Постанова № 34707937, 05.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 р.Справа № 1570/7059/2012

Категорія: 8.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (правонаступник Спеціалізована Державною податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Одесі міжрегіонального головного управління Мін доходів) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Одеський завод шампанських вин» звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви) до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС від 13.08.2012 р. № 0000902200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2012 р. № 0000902200 - відмовлено.

В апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року відповідача по справі Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби замінено правонаступником - Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Одесі міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що в період з 14.03.2012р. по 21.05.2012р. відповідачем проводилась виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.05.2012 р. № 41/22-0/32224466/3.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ПрАТ «ОЗШВ», зокрема, вимоги п. 1.1.2 Норм втрат сировини при виробництві виноробної продукції, затверджених ДААК ДПА України 12.04.2004 р., у результаті чого встановлено факт безпідставного списання позивачем понаднормативних втрат продукції при виробництві шампанського України та вин ігристих в асортименті у кількості 11955,3 дал; вимоги п. 4 Норм втрат сировини при виробництві виноробної продукції, в результаті чого встановлено факт понаднормативних втрат лікерів у виробництві шампанського України у кількості 170,89 дал.

На підставі вказаного акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 р. № 0000642200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (виноробна продукція) за основним платежем на 375912,93 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 56423,04 грн..

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач подав скаргу до ДПС в Одеській області від 05.06.2012 р. № 908, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 р. № 0000642200.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 03.08.2012р. № 20698/10/10-2007 ДПС в Одеській області частково скасувало податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 р. № 0000642200 у частині застосованої фінансової санкції у розмірі 5280,79 грн., в решті зазначене повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу голови правління ПрАТ «ОЗШВ» в цій частині - без задоволення.

З урахуванням результатів розглянутих скарг, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 13.08.2012р. № 0000902200 про донарахування ПрАТ «ОЗШВ» податкових зобов'язань по сплаті акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів на суму 375912,93 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51142,25 грн..

Не погоджуючись з рішенням про результати розгляду первинної скарги від 03.08.2012 р. № 20698/10/10-2007 позивач подав повторну скаргу до ДПС України від 17.08.2012 р. № 1289. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 16.10.2012 р. № 3643/0/61-12/10-2115 ДПС України залишило без змін податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 29.05.2012 р. № 0000642200 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.13 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», норми втрат і виходу алкогольних напоїв затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

В період, за який проводилася перевірка, порядок затвердження норм втрат і виходу алкогольних напоїв був визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року № 186 «Про деякі питання державного регулювання виробництва спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», відповідно до частини 2 якої, норми виробничих втрат і виходу щодо виноробної продукції, затверджуються Міністерством фінансів за поданням Комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості. Головною організацією з розроблення цих норм визначено Державне науково-виробниче підприємство "Плодвинконсерв" (м. Київ).

В свою чергу, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача та суду першої інстанції, про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2001 р. N 940 «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору» був змінений порядок затвердження норм втрат і виходу алкогольних напоїв, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2001 р. N 940 лише був створений Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у складі ДПА України, і визначено повноваження цього Департаменту. При цьому до Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 ніяких змін у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2001 р. N 940 не вносилося, а сам порядок затвердження норм втрат і виходу алкогольних напоїв не змінювався.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що Постанова КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940 не містить повноважень державної податкової адміністрації затверджувати норми втрат і виходу виноробної продукції. Такі повноваження у відповідності до частини 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 повинні здійснюватися тільки Міністерством фінансів України.

Пункт 9 Постанови КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940 викладений наступним чином -«Державній податковій службі забезпечити виконання завдань щодо реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснення міжгалузевої координації, зокрема:…затвердження норм втрат та виходу спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, порядку їх розроблення і застосування, погодження стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво зазначеної продукції…»

Тобто державна податкова служба реалізуючі державну політику і проводячи міжгалузеву координацію, повинна була забезпечити затвердження норм втрат і виходу алкогольних напоїв, та порядку їх розроблення і застосування. Однак забезпечення затвердження норм не наділяє державну податкову службу повноваженнями здійснювати таке затвердження самостійно.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 3.4 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі», який розроблено ДП «НВП «Плодвинконсерв», погоджено Відділом розвитку садівництва, виноградарства та виноробства Міністерства аграрної політики України та затверджено Першим заступником Міністерства аграрної політики України, стосовно того що цим пунктом Порядку, Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у ДПА України наділений повноваженнями затверджувати норми втрат для підакцизних товарів.

Вказаний пункт «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі» стосується розроблення середньогалузевих норм витрат, що не може бути застосовано при виготовленні шампанських та ігристих вин, для яких у відповідності до пункту 3.7 цього ж Порядку повинні розроблятися індивідуальні норми витрат сировини на 1000 пляшок готової продукції у зв'язку з визначною оснащеністю обладнанням, використанням сировини та допоміжних матеріалів від різних постачальників, якість яких суттєво впливає на норму, та відмінними методами виробництва.

