Ухвала суду № 34703872, 03.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р.Справа № 2а-3664/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сіт-Релайн» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сіт-Релайн» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової від 20.12.2010 р. № 0004860700/0 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 367 276,90 грн. та стягнути з державного бюджету зазначену суму бюджетного відшкодування.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення Товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами-постачальниками з посиланням на нікчемність правочинів, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

На переконання позивача, він виконав всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податку на додану вартість за господарськими операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, всі операції підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами, а тому у відповідача не було підстав про виключення цих операцій з податкового кредиту.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом на підставі акта від 17.12.2010 року № 5423/07-0/31134890, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Сіт-Релайн» за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, квітень травень, червень та липень 2010 року

Згідно висновків акта перевірки на порушення п. 1.8 ст. 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету у сумі 367 276,90 грн.

При перевірці достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказаний період податковим органом не встановлено фактів надмірної сплати цього податку окремими постачальниками в 1-2 ланцюгах постачання товарів позивачу через неможливість проведення зустрічних перевірок цих постачальників. За висновком податкового органу, відсутність можливості перевірки сплати податку на додану вартість з операцій поставки окремими постачальниками у ланцюгу постачання позбавляє права позивача отримати бюджетне відшкодування.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 20.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004860700/0, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 367 276,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не встановлено обставин, які свідчили б про порушення позивачем наведених вимог закону щодо формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відсутність у податкового органу можливості здійснити перевірку всіх суб'єктів господарювання в ланцюгах постачання товарів через відсутність їх за юридичною адресою чи з інших причин не може бути беззаперечним доказом несплати ними податків до бюджету та є лише припущенням про таку несплату, а тому, відповідно, рішення податкового органу як суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладені такі припущення, на може вважатись обґрунтованим.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Для підтвердження права на включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до податкового кредиту платник податку має отримати від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином складену податкову накладну.

Відповідно до 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді розрахована сума об'єкту оподаткування, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

У свою чергу, правила формування податкового кредиту, викладені у пункті 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", дають підстави для висновку про те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковий орган не заперечує щодо наявності у позивача податкових накладних та інших письмових доказів, які свідчать про належне відображення в бухгалтерському обліку та в податковій звітності всіх господарських операцій позивача з його контрагентами, та використання позивачем отриманих товарів в оподатковуваних операціях.

При дослідженні джерел формування податкового кредиту позивача висновки про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податковий орган зробив лише на підставі того, що він не зміг дослідити фактичну сплату ПДВ при продажі та перепродажі товарів, починаючи від виробника або експортера цього товару. Належних доказів про відсутність чи неможливість проведення цих операцій, що в кінцевому рахунку могло б свідчити про їх безтоварність, відповідач не надав.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, податковим органом не доведено належними доказами факт неправомірності формування податкового кредиту позивачем.

Актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на відсутність доказів сплати постачальниками по ланцюгу необхідної суми ПДВ до бюджету за наслідками здійснення спірних операцій з поставки товару позивачеві.

Адже вищенаведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань усіма його постачальниками по ланцюгу.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Враховуючи належне дослідження судом першої інстанції факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 cсічня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сіт-Релайн» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.