Постанова № 34707929, 29.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 815/3656/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Федусика А.Г.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність «Кам'янський цегельний комбінат» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальність «Кам'янський цегельний комбінат» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальність «Кам'янський цегельний комбінат» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати протиправними дії ОДПІ по призначенню та проведенню позапланової виїзної перевірки позивача та скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 30.04.2013 року №0000262220 та №0000272220.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позапланова перевірка позивача була призначена та проведена без належних для цього правових підстав. Позивач також вказує на помилковість висновків акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2010 року на суму 30000,00 грн. з придбання у ПП «Зеніт Плюс» робіт (послуги) з ремонту сушильних камер.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування судом обставин справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції у період з 04.03.2013 року по 10.04.2013 року на підставі направлень від 03.04.2013 року №300-304, від 05.04.2012 року №324, посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС №341 від 03.04.2013 року, була проведена позапланова виїзна перевірка TOB «Кам'янськнй цегельний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 19.04.2013 року №489/2220/34697926 «Про результати позапланової перевірки TOB «Кам'янський цегельний комбінат», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року» (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №0000262220, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на суму 137461,00 грн., у тому числі 110705,00 грн. - за основним платежем та 26756,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000272220, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 37500,00 грн., у тому числі 30000,00 грн. - за основним платежем та 7500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За змістом акту перевірки підставами для нарахування відповідачем спірним рішенням №0000262220 зобов'язань з податку на прибуток стало те, що позивач занизив валові доходи на 525647,00 грн. внаслідок не включення позивачем до складу доходу, відображеного у рядку 03.24 (суми простроченої та безнадійної кредиторської заборгованості) додатку ІД до рядка 03 Податкової Декларації з податку на прибуток підприємств «Інші доходи» сум простроченої та безнадійної кредиторської заборгованості по рахунку 631 по таким підприємствам, як TOB «МД-Техно», TOB «Виробнича компанія Промислової Упаковки», ТОВ «Виробничо-торговельна компанія «Вуглепромтехніка», TOB «Тєхно-Маш-Сервіс», TOB «Мілегрі», ПП «Зеніт Плюс».

Підставами для нарахування відповідачем спірним рішенням №0000272220 грошових зобов'язань з ПДВ за змістом акту перевірки стало те, що позивач на думку податкового органу зависив податковий кредит з ПДВ за травень 2010 року на суму 30000,00 грн. по операціям з ПП «Зеніт Плюс» по придбанню робіт (послуги) з ремонту сушильних камер з тих підстав, що ПП «Зеніт Плюс» не включило суму 30000,00 грн. до своїх податкових зобов'язань та було ліквідовано ухвалою господарського суду від 24.07.2012 року як банкрут, а також позивач не здійснював господарської діяльності з 3 кв. 2010 року, що за висновком ОДПІ доводить факт невикористання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних у ПП «Зеніт Плюс» послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про неправомірність проведеної позапланової перевірки позивача є помилковими, а наведені в акті перевірки висновки про заниження позивачем валових доходив на суму 525647,00 грн. та завищення податкового кредиту на суму 30000,00 грн. є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності проведеної позапланової перевірки позивача та заниження позивачем валового доходу на суму 525647,00 грн., та не погоджується з висновком про завищення позивачем податкового кредиту на суму 30000,00 грн., з огляду на наступне.

Як зазначено акті перевірки вона проведена на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, яким передбачено право податкового органу провести документальну позапланову перевірку якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, і якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2013 року ОДПІ було надіслано запит №657/10/22-00 на адресу позивача про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо переліку питань із 9 пунктів.

Листом №11/7 від 02.04.2013 року позивач надав письмові пояснення на отриманий запит ОДПІ.

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що ним надана повна та розгорнута відповідь з усіх питань, які ставились у запити ОДПІ, і повторного запиту від ОДПІ не було, а тому у відповідача не виникло передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України підстав позапланової перевірки позивача.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем не доведено надання відповідачу на запит №657/10/22-00 усіх первинних документів в підтвердження викладеної у письмових поясненнях від 02.04.2013 року інформації.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем фактично надано лише оборотно-сальдові відомості за період 01.04.2010 року - 31.12.2010 року, 2011 року, 2012 року та не надано первинних документів в підтвердження запитуваної інформації, в т.ч. з питань коригувань податкової звітності та розбіжностей згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по деклараціях з ПДВ за квітень 2010 року - грудень 2012 року.

За таких обставин підстави вважати дії ОДПІ по призначенню та проведенню позапланової перевірки позивача відсутні.

Стосовно заниження позивачем валового доходу на суму 525647,00 грн. внаслідок не включення до його складу сум простроченої та безнадійної кредиторської заборгованості по постачальникам TOB «МД-Техно», TOB «Виробнича компанія Промислової Упаковки», ТОВ «Внробничо-торговельна компанія «Вуглепромтехніка», TOB «Тєхно-Маш-Сервіс», TOB «Мілегрі», ПП «Зеніт Плюс», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.11 пп.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Відповідно до п.135.5.4 ст.135 ПК України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Позивач не заперечує той факт, що строк позовної давності по кредиторській заборгованості перед TOB «МД-Техно», TOB «Виробнича компанія Промислової Упаковки», ТОВ «Виробничо-торговельна компанія «Вуглепромтехніка», TOB «Тєхно-Маш-Сервіс», TOB «Мілегрі» сплив у 3 кв. 2011 року та у 4 кв. 2012 року, відповідно, а ПП «Зеніт Плюс» було визнано банкрутом та ліквідовано у 3 кв. 2012 року.

З цих підстав колегія суддів погоджується з висновками акту перевірки, що позивач повинен був на підставі п.135.5.4 ст.135 ПК України включити до складу валових доходив 3 кв. 2011 року, 3-4 кв.2012 року суми кредиторської заборгованості по вищевказаним контрагентам.

Слід також зазначити, що позивачем не наведено заперечень стосовно наявності у нього такого обов'язку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №0000262220, яким позивачу нараховані зобов'язання по податку на прибуток на суму 137461,00 грн. є законним та не підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність висновків акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту травня 2010 року на суму 30000,00 грн. за податковою накладною ПП «Зеніт Плюс» від 31.05.2010 року, колегія суддів виходить з чинних у цьому періоді положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.1.7, 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначено в акті перевірки та підтверджено позивачем копіями відповідних документів позивачем із ПП «Зеніт Плюс» укладено договір №280410/1 від 28.04.2010 року на ремонт сушильних камер.

Виконання робіт за цим договором оформлено актом приймання виконаних підрядних робіт від 31.05.2010 року.

ОДПІ в акті перевірки не заперечує проти реальності виконання робіт за вказаним договором.

ПП «Зеніт Плюс» виписало позивачу податкову накладну №552 від 31.05.2010 року на суму ПДВ 30000,00 грн., яка включена позивачем до податкового кредиту травня.

Жодних заперечень до правильності оформлення цієї податкового накладної, а також до наявності у ПП «Зеніт Плюс» права на виписку податкових накладних у травні 2010 року з боку ОДПІ не висувається.

Також ОДПІ не заперечує того факту, що придбання позивачем у травні 2010 року послуг у ПП «Зеніт Плюс» відповідало цілям господарської діяльності позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач правомірно включив суму 30000,00 грн. за податковою накладною ПП «Зеніт Плюс» №552 від 31.05.2010 року до податкового кредиту травня 2010 року.

Посилання ОДПІ на те, що ПП «Зеніт Плюс» не включило суму 30000,00 грн. до своїх податкових зобов'язань та було ліквідовано ухвалою господарського суду від 24.07.2012 року як банкрут, а також на те, що позивач не здійснював господарської діяльності з 3 кв. 2010 року колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Той факт, що ПП «Зеніт Плюс» не включило суму 30000,00 грн. до складу своїх податкових зобов'язань жодним чином не впливає на передбачене п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право позивача на формування податкового кредиту на цю суму в травні 2010 року та не викликає у позивача обов'язку зменшити на цю суму свій податкових кредит у наступних періодах.

Стосовно визнання ПП «Зеніт Плюс» банкрутом та його ліквідацію ухвалою господарського суду від 24.07.2012 року колегія суддів зазначає, що в цьому випадку ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні Податковий кодекс України не передбачають обов'язку платника ПДВ зменшити свій податковий кредит на суму ПДВ, що увійшла до суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Як вже зазначено вище, факт ліквідації ПП «Зеніт Плюс» у 3 кв. 2012 року зобов'язував позивача на підставі п.135.5.4 ст.135 ПК України включити до складу валових доходив цього періоду всю суми кредиторської заборгованості перед ПП «Зеніт Плюс», у тому числі з урахуванням ПДВ, однак цей факт жодним чином не впливе на податковий кредит позивача по операції з цим контрагентом, що був сформований у травні 2010 року.

Колегія суддів відхиляє як помилкові посилання в акті перевірки на те, що позивач з 3 кв. 2010 року не здійснював господарської діяльності, і не використовував придбані у ПП «Зеніт Плюс» послуги в оподатковуваних операціях своєї господарської діяльності, оскільки підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко визначено, що «право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Отже, відсутність ведення позивачем господарської діяльності у 3 кв. 2010 року жодним чином не впливає на підстави для формування позивачем податкового кредиту за травень 2010 року.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.04.2013 року №0000272220, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 37500,00 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права вплинули на правильність судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати (а.с.2, 3, 224) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність «Кам'янський цегельний комбінат» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року - скасувати.

Винести нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальність «Кам'янський цегельний комбінат» - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року №0000272220.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальність «Кам'янський цегельний комбінат» (код за ЄДРПОУ 34697926) судові витрати в розмірі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 12 коп..

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 листопада 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик