Постанова № 34707483, 12.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 р. Справа № 804/10375/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засідання: Бідник М.В.,

за участю:

представника позивача: Бруштець С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінату «Ювілейний»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «Ювілейний» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 25 липня 2013 року №0001781520 та №0001771520.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього сум податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно сформував податковий кредит та відніс суму здійснених витрат до витрат відповідних звітних періодів на підставі належним чином оформлених первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК». При цьому означені правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, натомість, акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. Підставами для визнання недійсними господарських операцій позивача з вказаними контрагентами стали висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК», отриманих відповідачем від інших податкових органів, згідно яких встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу їх постачання з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, а також висновки про відсутність у цих суб'єктів господарювання необхідних умов для ведення господарської діяльності, зроблені за результатами аналізу їх податкової звітності в частині наявності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів (основні фонди відсутні, а на підприємствах працює 2-3 особи). Однак податковим законодавством не встановлено обов'язку платників податків здійснювати перевірку дотримання своїми контрагентами вимог податкового законодавства та наявності у них необхідних для виконання певних робіт умов та ресурсів, а також нести відповідальність за будь-які допущенні ними порушення. До того ж чинним законодавством передбачено можливість залучення до виконання робіт фізичних осіб або субпідрядників-юридичних осіб за цивільно-правовими договорами у разі якщо на підприємствах працює лише по дві-три особи. Проте відповідачем наведені обставини перевірені не були. З огляду на це, позивач вважає, що він правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК», а також правомірно включив до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств звітного податкового періоду відповідні суми витрат за господарськими операціями з цими контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму валових витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних суб'єктів господарювання, які відповідач отримав від інших податкових органів та згідно яких встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу їх постачання з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Крім того, відповідно до даних податкової звітності цих підприємств, у них відсутні основні фонди, а у штаті рахується по 2-3 особи, що, в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення цими суб'єктами господарювання господарської діяльності через відсутність необхідних для цього умов. Таким чином, діяльність вказаних суб'єктів господарювання була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам і позивач, як кінцевий споживач, є вигодонабувачем товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК».

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього, та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «Ювілейний» (далі - ТОВ м'ясокомбінат «Ювілейний») (код ЄДРПОУ 24615640) зареєстроване Дніпропетровською районною державною адміністрацією 24.03.1999р., перебуває на обліку як платник податків в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), яка є правонаступником Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

На підставі наказу начальника Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 25.06.2013р. №546 працівником цього органу державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ м'ясокомбінат «Ювілейний» по взаємовідносинам з ТОВ «Ультра-спорт» за період квітень-вересень 2012 року, ТОВ «Техно-груп» за період квітень-листопад 2012 року, ТОВ «Бізнес Сом» за період травень-листопад 2012 року, ТОВ «Олес» за період березень-листопад 2012 року та ТОВ «Грейз ІК» за період березень-вересень 2012 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт №612/150/24615640 від 09.07.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ м'ясокомбінат «Ювілейний» занижено податок на додану вартість на загальну суму 161954,00грн.; порушення п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ м'ясокомбінат «Ювілейний» занижено податок на прибуток на загальну суму 188806,00грн. Висновки зазначеного акту обґрунтовані тим, що позивачем протягом перевіряємого періоду було укладено угоди з контрагентами ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних суб'єктів господарювання, які відповідач отримав від інших податкових органів та згідно яких встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу їх постачання з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. Крім того, відповідно до даних податкової звітності цих підприємств, у них відсутні основні фонди, а у штаті рахується по 2-3 особи, що, в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення цими суб'єктами господарювання господарської діяльності через відсутність необхідних для цього умов, отже, діяльність вказаних підприємств була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а позивач, як кінцевий споживач, є вигодонабувачем товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК» (т.1 а.с.5-18).

На підставі означеного акту перевірки Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 25.07.2013р. було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001781520, яким ТОВ м'ясокомбінату «Ювілейний» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 242931,00грн., з яких за основним платежем - 161954,00грн. та за штрафними санкціями - 80977,00грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001771520, яким ТОВ м'ясокомбінату «Ювілейний» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 283209,00грн., з яких за основним платежем - 188806,00грн. та за штрафними санкціями - 94403,00грн., (т.1 а.с.19,20).

Розглядаючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд зважає на наступне.

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодекс України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ м'ясокомбінатом «Ювілейний» було укладено три угоди з ТОВ «Грейз ІК», а саме: договір №010112-У від 30.01.2012р. на ремонт та комплексне обслуговування металопластикових конструкцій, згідно якого ТОВ «Грейз ІК» надавало позивачу вказані послуги у його магазині, розташованому за адресою: вул. Мічуріна, 5 с.м.т. Ювілейний, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область; договір підряду №376Д14 від 11.07.2012р., згідного якого ТОВ «Грейз ІК» виконувало роботи з установлення алюмінієвих виробів в магазині позивача, розташованому за адресою: вул. Радгоспна, 44-А смт Ювілейний, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область та договір підряду №19/09-12/489Д14 від 19.09.2012р., згідно якого ТОВ «Грейз ІК» виконувало роботи з установлення алюмінієвих виробів в магазині позивача, розташованому за адресою: вул. Свердлова, 70б, місто Дніпропетровськ.

Таким чином, означені вище роботи проводилися на об'єктах торгівлі фірмовими виробами ТОВ м'ясокомбінату «Ювілейний», а, отже, пов'язані із господарською діяльністю позивача, одним із основних видів якої, згідно довідки ЄДРПОУ, є роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.

Факт здійснення господарських операцій за цими правочинами з ТОВ «Грейз ІК» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договорів №010112-У від 30.01.2012р., №376Д14 від 11.07.2012р., №19/09-12/489Д14 від 19.09.2012р., актів виконаних робіт та кошторисів з підсумковими відомостями ресурсів до них, податкових накладних, актів звіряння взаємних розрахунків та банківських виписок (щодо оплати за надані послуги). Наведені документи також були надані позивачем під час перевірки, що відображено в акті, складеному за її результатами.

Також позивачем надано суду копії договорів №316Д9 від 18.06.2012р. та №473Д9 від 14.09.2012р. оренди частини нежитлових приміщень, в яких ТОВ «Грейз ІК» виконувало роботи згідно укладених угод.

Крім того протягом перевіряємого періоду ТОВ м'ясокомбінатом «Ювілейний» було укладено договір №60602_тг/398-10/8 від 01.04.2010р. на технічне обслуговування та ремонт обладнання з ТОВ «Техно-груп», згідно якого останній зобов'язувався виконати роботи по введенню в експлуатацію та ремонту, а також надати послуги по технічному обслуговуванню вагового та технічного обладнання позивача (ваги електронні товарні до 300кг, ваги великовантажні, ваги торгові), яке було означено в специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

На підтвердження виконання операцій за цим договором було виписано акти прийому-передачі виконаних робіт та податкові накладні, які були надані до перевірки, а їх копії долучені до матеріалів справи.

Розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ «Техно-груп» були проведені у безготівкової формі, на підтвердження чого надані відповідні банківські виписки.

Також ТОВ м'ясокомбінатом «Ювілейний» було укладено договори з контрагентами ТОВ «Ультра-спорт» (договір підряду №88-07/4 від 19.01.2007р., згідно якого ТОВ «Ультра-спорт» зобов'язувалося виконати роботи з виготовлення рекламної продукції та її оформлення, нанесення зображення на транспорт та інші об'єкти (брендування), зовнішнього оформлення магазинів позивача), ТОВ «Бізнес Сом» (договір №1123/3 від 23.11.2012р. про надання маркетингових послуг, згідно якого ТОВ «Бізнес Сом» зобов'язувалося надавати маркетингові послуги, в тому числі, але не виключно, послуги щодо розміщення продукції, що виробляється позивачем, в місцях продажу, послуги зі збору та розповсюдженню інформації про цю продукцію, направлені на організацію та управління рухом продукції до споживача, забезпечення стимулювання збуту продукції, збільшення ступеню поінформованості постійних покупців, а також клієнтів конкуруючих фірм про продукцію і її переваги; договір №404 від 04.04.2012р., згідно якого ТОВ «Бізнес Сом» зобов'язувалося здійснити маркетингове обслуговування позивача, що включає в себе: проведення маркетингових досліджень (опитування, аудит, фокус-групи та інші дослідження); розповсюдження рекламної продукції та інформування про неї (семплінг, лифлетинг); проведення промоушн акцій (консультації, дегустації та ін.) та ТОВ «Олес» (договір №02/29/01 від 29.02.2012р. на розміщення візуальної реклами на міському транспорті, згідно якого ТОВ «Олес» зобов'язувалося самостійно або з залученням третіх осіб виконати наступні роботи: здійснити рекламну компанію позивача на транспортних засобах, умови та строки якої зазначені у додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною; підтримувати рекламне зображення в належному вигляді протягом строку експонування реклами).

