Рішення № 34713919, 31.10.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12296/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Кричина А.В.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», яка подана представником БЕРЕГІВСЬКОЮ ОксаноюАнатоліївною, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна,

встановила:

В березні 2013 року позивач ПАТ КБ «Правекс-Банкк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві та просив звільнити автомобіль марки Daewoo, модель Lanos 1.5, 2006 року випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий, держ.номер НОМЕР_1, з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник ПАТ КБ «Правекс-Банк» - Берегівська О.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Зазначала, що ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було арештоване майно ОСОБА_3, яке перебуває в заставі ПАТ КБ «Правекс-Банк» на підставі договору застави від 30.12.2006 року, що порушує права позивача як заставодержателя в договірних відносинах. Оскільки на даний час ОСОБА_3 свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, заборгованість становить 57787 грн. 57 коп., томуарешт майна, накладений постановою відділу ДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 26.12.2012 року по іншому виконавчому провадженню,обмежує права позивача, зокрема, на задоволення своїхпершочергових вимог за рахунок реалізації заставного майна.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити. Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач ПАТ КБ «Правекс-Банк» свої вимоги обгрунтовував тим, 30.12.2006 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 було укладенокредитний договір № 589-025/06Р. З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань позивачем з відповідачем укладений договір застави вказаного автомобіля від 30.12.2006 року. Позивачу стало відомо, що 26.12.2012 року ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві накладено арешт на все рухоме майно ОСОБА_3, в тому числі і на автомобіль, що перебуває у заставі.

Позивач вважає, що накладенням арешту на автомобіль, що є предметом застави, відповідач ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві порушує право ПАТ КБ «Правекс-Банк» на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Правекс-Банк», суд першої інстанції керувався нормою ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Виходячи зі змісту зазначеної норми та ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції вважав, що діюче законодавство не забороняє накладення арешту на заставлене майно в порядку примусового виконання державною виконавчою службою судових рішень, та лише визначає порядок його реалізації, з урахуванням пріоритетного положення заставодержателя на задоволення його вимог за рахунок зазначеного майна боржника. Тому суд першої інстанції вважав, що підстав для задоволення вимог позивача не вбачається, оскільки з укладанням договору застави право власності на заставлене майно не переходить до заставодержателя.

Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки зроблені з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 589-025/06Р від 30.12.2006 року, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 10335 доларів США на строк до 30.12.2012 року, зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 11,99 % річних.

Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 589-025/06Р, за яким ОСОБА_3 передає в заставу АКБ «Правекс-Банк» належний заставодавцю автомобіль Daewoo Lanos 1.5, 2006 року випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий седан , реєстраційний НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, застава, як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з п.2.1.4 договору застави від 30.12.2006 року, заставодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки Daewoo, модель Lanos 1.5, 2006 року випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий седан, реєстраційний НОМЕР_1, в порядку, що передбачений розділом 3 договору та задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави у повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків,неустойки, штрафів, пені.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, у відповідача ОСОБА_3 перед позивачем наявна заборгованість по кредитному договору. Згідно з наданим розрахунком, станом на 31.07.2013 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 7224 долари США 35 центів ( що за курсом НБУ становить 57 787 грн. 57 коп.), з них: заборгованість за кредитом - 5794 доларів США, що виникла у результаті несплати кредиту, починаючи з вересня 2010 року; проценти - 881,35 доларів США, пеня - 549 доларів США.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаться на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Як вбачається з копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 35793484, наданих ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві, 26 грудня 2012 року державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві було відкрите виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-5600, виданого 05.12.2012 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» суми заборгованості в розмірі 21 492 грн. 95 коп.

Постановою державного виконавця від 26.12.2012 року з метою виконання виконавчого документа накладено арешт на все майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в межах суми стягнення 21 192 грн. 95 коп.

За повідомленням УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 15.04.2013 року транспортний засіб поставлено на автоматизований облік до АІС «Арешт». Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, підстава обтяження - постанова про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони його відчуження внесена до Державного реєстру 09.01.2013 року ( а.с. 8).

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Частиною 4 ст. 54 вказаного Закону передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом

про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.

З викладеного вбачається, що право застави у ПАТ КБ «Правекс-Банк» виникло за договором застави транспортного засобу від 30 грудня 2006 року ( на забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту, строк виконання якого - 30 грудня 2012 року), тоді як арешт на спірний автомобіль був накладений державним виконавцем - 26 грудня 2012 року.

Відповідно до договору застави транспортного засобу, вартість заставного автомобіля на дату укладання договору складає 53 929 грн., тоді як сума нарахованої позивачем станом на 31.07.2013 року заборгованості по кредитному договору становить 57 787 грн. 57 коп.

Отже, поза увагою суду першої інстанції залишились ті обставини, що право застави у ПАТ КБ «Правекс-Банк» виникло до винесення судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором та накладення арешту постановою державного виконавця від 26.12.2012 року, а вартість предмета застави не перевищує розміру заборгованості ОСОБА_3 перед заставодержателем ПАТ КБ «Правекс-Банк».

Посилання суду першої інстанції на норму ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» як підставу для відмови у позові колегія суддів вважає неправильним, оскільки право заставодержателя на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна передбачене ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», а вимоги про визнання права власності на вказане майно позивачем не заявлялись.

Також помилковим є висновок суду першої інстанції, що накладення арешту не порушує права ПАТ КБ «Правекс-Банк» як заставодержателя, зважаючи на те, що до нього не переходить право власності з укладенням договору застави, оскільки позивач як заставодержатель, за наявності арешту, накладеного на заставне майно в іншому виконавчому провадженні, не зможе задовольнити свої вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості за рахунок предмета застави у разі невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору та непогашення виниклої заборгованості, розмір якої на даний період часу перевищує вартість предмета застави.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс-Банк» про звільнення автомобіля Daewoo Lanos 1.5, 2006 року випуску, д.н. НОМЕР_1, з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця від 26.12.2012 року - колегія суддів вважає законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» - задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 липня 2013 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна - задовольнити.

Звільнити автомобіль марки Daewoo, модель Lanos 1.5, 2006 року випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_2, тип ТЗ - легковий, реєстраційний НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м.Києві від 26.12.2012 року в рамках виконавчого провадження ВП № 35793484 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5600/2011, виданого 05.12.2012 року Оболонським районним судом м. Києва.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: