Постанова № 34714294, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 905/3096/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року у справі № 905/3096/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс Еволюшин" до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину, -

Встановив:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс Еволюшин" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму", з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 9 серпня 2004 року, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат", правонаступником якого є позивач, та виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму, в порядку ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки відчуження майна, яке є власністю позивача, відбулось з порушенням порядку, встановленого статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" - особа, яка підписала договір з боку товариства, не мала на такі дії відповідних повноважень, в зв'язку з чим нерухоме майно вибуло з володіння позивача без його волевиявлення. Крім того, позивач просив застосувати наслідки недійсності правочину, а саме, - зобов'язати відповідача повернути наступне майно, розташоване за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкинське шосе, 60: резервуар чистої води "Марат" ємністю 1000 м3, стіни й перекриття з залізобетону, шириною - 15 м, висотою - 5,5 м, з 2 чавунними люками, 4 вентиляційними ковпаками, 2 металевими дробинами висотою 5,5 м; допоміжні приміщення: подаючу камеру № 2, фундамент бутовий висотою 0,8 м, стіни з цегли, шириною - 3,7 м, довжиною - 5,96 м, висотою - 1,8 м, перекриття залізобетонні плити, з 2 засувками діаметром 200 мм, 2 чавунними засувками діаметром 200 мм, 1 засувкою діаметром 125 мм, водоміром діаметром 200 мм; допоміжні приміщення - видаткову камеру-колодязь № 3, цегляні стіни, висотою - 0,9 м, перекриття - металеві дверцята з 1 чавунною засувкою діаметром 100 мм, 1 засувкою діаметром 200 мм; санітарну зону, огородження - металеві ґрати висотою 2 м, довжиною 3,1 м, в кількості 47 шт., загальною довжиною 107 м, підпірною стіною - бутовою, висотою 2,6 м, довжиною 25 м, розташовану на земельній ділянці площею 2500 м2; металевий водовідвід від резервуару чистої води "Марат" до кінцевої камери діаметром 200 мм, довжиною 580 м; металевий водовідвід від резервуару чистої води "Марат" до ЦТП діаметром 200 мм, довжиною 450 м.

Рішенням господарського суду Донецької області від 5 червня 2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 9 серпня 2004 року, укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" і виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму. Зобов'язано відповідача повернути позивачу певне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкинське шосе, 60. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 9 серпня 2004 року товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат", в якості продавця, та виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму, в якості покупця, укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує споруди - резервуар чистої води ємністю 1000 м3, з розвідною мережею, обладнанням та допоміжними приміщеннями, згідно акту приймання-передачі майна, на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкинське шосе, 60. Вартість вказаного майна визначено сторонами в сумі 293993,28 грн., згідно відповідного висновку експерта.

Відповідно до акту приймання передачі від 9 серпня 2004 року продавець передав покупцю майно, що розташоване за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкинське шосе, 60, а саме: резервуар чистої води "Марат" ємністю 1000 м3, стіни й перекриття з залізобетону, шириною - 15 м, висотою - 5,5 м, з 2 чавунними люками, 4 вентиляційними ковпаками, 2 металевими дробинами висотою 5,5 м; допоміжні приміщення: подаючу камеру № 2, фундамент бутовий висотою 0,8 м, стіни з цегли, шириною - 3,7 м, довжиною - 5,96 м, висотою - 1,8 м, перекриття залізобетонні плити, з 2 засувками діаметром 200 мм, 2 чавунними засувками діаметром 200 мм, 1 засувкою діаметром 125 мм, водоміром діаметром 200 мм; допоміжні приміщення - видаткову камеру-колодязь № 3, цегляні стіни, висотою - 0,9 м, перекриття - металеві дверцята з 1 чавунною засувкою діаметром 100 мм, 1 засувкою діаметром 200 мм; санітарну зону, огородження - металеві ґрати висотою 2 м, довжиною 3,1 м, в кількості 47 шт., загальною довжиною 107 м, підпірною стіною - бутовою, висотою 2,6 м, довжиною 25 м, розташовану на земельній ділянці площею 2500 м2; металевий водовідвід від резервуару чистої води "Марат" до кінцевої камери діаметром 200 мм, довжиною 580 м; металевий водовідвід від резервуару чистої води "Марат" до ЦТП діаметром 200 мм, довжиною 450 м.

