Постанова № 34715397, 29.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3934/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції:Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Кучми А.Ю.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа" до Державної податкової інспекції у Печерському районі місті Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 №0002232208 та №0002242208, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа" (далі - позивач або ТОВ "Компанія Телемедіа") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 №0002232208 та №0002242208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в період з 04.02.2013 по 08.02.2013 ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія Телемедіа" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Єврограндбуд", ТОВ "Торговий дім "Агросвіт 3000" та ТОВ "Площа Європи" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 185, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 515 031,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 447 853,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про те, що правочини здійснені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа" та контрагентами ТОВ "Єврограндбуд", ТОВ "Торговий дім "Агросвіт 3000" та ТОВ "Площа Європи" не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 135/22.8/33937699 від 15.02.2012 на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0002232208 від 01.03.2013 за платежем податок на прибуток на суму 515031,00 грн. та №0002242208 від 01.03.2013 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 499 383,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 51 521,00 грн.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ "Компанія Телемедіа" оскаржило їх в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Під час розгляду цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач необґрунтовано сформував валові витрати та не підтвердив своє право на податковий кредит.

На переконання судової колегії, наведений висновок Окружного адміністративного суду не можна вважати таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених обставин справи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, врегульовано ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувач) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Компанія Телемедіа" мало взаємовідносини з ТОВ "Площа Європи" за договором № 10/29 від 28.03.2011, з ТОВ "Єврограндбуд" за договором поставки № 1/123 від 15.08.2011, з ТОВ "Торговий дім "Агросвіт 3000" за договором поставки № 10/33 від 12.04.2011.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з вказаними контрагентами позивачем надано суду копії договорів № 10/29 від 28.03.2011, № 10/33 від 12.04.2011, № 1/123 від 15.08.2011 та додаткових угод до них, актів прийому передачі векселів, веселів, видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), платіжних доручень, а також виписки банку, акти здачі - прийому виконаних послуг (робіт)складені між позивачем та Північним поштамтом поштового зв'язку, оборотно - сальдова відомість по рахунку 281.

Колегія суддів також враховує надані представником позивача під час апеляційного розгляду справи, на спростування висновків суду першої інстанції про відсутність у позивача достатніх первинних документів, копії Сертифікатів відповідності щодо купівлі товару у контрагентів позивача, копію Висновку державної санітарно - епідеміологічної експертизи щодо купівлі товару апелянтом у ТОВ «Площа Європи», витяги з Книги обліку довіреностей щодо підтвердження отримання за довіреностями товару від контрагентів позивача.

Щодо посилань суду першої інстанції на неможливість встановлення на видаткових накладних підпису, а отже осіб які відвантажили та прийняли товар, колегія суддів зазначає наступне.

Формальна відсутність у деяких документах місця та дати, а також не зазначення підприємств-виконавців не є підставою для виключення проведених оплат із складу валових витрат підприємства, оскільки, наявність підписів та печаток на товаро-транспортних накладних (інших первинних документах) дає можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань (дана позиція узгоджується з практикою ВАСУ, що викладена в постанові від 30.08.2011 року К-38259/10).

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Аналіз наданих первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження валових витрат та сум податкового кредиту по операціям з ТОВ "Площа Європи" ТОВ "Єврограндбуд" ТОВ "Торговий дім "Агросвіт 3000", які були предметом перевірки.

Відповідно до ст. 18 у Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання, названі вище юридичні особи не були припинені.

Позивачем були надані суду всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання письмових договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги і рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року, якими досліджувались питання господарських відносин позивача з ТОВ «Площа Європи», тобто по спірним правовідносинам вже є рішення суду, що набрало законної сили, таким чином, керуючись ст. 72 КАС України, правомірність вказаних фінансово-господарських операцій позивачем є доведеною. Участь у розгляді та вирішення справи брали ті ж самі сторони, а спір виник щодо такого ж предмету, що й у даній справі.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентами податкового зобов'язання не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Крім того, необґрунтованими є посилання відповідача на пояснення директора директорів ТОВ «Торговий дім «Агросвіт 3000» та ТОВ «Площа Європи» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки такі пояснення не є належними доказами, які встановлюють недійсність договорів та не підтверджують наявності умислу службових осіб позивача на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Належними засобами, які підтверджували б відповідні юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З огляду на зміст вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися лише на показах свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у акті перевірки, та тверджень про нікчемність правочинів, поклав саме покази (пояснення) директорів ТОВ «Торговий дім «Агросвіт 3000» та ТОВ «Площа Європи».

Колегія суддів критично ставиться до посилань суду першої інстанції на вирок 25.10.2012 Святошинського районного суду міста Києва від 25.10.2012 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, оскільки останній не був ні службовою особою, ні засновником ТОВ «Єврограндбуд».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятих рішень, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2013 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа" до Державної податкової інспекції у Печерському районі місті Києва Державної податкової служби задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі місті Києва Державної податкової служби від 01.03.2013 року №0002232208 та №0002242208.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 01.11.2013р.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.