Постанова № 34704139, 08.11.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:122/18422/13-пГоловуючий суду першої інстанції:Масалигіна Н.С. № провадження:33/190/931/13Доповідач суду апеляційної інстанції: Погребняк С. М. _______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_______________

"08" листопада 2013 р.м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду АР Крим Погребняк С.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.09.2013 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ургут Тумані, громадянина Узбекистана, маючого посвідку на постійне проживання в Україні, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 МК України та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1700 грн. з конфіскацією безпосереднього предмету правопорушення: іноземної валюти у кількості 18300 доларів США, вилучених квитанцією до прибуткового ордеру №25 від 01.07.2013 року, яка зберігається в касі Кримської митниці,

ВСТАНОВИВ :

Постановою суду АР Крим ОСОБА_3 визнано винним у порушенні митних правил за ст.471 МК України за те, що він 29.06.2013 року на території ПАТ «Міжнародний аеропорт «Сімферополь», при проходженні митного контролю ручної поклажі і багажу пасажирів, що слідували авіарейсом №752 «Сімферополь - Самарканд», самостійно обрав формою митного контролю проходження через зону спрощеного митного контролю («зелений коридор»), не заповнив митну декларацію, задекларувавши таким чином відсутність у нього товарів, які підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також оподаткуванню, на переміщення яких встановлено заборони або обмеження. Після проходження інформаційних стендів з митною інформацією та перетину білої лінії, що означає закінчення «зеленого коридору», у нього було виявлено 31324 доларів США, що знаходилися у нього без ознак приховування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати та закрити провадження. Свої вимоги мотивує тим, що висновки суду першої інстанції є необґрунтованими. Вказує, що він митних правил не порушував. Зазначає, що він не був повідомлений про час і дату розгляду справи, судовий розгляд відбувся у його відсутності, що порушило його право на захист. Крім того стверджує, що протокол складений не уповноваженою особою.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника Кримської митниці, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і пояснив, що працівниками митниці ОСОБА_3 порядок проходження митного контролю не роз'яснювався, як і порядок спрощеного митного контролю оскільки останній до них з приводу цього питання не звертався, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не задекларував валюту, просив рішення суду залишити без зміни, заслухавши захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 який пояснив, що вилучені працівниками митниці кошти були зібрані та передані ОСОБА_3 діаспорою України для лікування рідної сестри матері ОСОБА_6 яка проходить курс лікування в онкологічному диспансері в Самарканді та проживає разом з ними. Крім того, вказав, що ОСОБА_3 не знав порядку проходження митного контролю, тому не задекларував валюту, крім того, у зв'язку з тим, що не володіє українською мовою не мав змоги знайомитися з документами які були складені у відношенні нього. Просив закрити провадження по справі за відсутністю складу правопорушення. Перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, підтверджується наявними у справі доказами, які були всебічно та повно досліджені судом першої інстанції, яким суд дав належну оцінку у постанові, та які не спростовуються в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.471 МК України , порушення встановленого цим кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний контроль України особою , яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор» , товарів , переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян , а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України , - також конфіскацію цих товарів.

У відповідності до ст. 462 МК України, як основні адміністративні стягнення за порушення митних правил можуть застосовуватися попередження та штраф. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 МК України, може застосовуватися як основне так і як додаткове адміністративне стягнення.

За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове адміністративне стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється адміністративна відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове адміністративне стягнення, застосування лише додаткового адміністративного стягнення без основного не допускається (крім випадку передбаченому ч.3 ст.467 МК).

Як слідує із матеріалів справи на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення за недекларування ним іноземної валюти у виді штрафу з конфіскацією грошових коштів в іноземній валюті (предмета правопорушення) оскільки переміщення зазначених коштів через митний кордон обмежено законодавством України.

Суд вважає за необхідне змінити рішення суду в частині конфіскації валюти з наступних підстав.

Згідно до п.2 гл.2 «Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» затвердженої постановою Правління національного банку України від 27.05.2008 року №148 фізична особа - резидент має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро , за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі, та за наявності документів , що підтверджують зняття готівки з рахунків банків на суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.

Відповідно до зазначеної інструкції вивезення іноземної валюти із України не є незаконним, оскільки сума яка може бути законно вивезена , чи фізично переміщена через митний кордон України не обмежена, обмежена лише сума, яка може бути ввезена без письмового декларування.

Тобто іноземна валюта, яку вивозив ОСОБА_3 з території України вправі була переміщеною через митний кордон за умови декларування її митному органу в частині яка перевищувала 10000 євро і надання відповідних документів.

Стаття 8 Конституції України в Україні визначає дію принципу верховенства права.

Згідно до ст.9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У відповідності до ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судові рішення , якими застосовується конфіскація майна, є втручанням в право особи на повагу її власності.

Згідно до рішення СПЛ 06.11.2008 року, по справі ОСОБА_7 проти Російської Федерації про конфіскацію майна, Європейським судом було констатовано порушення ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод по аналогічним обставинам.

Згідно до обставин справи ОСОБА_7 прибув до Москви з м. Баку 17.11.22002 р. і при проходженні митного контролю в митній декларації не зазначив , що перевозить більше 10000 доларів США. За що був засуджений до шести місяців позбавлення волі умовно з передачею валюти в доход держави.

Європейський суд прийшов до висновку що конфіскація є втручанням в право особи на повагу власності і, відповідно, має бути застосовано ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинив ОСОБА_3, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Згідно з ст.471 МК України, за таке правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення в виді штрафу і конфіскації валюти якщо її переміщення через митний кордон обмежено чи заборонено.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Таким чином, у відповідності з рішенням ЄСПЛ, слід визнати що застосування конфіскації в даному випадку відповідатиме загальним інтересам.

Крім того, слід з'ясовувати чи буде, в разі застосування конфіскації, досягнута розумна співрозмірність між засобами, використаними судом для забезпечення загального інтересу, і захистом права особи на повагу власності або, іншими словами, чи не буде покладено на неї індивідуальний надмірний тягар.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_3 , останній приїхав до України, не знав про вимоги закону та обмеження ввозу валюти з території України. При перетинанні кордону повідомив працівників митного органу про суму валюти, яку він вивозить із України.

Згідно до матеріалів справи відсутні будь які дані про те, що зазначені грошові кошти отримані незаконним шляхом, або призначені для використання в незаконній діяльності, що ОСОБА_3 раніше був судимий, притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, ніщо не дозволяє припустити, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків.

Відповідно до вищезазначеного рішення ЄСПЛ що для визнання втручання держави співрозмірним має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема невиконанню вимог про декларування, а не тяжкості будь-якого іншого правопорушення (легалізації незаконних доходів, ухилення від сплати податків), яке фактично встановлене не було.

Сума, яка за рішенням суду першої інстанції має бути конфіскована, є для ОСОБА_3 значною, оскільки як слідує із наданих суду доказів передбачалася для лікування ОСОБА_6 від тяжкої хвороби, про що свідчить її медична довідка із Самаркандського онкологічного диспансеру, та була зібрана діаспорою для її лікування.

З іншого боку, шкода, яка могла бути заподіяна ОСОБА_3 державі, була незначна, оскільки він не ухилявся від сплати мита чи інших зборів і не заподіяв іншої майнової шкоди державі.

Якби грошові кошти, що перевозив ОСОБА_3 не були виявлені, влада лише не отримала б інформацію про те, що ці грошові кошти були вивезені із України. Таким чином конфіскація, в даному випадку є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою, оскільки збитків в результаті недекларування грошових коштів не заподіяно.

За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, приходжу до висновку про те, що застосування конфіскації, в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку, на думку суду, є порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не співрозмірним, оскільки покладає на ОСОБА_3 і його родину «індивідуальний надмірний тягар».

Виходячи із смислу ч. 3 ст. 462 МК України, а також приймаючи до уваги вищезазначені обставини, вважаю за необхідне постанову суду першої інстанції змінити виключити з резолютивної частини постанови призначене додаткового покарання у виді конфіскації валюти.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_3 на захист у зв'язку з неповідомленням його про час і дату розгляду справи судом першої інстанції, то вони є необґрунтованими.

Так, згідно з протоколом про порушення митних правил №302/60009/13 від 29.06.2013 року, ОСОБА_3 було повідомлено про розгляд справи 27.09.2013 року о 09-00 год. із зазначенням назви та адреси суду, про що свідчить його особистий підпис (а.с.4-5), а отже він був повідомлений про час і дату розгляду справи.

Крім того, як вбачається з протоколу опитування в справі про порушення митних правил №302/60009/13 від 29.06.2013 року, текст протоколу про порушення митних правил був переведений на російську мову, його зміст ОСОБА_3 був зрозумілий (а.с.11-12).

Що стосується доводів ОСОБА_3 про те, що він не мав наміру приховувати валюту, а порушив митне законодавство через те, що не знав правил вивезення валюти, є необґрунтованими, оскільки інформаційні стенди повз які проходив ОСОБА_3 містять інформацію про порядок декларування декількома мовами, у тому числі російською.

Суд вважає неспроможними доводи ОСОБА_3 про те, що протокол про порушення митних правил був складений не уповноваженою особою, оскільки відповідно до ст.490 МК України протокол про порушення митних правил мають складати посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил.

Згідно з службової записки провідний інспектор ВМО №1 м/п «Сімферополь-аеропорт» Малахов Д.О., який виявив правопорушення та склад протокол, є уповноваженою особою для складання протоколу про порушення митних правил.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 461, 462, 531 Митного кодексу України, ст. 9 Конституції України, ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27.09.2013 року якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 1700 гривень з конфіскацією безпосереднього предмета правопорушення іноземної валюти у кількості 18300 доларів США, вилученої квитанцією до прибуткового ордеру №25 від 01.07.2013 р. - змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови додаткове стягнення у вигляді конфіскації іноземної валюти у кількості 18300 доларів США.

Іноземну валюту у кількості 18300 доларів США, вилучену квитанцією до прибуткового ордеру №25 від 01.07.2013 року, яка зберігається в касі Кримської митниці, повернути ОСОБА_3

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя:С. М. Погребняк