Факт здійснення господарських операцій за договором підряду №88-07/4 від 19.01.2007р. з ТОВ «Ультра-спорт» підтверджується первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договором №88-07/4 від 19.01.2007р та додатковими угодами до нього, актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків, фотоматеріалами та фотозвітами про виконані роботи, банківськими виписками про оплату наданих послуг.

Наведені документи, фотоматеріали та фотозвіти були надані на перевірку, що відображено у акті, складеному за її результатами.

Взаємовідносини з ТОВ «Бізнес Сом» також підтверджені первинними документами, які були надані до перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: договором №1123/3 від 23.11.2012р. про надання маркетингових послуг та договором №404 від 04.04.2012р. щодо маркетингового обслуговування позивача, а також додатковими угодами до цих договорів, в яких, зокрема, визначалися кошториси, графіки проведення промоакцій, мережі, в яких вони проводилися та маршрути промоутера; актами прийняття-передачі продукції для проведення дегустацій; актами здачі-прийняття виконаних робіт; листами торгівельних мереж супермаркетів «Таврія-В» від 17.07.2013р., торгівельної мережі «СПАР» за вих. №202 від 08.07.2013р., торгівельної мережі супермаркетів «Амстор» за вих. №3784 від 10.07.2013р. щодо фактичного проведення дегустацій продукції позивача в цих магазинах із зазначенням відповідної кількості промоднів; податковим накладними та банківськими виписками.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Олес» позивачем було надано на перевірку відповідні первинні документи, копії яких також долучені до матеріалів справи, а саме: договір №02/29/01 від 29.02.2012р. на розміщення візуальної реклами на міському транспорті та додаткові угоди і додатки до нього із затвердженим зображенням (змістом реклами) для розміщення на транспортних засобах; акти здачі-прийняття виконаних робіт, фотозвіти на підтвердження виконання робіт по розміщенню реклами; договори оренди транспортних засобів, на яких розміщувалася реклама, №505-08/9 від 01.07.2012р. з додатками та №0112/12 від 01.12.2012р.; податкові накладні та банківські виписки.

При цьому відповідачем не заперечується, що при оформленні означених вище податкових накладних, виписаних ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК» було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, а первинні документи відповідають вимогам, передбаченим ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах закону, а витрати, віднесені позивачем до валових витрат виробництва, підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки позивача, останнім було дотримано вимоги податкового законодавства щодо включення сум податку на додану вартість за виписаними його контрагентами податковими накладними до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатків 5 до податкових декларацій з ПДВ за відповідний звітний період.

Зміст укладених ТОВ м'ясокомбінатом «Ювілейний» договорів з ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК» не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. В межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагентів та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно завищив суму витрат та суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Ультра-спорт», ТОВ «Техно-груп», ТОВ «Бізнес Сом», ТОВ «Олес» та ТОВ «Грейз ІК», оскільки правочини, укладені з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, підтвердженням чого є висновки актівпро неможливість проведення зустрічних звірок вказаних суб'єктів господарювання, які відповідач отримав від інших податкових органів та згідно яких встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу їх постачання з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, судом до уваги не приймаються, оскільки, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ та віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Щодо відсутності у вказаних суб'єктів господарювання виробничого обладнання, трудових ресурсів, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основних видів діяльності тощо, то означені доводи також не беруться судом до уваги, оскільки складські, торгівельні приміщення, транспорт та виробниче обладнання взагалі могли орендуватися вказаними суб'єктами господарювання за цивільно-правовими договорами з іншими контрагентами, а трудові ресурси залучатися також на підставі окремих цивільно-правових угод.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу) тощо.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про їх скасування, а отже про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінату «Ювілейний» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 25 липня 2013 року №0001781520 та №0001771520.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінату «Ювілейний» (код ЄДРПОУ 24615640) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова