Ухвала суду № 34706805, 05.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 876/11304/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі за позовом Мостиського районного центру зайнятості до Львівської митниці про стягнення матеріального забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року позивач - Мостиський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 15 808,77 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Мостиському районному центрі зайнятості з 27.09.2012 року по 21.05.2013 року та отримав допомогу з безробіття в сумі 15808,77 грн. Однак, за рішенням суду ОСОБА_1 був поновлений на роботі, в зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначені кошти підлягають поверненню працедавцем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року позов задоволено.

Стягнено з Львівської митниці на користь Мостиського районного центру зайнятості кошти в сумі 15 808 грн. 77 коп.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Мостиському районному центрі зайнятості з 27.09.2012 року по 21.05.2013 року та отримав допомогу з безробіття в сумі 15808,77 грн. Внаслідок поновлення ОСОБА_1 на роботі в митних органах, на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду, дану особу було знято з обліку як безробітного та припинено здійснення виплати допомоги по безробіттю. А відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі, за рішенням суду утримується із роботодавця.

Крім того, суд першої інстанції критично оцінює покликання представника відповідача на ч.3 ст.36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та на постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як на підставу для обгрунтування відмови повернути кошти, оскільки ці нормативно-правові акти передбачають порядок стягнення незаконно виплачених коштів з осіб органами державної служби зайнятості, які їх виплачували.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Львівська митниця оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не взято до уваги положення ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до п. 2 якого, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Зазначає, що згідно п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі, внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Названа норма Закону України передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136, яким затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, за правилами пункту 6.14 якого, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Аналогічна позиція закріплена нормами Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №309 про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Оскільки, на час розгляду справи Львівській митниці не було відомо про звернення 20.09.2012 року ОСОБА_1 за послугами до Мостиського РЦЗ, де він набув статусу безробітного і йому було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 15808,77 грн., митниця не мала можливості повідомити Львівський МЦЗ про винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 в митних органах.

Враховуючи факт умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, а саме не повідомлення Львівського міського центру зайнятості про поновлення його на роботі за рішенням суду, а також фактично подвійної виплати йому коштів, вказані суми підлягали стягненню саме з громадянина ОСОБА_1

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що згідно наказу Державної митної служби № 1562-к від 27.07.2012 року припинено перебування на державній службі в митних органах України громадянина ОСОБА_1, який 27 вересня 2012 року подав до Мостиського районного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

За час перебування на обліку в Мостиському районному центрі зайнятості в період з 27.09.2012 року по 21.05.2013 року ОСОБА_1 отримав допомогу з безробіття в сумі 15808,77 грн. Наказом Мостиського районного центру зайнятості № НТ130613 від 13.06.2013 року ОСОБА_1 був знятий з обліку як безробітний та йому припинено виплату зазначеної допомоги.

Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі та зобов'язано Львівську митницю виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.07.2012 року по 20.02.2013 року в сумі 18990,27 грн. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2013 року вищевказана постанова залишена без змін.

Відповідно до пп.2 п.5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).

Згідно пп.1 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 року, реєстрація безробітних припиняється з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Зі змісту ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видно, що із працедавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Мостиського районного центру зайнятості до Львівської митниці про стягнення коштів, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі №813/5408/13-а за позовом Мостиського районного центру зайнятості до Львівської митниці про стягнення матеріального забезпечення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.В. Клюба

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.11.2013 року.