсутність в програмі «Митниця» бази даних АІС «Податки» інформації про здійснення позивачем імпорту та експорту товарів за період, який перевірявся.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Декрет №15-93 індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Зазначеною частиною визначено виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій. До вказаного переліку не включено операції з розрахунків у валюті України між резидентом та нерезидентом.

Крім того, колегія суддів вважає, що у органа державної податкової служби відсутні повноваження на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 16 Декрету №15/93 з наступних підстав.

Так, положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 16 травня 2013 року №000362230.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 04.11.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.