До того ж, як вже зазначалося, порядок затвердження норм втрат і виходу виноробної продукції визначений частиною 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186, на виконання ст.13 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно пункту 1.1 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі», останній розроблений на виконання вказаних Закону та Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186, тому не може їм суперечити, має нижчу юридичну силу по відношенню із Законом та Постановою КМУ, а також визначає саме розроблення норм виробничих втрат і витрат виноробної продукції і не може визначати порядок затвердження таких норм, бо це є виключна прерогатива Кабінету міністрів України.

При цьому колегія суддів зауважує на те, що при вирішенні спору, ні у відповідача, ні у суду першої інстанції не виникло сумніву стосовно чинності «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі», хоча він і не був затверджений державною податковою службою.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на різне трактування зі сторони відповідача, пункту 9 Постанови КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940, яким, крім забезпечення органами ДПС відповідного затвердження норм втрат та виходу алкогольних напоїв, передбачено також забезпечення органами ДПС затвердження порядку розроблення таких норм.

Це вказує на те, що в такому разі необхідно застосовувати п. 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України, згідно з яким у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Частиною 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 також передбачено, що до затвердження норм виробничих втрат і виходу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів діють раніше встановлені норми.

Так, згідно до підп.б) п.4.1. КДУ00011050-15.9-2:2010 «Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості» передбачається, що на заводах вторинного виноробства, до якого відноситься позивач, інвентаризація виноматеріалів, соків плодово-ягідних зброджених, зброджено-спиртованих і спиртованих, вин виноградних (окрім вин на витримці) і плодово-ягідних, свіжих, консервованих і концентрованих соків, цукру, винних і спиртових напоїв, містелів, виноградного і плодово-ягідного спирту-сирцю і відходів виноробства - проводиться за станом на 01 червня і на 01 грудня.

Також згідно підп. е) п.4.1. Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості - інвентаризація на заводах по виробництву вин ігристих, шампанського України, на заводах вторинного виноробства проводиться не менше двох разів на рік - на 01 червня і на 01 грудня.

Відповідно до п. 38 ст. 1 Закону України від 16 червня 2005 року N 2662-IV "Про виноград та виноградне вино", зі змінами та доповненнями, підприємства вторинного виноробства - це підприємства, які займаються витримкою виноматеріалів, обробкою виноматеріалів та розливом або тільки розливом вин у споживчу тару відповідно до нормативних документів.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ПрАТ «ОЗШВ», відносячись до підприємств вторинного виноробства, керуючись підп. б) та підп. е) п.4.1. КДУ00011050-15.9-2:2010 «Інструкції по проведенню інвентаризації на підприємствах виноробної промисловості» правомірно проводило інвентаризацію двічі на рік: у червні 2011р. (акти інвентаризації від 01.06.2011р., на підставі наказу Голови правління № 49 від 27.05.2011г., інвентаризаційний опис станом на 01.06.2011р.) та у грудні 2011р. (акти інвентаризації від 29.12.2011р., на підставі наказу Голови правління № 110 від 28.11.2011р., інвентаризаційний опис станом на 28.12.2011р.).

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, при кожному розливі позивачем складались зведені акти розливу, в яких застосовувались та нараховувались норми втрат сировини в межах дозволених та затверджених 22.01.1997р. Держсадвінпромом України та ДПВП «Плодвинконсерв» норм витрат сировини при виробництві шампанського та ігристих вин, розрахованих на 1000 пляшок готової продукції.

Після цього нові норми для позивача не встановлювалися та не змінювалися, тому враховуючи частину 2 Постанови КМУ від 15 лютого 1999 року № 186 ці норми є чинними до розроблення та затвердження нових норм виробничих втрат і виходу при виробництві шампанських та ігристих вин.

На підставі актів інвентаризації та інвентаризаційних описів позивачем складались порівняльні відомості, в яких здійснювалось порівняння фактичної наявності продукції з даними бухгалтерського обліку, таким чином позивач здійснював контроль за застосуванням норм втрат сировини, і при виявленні надлишків - проводив оприбуткування.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що щомісячне проведення інвентаризації фізично не уявляється можливим, оскільки, по-перше, бродильна суміш знаходиться у резервуарах (акратофорах) під певним тиском та температурою, по-друге, тривалість усього процесу виробництва шампанського та вин ігристих, з урахуванням неробочих днів, займає більше місяця, що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги.

Як правомірно зазначено апелянтом, виробничий процес на підприємстві не можливий без втрат, але податковий орган взагалі не прийняв та не застосував будь-яких норм втрат сировини при виробництві шампанського України та вин ігристих тільки з причин порушення, на його думку, порядку проведення інвентаризації.

В свою чергу, відповідач погодився з тим що для позивача дійсно у 1997 були розроблені такі норми (втрат сировини при виробництві шампанського України та вин ігристих), але вказав на їх давність і на те що після прийняття Постанови КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940 ці норми не були затверджені державною податковою адміністрацією.

