Ухвала суду № 34721082, 08.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Справа № 101900/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Сапіги В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Дяківнич Г.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Негабарит" звернулося до суду з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.03.2011 року №0000061601.

Позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення відповідача №0000061601 від 03.03.2011 року щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 2403,00 грн., прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 03.03.2011 року №0000061601.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит" бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 2403 грн. 00 коп.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Ковельська МДПІ Волинської області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом не враховано, що позивачем порушено порядок ведення бухгалтерського обліку та вимоги Закону України «Про податок на додану вартість». Товариством не включено до податкового кредиту за вересень 2010 року та реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року попередню оплату в адресу ВАТ «Рафалівський кар'єр» в сумі 9000 грн. в.т.ч. ПДВ 1500 грн. згідно платіжного доручення від 02.09.2010 року № 316 та квитанція до прибуткового касового ордеру № 1492 від 02.09.2010 року на суму 2503,68 грн., в.т.ч. ПДВ - 417,28 грн. та квитанції до прибуткового касового ордеру № 1500 від 02.09.2010 року на суму 2584,32 грн., в.т.ч. ПДВ - 430,72 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що податковий орган правомірно прийшов до висновку про порушення Товариством пп.7.2.3., 7.2.6 п.7.2. п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» про завищення Товариством заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 року. Вважає, що законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочки реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит", які просять апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В справі встановлено, що 18.02.2011 року Ковельською МДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року, про що складено акт від 18.02.2011 року № 91/16-35831152, в якому зазначено, що відповідно до п.п.7.7.5, пп. 7.7.7, пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ТзОВ «Негабарит» зменшується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків у банку на 2403 грн. 00 коп.

Висновок в акті перевірки зроблено податковим органом за результатами перевірок ТзОВ "Негабарит", та ґрунтується на тому, що позивач у вересні 2010 року провів розрахунки з ВАТ «Рафалівський кар'єр» за поставлений товар згідно з платіжним дорученням від 02.09.2010 року № 316 суму 9000 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ 1500 грн. 00 коп.) та прибутковими касовими ордерами № 1492 від 02.09.2010 року на суму 2503 грн. 68 коп. (у тому числі ПДВ 471 грн. 28 коп.) та № 1500 від 02.09.2010 року на суму 2584 грн. 32 коп. (у тому числі ПДВ 430 грн. 72 коп.). Постачальником ВАТ «Рафалівський кар'єр» виписані податкові накладні № 227 від 30.09.2010 року на загальну суму 9496 грн. 32 коп. (у тому числі ПДВ 1582 грн. 72 коп.), № 246 від 30.09.2010 року на суму 5088 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ 848 грн. 00 коп.), які включені у коригування податкового кредиту рядку 16.1 декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року як самостійне виправлення платником податків помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.

На підставі акту перевірки Ковельською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2011 року №0000061601, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2403 грн. 00 коп. за грудень 2010 року.

Позивач оскаржив таке податкове повідомлення в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПА у Волинській області від 04.05.2011 року № 1981/10/25-006, від 25.07.2011 року № 12443/6/25-0115 первинна та повторна скарга платника податків залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та правомірно включено до бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом), то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В силу ж вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, до податкового кредиту включаються суми ПДВ, пред'явлені платником до сплати при придбанні товарів (робіт, послуг), за наявності відповідних первинних документів (зокрема, податкових накладних).

При цьому наведені положення Закону, що визначають порядок формування податкового кредиту, не містять обмежень щодо вибору періоду, в якому може бути включена до податкового кредиту сума ПДВ за податковою накладною, а також заборони на визнання у складі податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною за умови дотримання платником вимог підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А відтак відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними минулих звітних періодів не може кваліфікуватися як порушення податкового законодавства.

Посилання скаржника на обов'язковість подання платником заяви в порядку підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону для включення сум ПДВ до податкового кредиту в іншому періоді, ніж відбулася «перша подія», не спростовують вказаного висновку. Адже за змістом цієї норми Закону подання заяви зі скаргою на постачальника є правом, а не обов'язком платника.

Отже, висновок суду про відсутність підстав для позбавлення платника податкової вигоди внаслідок відображення сум ПДВ у складі податкового кредиту поза межами податкового періоду, в якому було складено податкові накладні, відповідає наведеним положенням Закону.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не було порушено вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за спірні періоди та правомірно включено до бюджетного відшкодування ПДВ та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть, оскільки не знайшли свого належного підтвердження та суперечать вимогам податкового законодавства.

Керуючись ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року по справі № 2а-2145/11/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.П. Сеник

Судді : В.П. Сапіга

Л.П. Іщук