Згідно статуту позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвейс Еволюшн" утворено шляхом виділу з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат", а відповідно до передавального акту станом на 26 березня 2013 року товариству з обмеженою відповідальністю "Едельвейс Еволюшн" передані права та обов'язки за договором купівлі-продажу від 9 серпня 2004 року. В свою чергу, відповідач є правонаступником виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму.

Спір у справі виник на підставі того, що, за твердженнями позивача, оспорюваний правочин підписаний з порушенням порядку, встановленого розділом 6 статуту товариства, оскільки при відчуженні майна, що становило предмет договору, не викликано експерта з оцінки, а при підписанні договору не повідомлено учасників товариства про майбутні операції з продажу нерухомого майна. Крім того, на момент підписання договору генеральний директор підприємства Петренко Г.А. на підставі наказу № 06/35 від 6 серпня 2004 року знаходився у щорічній відпустці з 7 по 21 серпня 2004 року.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, встановив, що матеріалами справи підтверджений факт порушення під час підписання спірного договору положень п. 6.18 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" щодо належного повідомлення генеральним директором товариства учасників товариства (Федерацію незалежних профспілок Криму, приватне підприємство "Хелп", приватне підприємство "Фламінго") про майбутні операції, зокрема, щодо продажу рухомого і нерухомого майна (з обов'язковим викликом експерта з оцінки майна), зважаючи на відсутність доказів відповідного повідомлення приватного підприємства "Хелп" та виклику експерта з оцінки майна. Крім того, суд встановив, що згідно наказу № 06/36 від 6 серпня 2004 року тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора на період з 7 по 21 серпня 2004 року призначено комерційного директора Петренка Г.Г., якому, на зазначений період, передано право підпису всіх договорів, що укладаються, а також бухгалтерської та податкової звітності, що свідчить про тимчасове припинення повноважень генерального директора Петренка Г.А., як керівника (органу) юридичної особи, яку він мав представляти у відповідних правовідносинах, а отже, відсутність у Петренка Г.А. права розпоряджатися належним товариству майном шляхом вчинення будь-яких правочинів у зазначений період.

Керуючись встановленими обставинами та нормами ч. 1 ст. 92, ст.ст. 203, 207, 215, 241 Цивільного кодексу України, ст. 65 Господарського кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та необхідність його задоволення, визнавши спірний договір недійсним та зобов'язавши відповідача повернути придбане за договором майно позивачу.

Твердження відповідача про сплив строку позовної давності визнані судом безпідставними з посиланням на положення ст.ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, а також на те, що про факт продажу спірного майна позивач дізнався лише у березні 2013 року, про що свідчить наказ № 11/2 від 11 березня 2013 року про проведення інвентаризації майна товариства.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна в зв'язку з тим, що суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування прийнятих судових рішень.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним і застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

На дану норму процесуального права, суд першої інстанції не звернув належної уваги та не урахував, що за фактичними обставинами справи на момент подання позову стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, з огляду на умови договору, є відповідач, який знаходиться поза межами юрисдикції господарського суду Донецької області, та помилково прийняв справу до свого провадження, а апеляційний господарський суд, залишаючи рішення у справі без змін, на дане порушення уваги не звернув.

Крім того, висновки попередніх судових інстанцій про початок перебігу позовної давності у даній справі з березня 2013 року, оскільки позивач дізнався про факт продажу спірного майна саме в цей період, ґрунтуються без урахування того, що позивач є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" в частині взаємовідносин, що виникли за спірним договором. При цьому, судом залишено без перевірки та належної оцінки доводи відповідача про початок перебігу позовної давності, в разі визнання недійсним спірного договору, з дня його укладення.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, визначити територіальну підсудність справи, вирішити питання щодо її передачі за встановленою підсудністю, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 5 червня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11 вересня 2013 року у справі № 905/3096/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.