Колегія суддів не приймає такі твердження до уваги, виходячи з того що відповідачем не було доведено те, що норми втрат та витрат при виробництві шампанських вин були встановленні з порушенням існуючого порядку чи втратили чинність. Щодо затвердження їх державною податковою службою, то суд констатує відсутність у державної податкової адміністрації таких повноважень. Крім того, навіть за їх наявності це стосувалося б виключно нових норм, і ніяким чином не могло стосуватися норм виданих до набрання чинності постанови КМУ, які були розробленні у відповідності до чинного на той час законодавства.

Пункт 3.3 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі» містить вказівки на можливість надання пропозиції, але тільки щодо змін існуючих норм втрат та виходу продукції виноробства, без зазначення того, хто саме повинен чи може робити такі пропозиції. При цьому, цим же пунктом визначено, що такі пропозиції розглядаються в спеціально уповноважених органах виконавчої влади сільського господарства з питань виноробства. Таким чином зміна існуючих норм втрат та витрат виноробства можливо виключно після попереднього розгляду пропозицій про їх зміну відповідними державними органами, тому звернення для перегляду існуючих норм до ДП «НВП «Плодвинконсерв» не може ототожнюватися з пропозицією таких змін, які подаються до органів влади, а не до ДП «НВП «Плодвинконсерв».

У пункті 3.4 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі» взагалі зазначається залежність методу розроблення галузевих норм втрат від кількості підприємств, які надали пропозиції по їх зміні. Однак враховуючи пункт 3.7 цього Порядку при виготовленні шампанських та ігристих вин розробляються індивідуальні норми втрат та витрат при виробництві. Крім того, до того як такі пропозиції будуть враховані розробником норм, вони, у відповідності до пункту 3.3, повинні бути розглянуті в спеціально уповноважених органах виконавчої влади сільського господарства з питань виноробства. При цьому відсутність чи недостатність таких пропозицій є підставою для встановлення чи перегляду норм втрат та витрат виноробної продукції застосовуючи звітно-статистичний метод замість дослідного, але це не виключає можливості перегляду норм втрат та витрат виноробної продукції за відсутністю пропозицій.

До того ж пунктом 3.5 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі» визначено, що норми втрат сировини, матеріалів та продукції, по яким не надійде ніяких пропозицій щодо змін, перезатверджуються в установленому порядку без змін в діючи норми.

Таким чином законодавчо не встановлено обов'язку позивача звертатися до ДП «НВП «Плодвинконсерв» за розробленням для нього норм втрат та відходів при виробництві шампанських та ігристих вин. Пропозиції до спеціально уповноважених органах виконавчої влади сільського господарства з питань виноробства про зміни норм втрат та відходів також носять диспозитивний характер і не є обов'язком, а виключно правом позивача.

Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У відповідності до пункту 9 Постанови КМУ від 07 серпня 2001 р. N 940, в редакції, яка діяла з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, саме на Державну податкову службу було покладено обов'язок забезпечення: здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; забезпечення здійснення контролю за додержанням стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво виноматеріалів, алкогольних напоїв; а також забезпечення погодження стандартів, технічних умов, рецептур, регламентів та технологічних інструкцій на виробництво виноробної продукції.

Тому відсутність нових розроблених норм втрат та витрат шампанських та ігристих вин, так само і не здійснення перегляду таких норм в строки передбачені пунктом 3.2 «Порядку розроблення норм виробничих втрат і витрат сировини та допоміжних матеріалів на підприємствах виноробної галузі», не може вважатися провиною позивача, так як контролювати ці питання повинен був відповідний орган державної влади.

Крім того, відповідачем зроблено висновок, з яким погодився суд першої інстанції, що ПрАТ «ОЗШВ» на порушення п.4 «Норм втрат сировини при виробництві виноробної продукції» в 2011 році безпідставно нараховано 170,89 дал, як втрати лікерів при переливах та фільтраціях при виробництві шампанського України та вин ігристих.

Згідно ТІ У 00011050-15.93.11-4:2009 та ТІ У 00011050-15.93.11-3:2009 для виробництва лікерів використовуються високоякісні оброблені купажі виноматеріалів, сахарозу, спирт коньячний та лимонну чи винну кислоту.

Отже, оскільки лікер є виновмістким матеріалом, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивачем правомірно застосовувались для лікерів ті ж самі норми втрат, які застосовуються при переливанні та фільтрації виноматеріалів (п.1.2.3.1 ) «Норм втрат сировини при виробництві виноробної продукції», затверджені ДААК ДПА України 12.04.2004р..

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення ПрАТ «ОЗШВ» вимог п. 1.1.2 Норм втрат сировини при виробництві виноробної продукції, затверджених ДААК ДПА України 12.04.2004 р. та п. 4 Норм втрат сировини при виробництві виноробної продукції, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову не повно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимог п.п.1 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п.1 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Одеський завод шампанських вин» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби від 13.08.2012 р. № 0000902200.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: